Рішення № 11201845, 13.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 липня 2010 р.           Справа 12/90-10

за позовом: Приватного підприємства "Джерело" (вул.Пирогова, 3, м.Вінниця, 21018)

до: Малого приватного виробничого підприємства "Вінгазкомунбуд" (вул.Хмельницьке шосе, 25, м.Вінниця, 21036)

про стягнення 2 945,51 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Молодецький О.С. - за дорученням

          відповідача : Бобровська І.К. - за дорученням

За клопотанням представників сторін звукозапис судового процесу не здійснювався

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з МПВП "Вінгазкомунбуд" на користь ПП "Джерело" 2 945,51 грн., з яких 2 625,00 грн. основний борг, 84,00 грн. - 3% річних, 236,51 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані наступним: 08.05.2009 р., на виконання умов договору купівлі-продажу, на підставі видаткової накладної № 0000293223, позивач передав, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 2 625,00 грн.. Відповідач за отримані нафтопродукти розрахунку з позивачем не здійснив.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 625,00 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2010 р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 13.07.2010 р.

У відзиві № 10 від 09.07.2010 р. на позовну заяву відповідач заборгованість перед ПП "Джерело" визнав в повному обсязі та повідомив, що дана заборгованість утворилась через настання економічної кризи та порушення розрахунків із замовниками (а.с.22).

В судове засідання 13.07.2010 р. з'явились представники позивача та відповідача, які в судовому засіданні, відповідно, доводи викладені в позовній заяві та у відзиві на позов, підтримали.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач передав відповідачу товар, укладено в усній формі.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.05.2009 р., відповідно до усної домовленості, на підставі видаткової накладної № 0000293223 від 08.05.2010 р., позивач передав, а відповідач, через представника, який діяв за довіреністю серії ЯПО № 477016 від08.05.2009 р., прийняв нафтопродукти на загальну суму 2 625,00 грн.

Свої зобов'язання по оплаті товару відповідач не виконав.

25.12.2009 р., з метою досудового урегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 348 від 25.12.2009 р. з пропозицією добровільно погасити борг в сумі 2 625,00 грн. та надати підтвердження ліквідації заборгованості, в строк до 01.01.2009 р.

Дана вимога відповідачем не виконана.

Станом на день подачі позову та розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 625,00 грн.

Наведене стверджується:

- видатковою накладною № 0000293223 від 08.05.2010 р.

- довіреністю серії ЯПО № 477016 від08.05.2009 р.;

- вимогою № 348 від 25.12.2009 р.;

- відзивом № 10 від 09.07.2010 р. на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб. тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторони досягли домовленості стосовно купівлі-продажу нафтопродуктів, що стверджується видатковою накладною №0000293223 від 08.05.2010 та довіреністю серії ЯПО № 477016 від 08.05.2009 р..

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 625,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань нараховано до стягнення з відповідача 84,00 грн. - три відсотка річних за період з 08.05.2009 р. по 30.05.2010 р. та 236.51 грн. інфляційних втрат за період з травня 2009 року по травень 2010 року.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, товар передано 08.05.2009 р. і, виходячи з положень ч. 1 ст. 692 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, мав бути оплачений не пізніше 12 травня 2009 р. (оскільки 9,10,11 травня 2009 р. були вихідними днями). Отже право вимоги виникло у позивача з 13.05.2009 р. Разом з тим, сума 3-х % річних, визначена за період з 13.05.2009 р. по 30.05.2010 р. (в межах позовних вимог) не перевищує заявлену до стягнення суму 84 грн.

Тому позов в частині стягнення 84 грн. 3-х% річних за період з 13.05.2009 р. по 30.05.2010 р. підлягає задоволенню.

Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат за вказаний період (з травня 2009 р. по травень 2010 р.) здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 236,51 грн. інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного виробничого підприємства "Вінгазкомунбуд" (вул.Хмельницьке шосе, 25, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13339094, п/р 26000050246311 в "Укрсоцбанк" МФО 315018) на користь Приватного підприємства "Джерело" (вул.Лебединського, 4а, м.Вінниця, 21000; адреса для листування: вул.Пирогова, 3, м.Вінниця, 21018 код ЄДРПОУ 23106764, п/р 26002055301733 в ВФ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Вінниця МФО 302689) 2 625 грн. (дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень) боргу, 84,00 грн. (вісімдесят чотири гривні) - 3% річних, 236,51 грн. (двісті тридцять шість гривень 51 коп.) інфляційних втрат, 102 грн. (сто дві гривні) витрат на сплату держмита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 липня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Пирогова, 3, м.Вінниця, 21018)

3 - відповідачу (вул.Хмельницьке шосе, 25, м.Вінниця, 21036)