Рішення № 112017087, 12.06.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/67430/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Касяненко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 757/67430/21-ц за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої діями органу державної влади, -,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої діями органу державної влади.

В обґрунтування даної позовної заяви зазначено, що слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні №12020110000001018 від 28.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-1 КК України.

Кримінальне правопорушення полягає у тому, що 20.10.2020 року працівниками підрозділу з рейдерової роботи при перевірці підключення приладів обліку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено порушення п.5.5.5 ПРРЕЕ, а саме невідомими особами здійснено самовільне підключення поза засобом обліку прихованим способом, в розподільчому щиту 0.4 кВ на сходовій клітині шляхом приєднання мідного провідника 4:4 мм кв. до збірних шин живлення багатоквартирного будинку, про що складено Акт про порушення від 20.10.2020 року №К042959. Таким чином, в результаті протиправних дій невідомих осіб електрична енергія, що споживалась лічильником, обліковувалась не в повному обсязі, чим здійснювалось викрадення електричної енергії.

Ухвалами слідчих суддів Святошинського районного суду м.Києва було надано дозвіл слідчим на проведення обшуків з метою відшукання та вилучення знарядь вчинення кримінального правопорушення та речей, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час досудового розслідування, а саме: серверів, робочих станцій, комп`ютерів, лічильників, обладнання, що містить інтегральні схеми для специфічного застосування (А8ІС), планшетів, ноутбуків. системних блоків, мобільних телефонів, носіїв електронної інформації (флеш-карт будь-якого формату. ІЛЗВ-носіїв. носіїв на жорстких магнітних дисках (НЕЮ), носіїв на твердотільних дисках (880). пристроїв та приладів, які забезпечують або за допомогою яких здійснюється доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, у тому числі призначених для з`єднання декількох вузлів комп`ютерної мережі в умовах одного чи декількох сегментів мережі, обладнання, яке використовується для несанкціонованого підключення до електромережі, а також інших речей, предметів та документів, які містять на собі сліди кримінального правопорушення та є речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Так, 17.12.2020 року слідчим СУ ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Рекало С.А. під час досудового розслідування кримінального провадження №12020110000001018 від 28.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-1 КК України, на підставі вищевказаної ухвалі слідчого судді був проведений обшук, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3 . Під час обшуку, окрім іншого ОСОБА_3 було вилучено 20 відеокарт.

Також, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року слідчим Рекало С.А. 17.12.2021 року було проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 в ході якого вилучено жорсткий диск 880 (s/n S2RENXOH 808479v) та системний блок.

Позивач вказує, що майже рік вилучене майно утримується органом досудового розслідування, а ОСОБА_3 позбавлений можливості користуватися належним йому майном.

Більше того, як стало відомо позивачу, строк досудового розслідування, у вказаному кримінальному проваджені продовжено.

Позивач неодноразово звертався до слідчого з клопотанням про передачу вилученого в ході обшуків майна йому на відповідальне зберігання, проте, жодних дій направлених на передачу майна власнику слідчим не вчинено.

Відтак, на думку позивача, внаслідок вилучення та незаконного утримування належного йому майна СУ ГУНП в Київській області, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки вилучене майно позивача безпідставно утримується, визнано речовим доказом, що, як наслідок, порушуються його права.

З врахуванням зазначеного, позивач просить:

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 300 000,00 грн.

21.12.2021 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

14.02.2022 представником ГУ НП в Київській області подавно відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не подано суду жодного належного і допустимого доказу на обґрунтування того, що при неповернення речових доказів відбулись кардинальні чи суттєві зміни в перебігу життєвих подій, було спричинено тривалий психологічний дискомфорт чи штучне обмеження у плануванні можливостей, погіршилась його репутація, та загалом, завдало певної моральної шкоди.

Окрім цього, на думку представника відповідача позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою, як і не обґрунтував сам розмір моральної шкоди.

Відтак, представник ГУ НП в Київській області просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.02.2022 від представника відповідача Державної казначейської служби України було подано відзив, в якому зазначено, що відповідач жодним чином не поршував права позивача.

Окрім цього, представник відповідача вважає, що немає доказів та належних підтверджень обґрунтувань позивача та не доведено незаконність дій органу, який здійснює досудове розслідування.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні клопотання.

03.05.2022 позивачем було подано відповідь на відзив представника Головного управління Національної поліції в Київській області в якому останній не погодився з доводами даного відповідача, оскільки ввважає, що всі законні підстави для звернення з даним позовом у нього наявні.

10.08.2023 ухвалою суду було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - прокуратуру Київської області.

17.08.2022 ухвалою суду було виправлено описку по тексту ухвали вірно було зазначено третю особу, питання щодо залучення якої вирішувалось, а саме: «Київська обласна прокуратура».

18.10.2022 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

24.11.2022 представником Київської обласної прокуратури було подано відзив на позовну заяву в якому було зазначено, що СУ ГУНП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110000001018 від 28.10.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до СУ ГУНП в Київській області 27.10.2020 надійшла заява з ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» про те, що 20.10.2020 працівниками підрозділу з рейдової роботи Товариства виконувалась перевірка підключення приладів обліку на території Київської області, в ході якої установлено, що невідомі особи здійснювали крадіжку електричної енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку.

Досудовим розслідуванням установлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_3 , який організував за адресою: АДРЕСА_1 діяльність «майнінгових ферм» (діяльність з підтримки розподіленої платформи і створення нових блоків з можливістю отримати винагороду в формі емітованої валюти і комісійних зборів у різних криптовалютах). Враховуючи те, що для функціонування «майнінгових ферм» необхідне безперебійне підключення до електромережі, що призводить до збільшення споживання електроенергії, ОСОБА_3 , з метою ухилення від сплати комунальних платежів за електроенергію, здійснив самовільне, незаконне підключення «майнінгових ферм», в результаті чого електрична енергія, що споживалась лічильником, обліковувалася не в повному обсязі, чим здійснював викрадення електричної енергії, що завдало ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» шкоди.

Так, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2020 у справі № 759/22119/20 у кримінальному провадженні № 12020110000001018 надано дозвіл слідчому управлінню ГУНП в Київській області із залученням спеціалістів ПрАТ «ДТЕК Київській Регіональні Електромережі» на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 .

У подальшому, 17.12.2020 слідчим слідчого управління ГУНП в Київській області на підставі вищевказаної ухвали проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого у ОСОБА_3 вилучено 29 відеокарт.

У подальшому слідчим відповідно до вимог ст. ст. 84-86, 92, 94, 110 КПК України вищевказані вилучені речі 17.12.2020 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020110000001018, про що винесено відповідні постанови.

Надалі, на адресу слідчого СУ ГУНП в Київській області 30.12.2020 надійшли клопотання ОСОБА_3 про повернення майна, вилученого за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останній вважав їх тимчасово вилученим майном.

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_3 , слідчим 04.01.2020 винесено постанови про відмову у задоволенні клопотань щодо повернення вилучених речей.

Так, у своїх клопотаннях про повернення майна ОСОБА_3 стверджує про те, що відповідними ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду Київської області № 759/22124/20 (1-кс/759/6464/20) від 10.12.2020, № 759/22119/20 (1-кс/759/6461/20) від 10.12.2020 дозвіл на відшукання вказаного переліченого вище майна не надавався, таке майно не має відношення до досудового розслідування, не містить у собі відомостей, які мають значення для розслідуваного кримінального провадження, а тому вказане майно має статус тимчасово вилученого, однак на вказане майно арешт в установленому законом порядку не накладався.

У подальшому, представником ОСОБА_3 - адвокатом Ненадою О.А. оскаржено постанову слідчого СУ ГУНП в Київській області про відмову в задоволенні вищевказаних клопотань, за результатами розгляду якої ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.20201 у справі № 761/504/21 (1-кс/761/1208/2021) відмовлено в задоволенні скарги, яка полягає у неповерненні вилученого майна під час обшуку та зобов`язання вчинити дії.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2021, майно, яке було вилучено в ході обшуку 17.12.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , а також в ході обшуку 17.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 29 відеокарт, жорсткий диск Samsung SSD (s/n S2RENXOH 808479v) та системний блок, на підставі ухвали слідчого судді від 10.12.2020 (справа № 759/22119/20 та № 759/22124/20) не має статусу тимчасово вилученого майна у розумінні статті 167 КПК України, а є майном, відносно якого прямо було надано дозвіл на відшукання та вилучення під час обшуку, а тому доводи заявника не знаходять свого підтвердження доказами у судовому засіданні, що є належною підставою для відмови у задоволенні скарги.

Також, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2021 (справа № 761/5984/21, № 1-кс/761/4289/2021) розглянуто аналогічну скаргу адвоката Сацюка В.В. щодо неповернення вилученого майна під час обшуку та зобов`язання вчинити дії, якою відмолено в її задоволенні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.03.2021 (справа № 11-сс/824/2443/2021, №761/5984/21) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката Сацюка В.В. в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2021, у зв`язку із тим, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

За результатами проведення досудового розслідування слідчим СУ ГУНП в Київській області, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України 07.03.2022, прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке 11.11.2022 процесуальним прокурором скасовано.

На цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, за результатами якого буде прийнято процесуальне рішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Так, представник вказує, що виходячи з матеріалів справи, незаконність дій органів досудового розслідування, як це передбачено законодавством, не встановлена та не підтверджена жодним доказом у встановленому законом порядку.

Також, на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110000001018 триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на повне та об`єктивне дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, оскільки досудове розслідування триває і остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийнято, підстави для покладання відповідальності на державу в особі Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київська обласна прокуратура, відсутні.

Відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З огляду на викладене, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідачів, але й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем взагалі не наведено доводів на підтвердження моральних страждань, інших негативних явищ, переживань тощо.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що мала місце бездіяльність органу досудового розслідування, а також що вона виникла саме внаслідок протиправних дій (бездіяльності) працівників органу досудового розслідування чи прокуратури, не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини працівників органів досудового розслідування, причинного зв`язку між рішеннями, діями або бездіяльністю органу досудового розслідування і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідачів.

Навпаки, органом досудового розслідування та процесуальними керівниками застосовуються всі передбачені кримінальним процесуальним законодавством заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування зазначеного кримінального провадження.

Отже, наведені обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість заявленої до відшкодування суми моральної шкоди з урахуванням усіх імовірних негативних наслідків, які, на думку позивача, настали у ході здійснення передбачених кримінально-процесуальним законодавством повноважень органів прокуратури в ході досудового слідства та судового розгляду справи.

З урахуванням викладеного, зазначені обставини та факти не можуть бути належною правовою підставою для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 1 300 000,00 грн, яка необґрунтована позивачем ні нормативно, ні фактичними обставинами, з огляду на що не підтверджена належними і допустимими доказами.

Відтак, представник Київської обласної прокуратури просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Київській області в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, оскільки він є необґрунтованим, доводи позивача нічим не підтверджуються.

Представник Київської обласної прокуратури в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, оскільки шкода позивачу не була завдана та не доведено незаконні дії органу досудового розслідування.

Представник Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Разом з цим, в прохальній частині відзиву представник вказав про слухання справи за його відсутності.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч.2 ст.16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Так, у статтях 55 та 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в ч. ч. 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Виникнення такої шкоди тісно пов`язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії чи бездіяльність тягнуть за собою неоднакові негативні наслідки емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхнього темпераменту, психологічних особливостей тощо. Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов`язковість виникнення моральної шкоди.

Судова практика виходить із того, що об`єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан особи, права якої порушені (потерпілого), є, зокрема, неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Так, зокрема відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 ( далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних

Також, варто вказати, що у силу ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

При цьому, згідно ст. 2 ч.1 п.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, відсутності у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Як передбачає п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст. 13 ч. ч. 2, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. При цьому, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У відповідності до п. п. 4, 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41 (далі - Положення) завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Статтею 11 Закону також встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Статтею 13 Закону встановлюється, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Абзацом 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом національного права.

Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2020 у справі № 759/22119/20 у кримінальному провадженні № 12020110000001018 надано дозвіл слідчому управлінню ГУНП в Київській області із залученням спеціалістів ПрАТ «ДТЕК Київській Регіональні Електромережі» на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 .

У подальшому, 17.12.2020 слідчим слідчого управління ГУНП в Київській області на підставі вищевказаної ухвали проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого у ОСОБА_3 вилучено 29 відеокарт.

З зазначеного позивачем вбачається, що обставини на які він посилається мали місце, разом цим, представником Київської обласної прокуратури зазначено, що позивач звертався до органу досудового розслідування з клопотанням про повернення майна, в яких постановою було відмовлено.

У подальшому, представником ОСОБА_3 - адвокатом Ненадою О.А. оскаржено постанову слідчого СУ ГУНП в Київській області про відмову в задоволенні вищевказаних клопотань, за результатами розгляду якої ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.20201 у справі № 761/504/21 (1-кс/761/1208/2021) відмовлено в задоволенні скарги, яка полягає у неповерненні вилученого майна під час обшуку та зобов`язання вчинити дії.

Також, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2021 (справа № 761/5984/21, № 1-кс/761/4289/2021) розглянуто аналогічну скаргу адвоката Сацюка В.В. щодо неповернення вилученого майна під час обшуку та зобов`язання вчинити дії, якою відмолено в її задоволенні.

Відтак, вбачається, що станом на день розгляду справи не існує рішення суду, яке б встановлювало б незаконність дій органу досудового розслідування та порушення прав позивача.

Окрім цього, з тверджень представника Київської обласної прокуратури вбачається, що досудове розслідування триває, а тому, на думку суду, загалом вимоги позивача є передчасними.

Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що наведенні обставини не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки посилання позивача на бездіяльність та неправомірність органу дізнання не свідчать про завдання йому моральної шкоди, яка може бути відшкодована в порядку визначену законодавством.

Крім того, бездіяльність органу досудового росзлідування, розцінена позивачем, як незаконні дії, можуть бути предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю осіб, уповноважених на здійснення функцій органу досудового розслідування.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні ст. 1176 ЦК України, оскільки не підтверджує порушення прав позивача.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17.

З врахуванням того, що на момент розгляду справи не надано рішень, які б підтверджували незаконність дій відповідача, та чи порушення прав позивача в контексті здійснення органом досудового розслідування дій в рамках криіманального провадження, так як вбачається, що досудове триває, здійснюється перевірка органом обставин провадження, а тому є передчасним встановлювати та стверджувати про порушення прав позивача та завдання йому шкоди.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачем не надано суду жодних належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів нервового стресу, переживань, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між такими моральними стражданнями та вчиненням дій органом досудового досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Відтак, станом на день розгляду забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав позивача та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку їх необгрутованістю.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права за результатами завершення досудового розслідування чи розгляду обвинувального акту в судовому порядку, повторно в разі встановлення порушення його прав звернутись до суду за відшкодуванням шкоди.

Керуючись ст. 23,1166, 1174, 1176 ЦК України ст. 12,141,81,263,264,273 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої діями органу державної влади - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2023.

Суддя Т.Г. Ільєва