Рішення № 11201838, 15.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 липня 2010 р.           Справа 10/71-10

за позовом: Приватного підприємства "Легіонер", м. Вінниця, вул. Л.Ратушної, 79б

до: Приватного підприємства - Будівельна компанія "Поділля-Буд", м. Вінниця, вул. Стеценко, 58

про стягнення 37313,04 грн.

Головуючий суддя Даценко М.В.

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Пастушенко В.В. - за довіреністю, Усов А.Ю. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства - Будівельна компанія "Поділля-Буд" на користь Приватного підприємства "Легіонер" заборгованості за надані послуги охорони за договором № 122 від 30.04.2009 року в загальному розмірі 37313,04 грн., з яких 32100,00 грн. - основний борг, 5213,04 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 10/71-10 та призначено до розгляду на 15.07.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в частині 32100,00 грн. - основного боргу та відмовились від позову в частині стягнення з відповідача 5213,04 грн. - пені. У зв'язку з цим, представником позивача Усовим А.Ю. було подано відповідну заяву № б/н від 15.07.2010 року (вх. кан. суду №8167а від 15.07.2010 року). Однак, як вбачається із її змісту, представник позивача помилково вказав у заяві на те, щоб суд залишив позов в частині стягнення з відповідача 5213,04 грн. - пені без розгляду. При цьому, у поданій заяві позивач також зазначив, що зміст статті 78 ГПК України стосовно відмови від позову йому відомо.

З огляду на вказане, суд розцінює дану заяву як заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені, оскільки залишення позову без розгляду, передбачене положеннями статті 81 ГПК України, є прерогативою суду і не може бути здійснено за заявою позивача по справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 10/71-10, доказом чого є наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 20073130.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30 квітня 2009 року між Приватним підприємством - Будівельна компанія "Поділля-Буд" (Замовник) та Приватним підприємством "Легіонер" (Виконавець) укладено договір № 122 про надання послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг по забезпеченню охорони об'єкта, що належить Замовнику від посягань на нього сторонніх осіб будівельний майданчик житлового будинку на розі вулиць Л. Толстого і Міліційної у м. Вінниці у вигляді 1 (одного) поста фізичної охорони (додаток №1 Акт обстеження).

Згідно п.4.1. договору вартість послуг по цьому договору складає 5350,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за один місяць.

Так, за період з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року позивачем були надані відповідачу охоронні послуги на загальну суму 32100,00 грн., підтвердженням чого є підписані та скріплені печатками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0015/19 від 31.05.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0026/19 від 30.06.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0048/19 від 31.07.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0041/19 від 31.08.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0029/19 від 30.09.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0035/19 від 31.10.2009 року на суму 5350,00 грн., а також виставлені на їх оплату відповідні рахунки за вказані періоди надання охоронних послуг.

У відповідності до п. 4.2 договору Замовник зобов'язаний сплатити попередньо узгоджену суму за надані послуги за місяць шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця або через його касу таким чином: 50% суми - не пізніше 10 числа поточного місяця; 25 числа місяця - повний розрахунок за поточний місяць згідно наданих рахунків.

В порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за надані охоронні послуги не виконав.

21 травня 2010 року позивач направив відповідачу лист № 38 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 32100,00 грн. Проте, відповіді на вказаний лист від відповідача не надійшло та розрахунку не було проведено.

У зв'язку з наведеним за відповідачем утворився борг у розмірі 32100,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 122 від 30.04.2009 року є договором про надання послуг (охорони).

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач за період дії договору виконував свої зобов'язання по наданню послуг охорони належним чином, підтвердженням чого є підписані та скріплені печатками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0015/19 від 31.05.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0026/19 від 30.06.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0048/19 від 31.07.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0041/19 від 31.08.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0029/19 від 30.09.2009 року на суму 5350,00 грн., № ОУ-0035/19 від 31.10.2009 року на суму 5350,00 грн., а також виставлені на їх оплату відповідні рахунки за вказані періоди надання охоронних послуг.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги охорони у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 32100,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання охоронних послуг підлягають задоволенню в сумі 32100,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 5213,04 грн. - пені.

Однак, враховуючи подану позивачем заяву № б/н від 15.07.2010 року (вх. кан. суду №8167а від 15.07.2010 року), суд дійшов наступних висновків

Згідно ч. 4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст. 78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій, крім іншого, мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 5213,04 грн. - пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи дану заяву, судом також роз'яснено позивачу наслідки вчинення такої процесуальної дії, передбаченої ст. 78 ГПК України.

З огляду на вказане, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5213,04 грн. - пені підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині із частковим покладенням судових витрат на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

При цьому, покладаючи судові витрати на позивача, суд враховує приписи абз. 7 ст. 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому, зокрема, вказано, що у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Також судом взято до уваги п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", згідно якого у разі припинення провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст.49 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 14.06.2010 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем щодо позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 386,25 грн. державного мита за платіжними дорученнями № 145 від 09.06.2010 року, № 148 від 10.06.2010 року. Як вбачається із заяви ціна позову, на момент розгляду справи в суді, складає 37313,04 грн.

Відповідно до п. "а") ч.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" державне мито із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту становить 373,13 грн.

Також позивачем було сплачено 386,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 09.06.2010 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляді господарських справ становить 236,00 грн.

Внесення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст. 47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 5213,04 грн. - пені.

3. Провадження у справі в частині стягнення 5213,04 грн. - пені припинити по п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4.Стягнути з Приватного підприємства - Будівельна компанія "Поділля-Буд" (21000, м. Вінниця, вул. Стеценко, 58, код ЄДРПОУ - 31128117,) на користь Приватного підприємства "Легіонер" (21000, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 79б, код ЄДРПОУ - 31836419) 32100,00 грн. - основного боргу, 321,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 203,02 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Легіонер" (21000, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 79б, код ЄДРПОУ - 31836419) зайве сплачене державне мито в розмірі 13,12 грн. за платіжними дорученнями № 145 від 09.06.2010 року, № 148 від 10.06.2010 року, оригінали яких знаходяться в матеріалах господарської справи № 10/71-10.

7. Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Легіонер" (21000, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 79б, код ЄДРПОУ - 31836419) зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 150,25 грн. за платіжним дорученням № 146 від 09.06.2010 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 10/71-10.

8. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Даценко М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 липня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу м. Вінниця, вул. Л.Ратушної, 79б,

3 - відповідачу м. Вінниця, вул. Стеценко, 58, ЄДРПОУ 31128117