Рішення № 11201805, 13.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 липня 2010 р.           Справа 8/14-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА»,

м. Дніпропетровськ

до приватного сільськогосподарського підприємства «Аграрій-П»,

с. Плисків Погребищенського району

про стягнення 63 933 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - О. Немировський за довіреністю № 30 від 04.03.2010р.;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Карпати» заборгованості за договором поставки № 171-V від 16.02.2007р. в загальному розмірі 4 938 грн., з яких: 4512,80 грн. –борг з урахуванням індексу інфляції, 303,24 грн. – пеня та 121,96 грн. - 3% річних.

В процесі розгляду справи представник позивача подав заяву від 13.04.2010 р. якою зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 400 грн.. посилаючись на погашення відповідачем боргу в цьому розмірі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до умов договору позивач згідно накладних поставив відповідачу товар за який останній зобов’язався провести розрахунки у відповідності з п. 3.1 договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідачем проведено часткові розрахунки, і станом на день розгляду справи за ним рахується борг в розмірі 3654,33 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 12.01.2010р., 11.02.2010р., 16.03.2010р., 23.04.2010р., 18.05.2010р. та 29.06.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 185188, № 256182, № 2007600.

Крім того, в судовому засіданні 13.07.2010р. представником позивача надано обопільно підписаний акт звірки розрахунків від 13.07.2010р., який розцінюється судом як визнання відповідачем позову.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

16 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА»(позивач, за договором Постачальник) та приватним підприємством «Карпати»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки за № 171-V за умовами якого позивач зобов’язався передати у встановлені строки у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти замовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 84221118 від 21.11.2008р., № 84321118 від 21.11.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму на загальну суму 5347,31 грн., який останній отримав, що стверджується відтиском печатки та підписом уповноваженої особи на вказаних накладних.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару від Постачальника.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідачем частково виконано взяті на себе зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків за товар, в сумі 1692,98 грн., що також підтверджується обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 13.07.2010р..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином. Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором №171-V від 16.02.2007р в розмірі 3654,33 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 303,24 грн. пені, 121,96 грн. 3% річних та 458,47 грн. інфляційних нарахувань .

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар згідно замовлення-заявки товар Покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі 15% річних від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 303,24 грн. пені за період з 22.12.2008р. по 21.06.2009р..

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення 458,47 грн. інфляційних втрат за період з січня по листопад 2009 року.

Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір трьох процентів річних за період з 22.12.2008р. по 23.12.2009р. становить 121,96 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи також встановлено, що відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилився від дій покладених на нього судом згідно ухвали від 12.01.2010р., 11.02.2010р., 16.03.2010р., 23.04.2010р., 18.05.2010р. та 29.06.2010р., зокрема не надав витребуваних доказів, а саме: договір поставки № 171-V від 16.02.2007р., замовлення-заявки на умовах договору поставки № 171-V від 16.02.2007р., підстави отримання товару за видатковими накладними на умовах договору поставки № 171-V від 16.02.2007р., докази проведення розрахунків за договором поставки № 171-V від 16.02.2007р. (первинні документи). Крім того, відповідачем не забезпечено явки повноважного представника в судові засідання. Пояснень причин невиконання вимог суду останнім не надано. За таких обставин, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в доход державного бюджету 200 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Карпати»(21100, м. Вінниця, вул.. Короленка, 7, код 23064416) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код 32232867) 4112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн. 80 коп. –боргу з урахуванням індексу інфляції; 303 (триста три) грн. 24 коп. –пені, 121 (сто двадцять одну) грн. 96 коп. –3% річних; 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з приватного підприємства «Карпати»(21100, м. Вінниця, вул. Короленка, 7, код 23064416) в дохід Державного бюджету України 200 (двісті) грн. штрафу.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 15.07.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083)

3 - відповідачу (вул. Короленка, 7, м. Вінниця, 21100)