Рішення № 11201745, 08.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 липня 2010 р.           Справа 7/107-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уладівський цукровий завод", с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область.

до: Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод", с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область.

про стягнення 4000 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

Арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ "Уладівський цукровий завод": Демець С.М. - паспорт серія АА 141961, виданий 09.01.2010 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Уладівський цукровий завод" подано позов про стягнення з ДП "Уладівський спиртовий завод" 4000,00 грн. боргу який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг від 02.10.2006 року.

Ухвалою від 09.06.2010 року за вказаним позовом господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 7/107-10 та призначено до розгляду на 08.07.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Разом з тим 08.07.2010 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити посилаючись при цьому на наступне:

- договір про надання послуг від 02.10.2006 року між сторонами був укладений на строк до 31.12.2006 року (підпункт 6.2 Договору). Будь-яких додаткових угод про продовження його дії сторонами не укладалося;

- акт здачі-прийняття робіт № Ул-0004290 від 31.12.2007 року затверджений керівником відповідача, проте акт здачі-прийняття робіт № Ул-0004325 від 31.01.2008 року підписаний та затверджений не керівником відповідача, а іншою особою - заступником директора Печоріним Л.А., який не мав повноважень вчиняти правочини від імені відповідача, що підтверджується змістом статуту відповідача;

- додані до позовної заяви копії актів не містять посилання на договір про надання послуг, а тому немає підстав для висновку щодо складання цих документів на виконання договору і відповідно не вбачається погодження сторонами строку виконання грошових зобов'язань з оплати послуг та те, що між сторонами було укладено господарський договір про надання послуг;

- акти здачі-прийняття робіт не відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів.

Одночасно відповідач у відзиві просить суд розглянути справу за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.10.2006 року між ТОВ "Уладівськии цукровий завод" (Виконавець), в особі директора Риндюка В.Р., який діяв на підставі Статуту, та ДП "Уладівський спиртовий завод" (Замовник), в особі директора Івахненко В.О., який діяв на підставі Статуту, був укладений договір про надання послуг.

Згідно п.1.1 Договору Виконавець зобов'язувався надати послуги Замовнику по зважуванню автотранспорту на 60-тонній вазі.

Відповідно до п. 2.2. Договору Виконавець має право:

- отримувати від Замовника інформацію, необхідну для надання послуг за цим Договором;

- отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим Договором.

В свою чергу згідно п. 2.3 Договору Замовник зобов'язаний:

- приймати від Виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим Договором.

За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю за надані послуги, згідно акту виконаних робіт (п. 3.1 Договору).

Договір укладено на суму, яка складає : 1 тис. 666 грн. 67 коп. ( Одна тисяча шість сот шістдесят шість гривень, шістдесят сім копійок. ) без врахування ПДВ , ПДВ 333 грн. 33 коп. (Триста тридцять три гривні тридцять три копійки), разом 2 тис. грн. 00 коп.( Дві тисячі гривень 00 копійок) в місяць (п. 3.2 Договору).

Розрахунок за надані послуги Замовник проводить до 10 числа наступного місяця помісячно (п. 3.3 Договору).

Як вказує позивач сторони виконували умови договору добросовісно до листопада 2007 року.

В подальшому Замовник допустив прострочення з оплати за надані послуги у грудні 2007 року та у січні 2008 року.

В підтвердження наданих відповідачу послуг позивач надав акти здачі-прийняття робіт № Ул-0004290 від 31.12.2007 року на суму 2000,00 грн. та № Ул-0004325 від 31.01.2008 року на суму 2000,00 грн., які не були оплаченими.

Слід вказати, що факт надання послуг за вказаними актами не заперечується відповідачем, що вбачається із змісту його відзиву.

Як встановлено судом позивач двічі звертався до відповідача з претензією про сплату боргу в розмірі 4000,00 грн. за надані згідно актів від 31.12.2007 року та від 31.01.2008 року послуги (претензія № 0006 від 22.01.2010 року та від 30.04.2010 року № 0108).

При цьому суду надано поштові повідомлення № 56202 та № 748481, якими підтверджується факт отримання відповідачем вищевказаних претензій.

За твердженням позивача відповідач після отримання претензій відповіді на них не надав, погашення заборгованості не провів.

Вказані обставини спонукали позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивач двічі звертався до відповідача з претензією про сплату боргу 22.01.2010 року та 30.04.2010 року.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Розглядаючи заперечення відповідача на позовну заяву викладені у його відзиві суд зазначає наступне.

Дійсно, сторонами в договорі від 02.10.2006 року в п.6.2 обумовлено строк його дії до 31.12.2006 року. Вказаний пункт обумовлює також те, що строк дії договору може бути продовжено за бажанням обох сторін.

Крім того, суд звертає увагу на наступні приписи норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п.1 ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому ч.1 ст.207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Частина 2 названої статті вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічний припис міститься в ч.1 ст. 181 ГК України відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Також, згідно вказаної частини названої статті, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином дії сторін по підписанню актів здачі-прийняття робіт із визначенням в останніх найменування послуг та їх вартості розцінюються судом, як фактичне укладення договору в спрощений спосіб, що є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язань правовідносини за якими регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Твердження відповідача на те, що акт № Ул-0004325 від 31.01.2008 року підписаний та затверджений не керівником відповідача, а іншою особою - заступником директора Печоріним Л.А., який не мав повноважень вчиняти правочини від імені відповідача, що підтверджується змістом статуту відповідача оцінюється судом критично виходячи з наступного.

Вказане посилання відповідача є необгрунтованим, оскільки не підтверджено жодним належним засобом доказування.

Слід вказати, що в акті № Ул-0004325 від 31.01.2008 зазначено, що зі сторони Замовника він підписаний Івахненко В.О..

Окрім того, статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч.1 ст. 241). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч.2 ст.241 ЦК України).

Слід вказати, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року в якому відображено факт надання послуг 31.01.2008 року позивачем відповідачу на суму 2000,00 грн.. При цьому акт зі сторони відповідача підписаний директором підприємства Івахненком В.О. та скріплений печаткою підприємства.

Стосовно посилання відповідача на відсутність погодження сторонами строків виконання зобов'язань суд зауважує на те, що позивачем двічі заявлялись претензії з вимогою сплатити заборгованість в сумі 4000,00 грн., що свідчить про безпідставність заперечень відповідача в цій частині з огляду на приписи ч.2 ст.530 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що акти здачі-прийняття робіт не відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів не приймаються судом до уваги оскільки відповідачем не вказано конкретно в чому саме полягає невідповідність актів вказаному Закону.

Оцінюючи заперечення відповідача в сукупності із встановленими обставинами справи та вказаними вище приписами законодавства суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача викладені у його відзиві не можуть слугувати підставою для відмови в позові.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 4000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Слід вказати, що при розгляді справи судом встановлено, що відносно відповідача 13.08.2004 року порушено провадження у справі № 5/435-04 про визнання його банкрутом. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.09.2004 року за результатами підготовчого засідання визнано вимоги ДП "Універсальна компанія "Правекс–Естоппель" в сумі 310 061,93 грн., зобов’язано заявника в десятиденний термін з дня винесення даної ухвали подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, призначено розпорядника майна Мілованова А.В., зобов’язано його скласти реєстр вимог кредиторів.

08.10.2004 року у газеті "Голос України" за № 188 опубліковано оголошення про порушення провадження в справі про банкрутство ДП "Уладівський спиртовий завод".

В даний час відносно ДП "Уладівський спиртовий завод" у справі про банкрутство застосовано процедуру розпорядження майном.

Вказана інформація отримана судом і з БД "Документообіг господарських судів".

Виходячи із дати публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство суд прийшов до висновку, що вимоги позивача у даній справі є поточними і відносно них не може бути застосовано приписи ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 08.07.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Уладівський спиртовий завод", вул. Некрасова, 1, с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область, 22320 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 05459163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уладівський цукровий завод", вул. Заводська, 1, с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область, 22320 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34142375) - 4000 грн. 00 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 липня 2010 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Заводська, 1, с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область.

3 - відповідачу - вул. Некрасова, 1, с. Уладівка, Літинський район, Вінницька область.

4 - Арбітражний керуючий Демець С.М. - Хмельницьке шосе, 2, каб.214, м. Вінниця, 21100.