Постанова № 11201041, 06.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 р. № 2а-5995/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гринчук А.М., Солодка М.О,

від відповідача: Мусійчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0000832302/1/10072 від 21.04.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІС»звернулося до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №00008302/1/10072 від 21.04.2010 року.

У звязку із листом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова «Про направлення податкових повідомлень-рішень»від 28.05.2010р. №14042/7/23-251, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «МІС»повідомляється, що у податковому повідомленні-рішенні №00008302/1/10072 від 21.04.2010 року допущено описку, а саме: номер рішення необхідно читати як №0000832302/1/10072 від 21.04.2010 року, позивачем уточнено позовні вимоги, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0000832302/1/10072 від 21.04.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, письмових додаткових поясненнях, вважають дії відповідача необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки вважають, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МІС»правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, повязані із транспортуванням лако-фарбової продукції, при цьому зазначені витрати підтверджуються актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, довідками про здійснені взаємні розрахунки, складеними на підставі банківських виписок, вважають, що товарно-транспортна накладна не може бути єдиним документом, за яким формують валові витрати та відносяться до складу податкового кредиту; зазначають, що підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова проти позову заперечила з мотивів, наведених у письмовому запереченні на адміністративний позов. Вважає, що оскільки у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які є єдиним документом, що підтверджують транспортні витрати, то, відповідно в дійсності господарських операцій з надання транспортних послуг позивачеві не існувало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС», за результатами якої складено Акт № 3173/23-2/22348761 від 23 грудня 2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «МІС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та Рішення про результати розгляду первинних скарг від 14.04.10 р. № 9420/10/25-005/79 (далі Рішення результати розгляду первинних скарг) ДПІ у Залізничному районі винесено податкове повідомлення-рішення №00008302/1/10072 від 21 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «МІС»з податку на додану вартість, в сумі 21 131,17 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7043,72 грн.).

При прийнятті постанови суд виходить з наступного.

З Акта перевірки (п.п.3.1.2) вбачається, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено їх заниження (завищення) всього в сумі 87358,3 грн., на що вплинуло, зокрема, відсутність підтвердження товарно-транспортними накладними договорів-замовлень щодо транспортування ТМЦ.

У Рішенні про результати розгляду первинних скарг зазначено, що ТзОВ «МІС»зайво віднесено суму транспортних послуг до складу валових витрат та до складу податкового кредиту без їх фактичного підтвердження, оскільки наявність лише отриманої податкової накладної без підтвердження фактичного здійснення господарської операції або без підтвердження звязку такої операції з господарською діяльністю не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що здійснення господарських операцій по перевезенюю вантажів, які відповідач вважає непідтвердженими, відбувалися між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, з якими позивач співпрацює тривалий час. Із ФОП ОСОБА_6 позивач співпрацював один раз, пояснює це тим, що постійні перевізники не могли забезпечити поставку вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного вибору постачальників та споживачів продукції.

Таким чином, суд приймає доводи позивача щодо вибору контрагентів, які надавали транспортні послуги.

Судом встановлено, що позивачем укладалися договори замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 Виконання цих договорів підтверджується Актами до договорів про виконання транспортних послуг. Оригінали зазначених документів надавалися позивачем для огляду в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (Т.3, а.с.37-283,Т.4, а.с.89-292).

Виконання перевезення вантажів ФОП ОСОБА_6 підтверджується актом виконаних робіт від 13.02.2008 року (Т.1,а.с.116).

Надання транспортних послуг ТОВ «Тіккуріла»передбачено договорами поставки, виконання підтверджується також актами здачі приймання робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи (Т.3, а.с.13-31).

Відповідно до договорів поставки із ТОВ «Тіккуріла», постачальник може постачати товар безпосередньо на склад покупця, а останній зобов'язується відшкодувати витрати. Зокрема, з Договорів поставки, укладених між позивачем та ТзОВ «Тіккуріла»наявних в матеріалах справи вбачається, що відшкодування транспортних послуг здійснюється згідно з рахунками-фактурами та актами виконаних робіт.

Виконання зазначеної умови договорів поставки підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт.

Віднесення сум транспортних послуг до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, оригінали надавалися для огляду в судовому засіданні.

Суд бере до уваги доводи позивача щодо необхідності та реальності здійснення перевезення лако-фарбової продукції, оскільки постачальниками зазначеної продукції були суб'єкти господарювання, склади яких знаходилися у м. Києві. Правові відносини щодо поставки вказаної продукції підтверджуються долученими до матеріалів справи Договорами поставки між ТОВ «МІС»та Дочірнім підприємством «КАПАРОЛ-України», ТОВ «Хомакс», «Сова ЛТД», «Ойкос Україна Фарба», «Сплав МВ», ТзОВ «Силта-колор», ТзОВ «Тіккуріла», ТОВ «Фарби Колорит», ООО «Сиколорс», дилерські договори між ТОВ «МІС»та ТзОВ «Сплав МВ», Договори купівлі-продажу між ТОВ «МІС»та «Сілта-Колор».

Даними договорами, а також наданими позивачем суду для огляду в судовому засіданні оригіналами видаткових накладних (копії долучені до матеріалів справи, (Т.5, а.с.128-288) підтверджується те, що перевезенню підлягала лако-фарбова продукція, яка транспортувалася зі складів постачальників у м. Києві, а також була одержана позивачем.

Отримання лако-фарбової продукції здійснювалося уповноваженими особами на підставі довіреностей. Зазначений факт підтверджується відомостями, отриманими із журналу реєстрації довіреностей ТзОВ «МІС», який вели з 2006 року по 29.09.2009 року (Т.5, а.с.19-59).

На підтвердження реальності господарських операцій, здійснюваних позивачем, свідчать надані для огляду в судовому засідані оригінали та вибірково долучені судом до матеріалів справи копії договорів поставки лако-фарбової продукції, укладені між ТОВ «МІС»як постачальником та покупцями, а також та видаткові накладні, які засвідчують факт одержання позивачем лако-фарбової продукції, поставленої від контрагентів зі складів у м. Києві (Т.5,а.с.70-126), а також Сертифікат, виданий ТОВ «Тіккуріла», яким підтверджується, що фірма ТОВ «МІС»є офіційним дилером лако-фарбової продукції ТОВ «Тіккуріла»та Свідоцтво АТ «Віваколор», яким підтверджується, що позивач є офіційним торговим представником цієї фірми на території України (Т.4, а.с.85-86).

Крім того, позивачем підтверджено фізичну можливість зберігання лако-фарбової продукції, оскільки він є орендарем нежитлового проміщення загальною площею 154,3 кв.м,що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мазепи,26, згідно з договором оренди від 29.10.2007 року №29/10/07, наявного в матеріалах справи.

Здійснення розрахунків позивачем з контрагентами, які надавали транспортні послуги ( ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТзОВ «Тіккуріла»ФОП ОСОБА_6.), підтверджується довідками про взаєморозрахунки з контрагентами, які складені на підставі банківських виписок.

Представник відповідача не наполягав на долученні до матеріалів справи копій банківських виписок.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, суд зазначає, що позивачем документально підтверджено факт реального здійснення господарських операцій, повязаних із наданням позивачеві послуг по перевезенню автомобільним транспортом контрагентами ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТзОВ «Тіккуріла»ФОП ОСОБА_6.

Відтак ТОВ «МІС»правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суму транспортних витрат по перевезенню лако-фарбової продукції.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати, понесені ним витрати з придбання послуг з перевезення вантажів виключно товаро-транспортними накладними. Отже, позивач вправі підтвердити наявність понесених ним витрат не лише товаро-транспортними накладними, але й іншими первинними документами.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак вказана стаття не містить переліку обовязкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Тому, суд не бере до уваги доводів відповідача про те, що єдиним документом, який засвідчує транспортні витрати є товарно-транспортна накладна.

Отже, в звітному періоді ТзОВ «МІС», отримуючи транспортні послуги, правомірно зараховувало кошти, сплачені за їх надання, до валових витрат, а відтак правомірно включило їх до складу податкового кредиту.

Суд додатково зазначає, що відповідачем не оспорювалася дійсність податкових накладних, якими підтверджуються господарські операції по наданню позивачеві транспортних послуг, а також відповідачем не доведена відсутність зв'язку придбаних ТОВ «МІС»транспортних послуг з його господарською діяльністю.

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що дії ТОВ «МІС»щодо віднесення транспортних витрат, повязаних із перевезенням лако-фарбової продукції, до складу валових витрат, а також віднесення сум транспортних витрат до складу податкового кредиту відповідають чинному законодавству України.

Відтак, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова неправомірно здійснила донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, виставленого Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Товариству з обмеженою відповідальністю «МІС»№0000832302/1/10072 від 21.04.2010 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0000832302/1/10072 від 21.04.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС»3 (три) грн.40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 13.09.2010 року.

Суддя Лунь З.І.