Рішення № 112003879, 05.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року Справа№200/1336/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідача - 2: Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, б. 6; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 березня 2023 року (27 лютого 2023 року направлено засобами поштового зв`язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати дії командування Військової частини НОМЕР_2 неправомірними, щодо недопуску ОСОБА_1 проходити службу в військовій частині НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 надати ОСОБА_1 медичну документацію, щодо направлення до лікарні та отримання травми пов`язаної з проходженням військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 медичну документацію, щодо направлення до лікарні та отримання травми пов`язаної з проходженням військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та здійснити виплати, а саме - додаткову винагороду за наказом № 168 від 28.02.2023 р. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000,00 грн.;

- зобов`язати нарахувати Міністерство оборони України та виплатити щомісячну премію; надбавку за особливості проходження служби; грошову допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; грошову компенсацію за невикористані відпустки;

- зобов`язати Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 р. з ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2023 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

15.03.2023 року позивачем через систему «Електронний суд» було подано уточнену позовну заяву в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- визнати дії командування Військової частини НОМЕР_2 неправомірними, щодо недопуску ОСОБА_1 проходити службу в Військовій частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 надати ОСОБА_1 медичну документацію, щодо направлення до лікарні та отримання травми пов`язаної з проходженням військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 медичну документацію, щодо направлення до лікарні та отримання травми пов`язаної з проходженням військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати (період 24.02.2023 р. по день винесення рішення окружним адміністративним судом) та здійснити виплати, а саме додаткову винагороду за наказом № 168 від 28.02.2023 р. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000,00 грн.;

- зобов`язати нарахувати (період 24.02.2023 р. по день винесення рішення окружним адміністративним судом) Міністерство оборони України та виплатити щомісячну премію; надбавку за особливості проходження служби; грошову допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-бутових питань; грошову компенсацію за невикористані відпустки;

- зобов`язати Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 р. із ОСОБА_1

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.03.2023 року судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання/перебування ОСОБА_1 .

22.03.2023 року через систему «Електронний суд» позивачем було подано уточнену позовну заяву на виконання вимог ухвали від 20.03.2023 року, в якій склад відповідачів по справі та зміст позовних вимог змінено не було.

31.03.2023 року засобами електронного зв`язку надійшла відповідь, згідно якої адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року роз`єднано позовні вимоги у адміністративній справі №200/978/23 виділивши з неї три самостійні провадження.

В провадженні суду по адміністративній справі № 200/978/23 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: Військової частини НОМЕР_4 про зобов`язання військової частини НОМЕР_4 нарахувати (період 24.02.2023 року по день винесення рішення окружним адміністративним судом) та здійснити виплати, а саме додаткову винагороду за наказом № 168 від 28.02.2023 року Постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000,00 грн. та зобов`язання нарахувати (період 24.02.2023 року по день винесення рішення окружним адміністративним судом) Міністерство оборони України та виплатити щомісячну премію; надбавку за особливості проходження служби; грошову допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , відноситься до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Військової частини НОМЕР_4 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії, зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 надати ОСОБА_1 медичну документацію, щодо направлення до лікарні та отримання травми пов`язаної з проходженням військової служби та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 медичну документацію, щодо направлення до лікарні та отримання травми пов`язаної з проходженням військової служби.

Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , відноситься до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Міністерства оборони України про визнання дій командування Військової частини НОМЕР_2 неправомірними, щодо недопуску ОСОБА_1 проходити службу в Військовій частини НОМЕР_2 та зобов`язання Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 року із ОСОБА_1 .

Передано справу №200/978/23 уповноваженій особі апарату Донецького окружного адміністративного суду, відповідальній за здійснення автоматизованого розподілу судових справ, для формування нових судових справ та присвоєння їм унікальних номерів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2023 року, справу передано для розгляду судді Духневичу О.С. та присвоєно порядковий номер № 200/1336/23, з наступними позовними вимогами:

- визнати дії командування Військової частини НОМЕР_2 неправомірними, щодо недопуску ОСОБА_1 проходити службу в Військовій частині НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 року із ОСОБА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 відноситься до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідача - 2: Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №200/1336/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.05.2021 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Командира 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Позивач проходив службу в 56 бригаді в м. Маріуполь Донецької області. В грудні 2021 року знаходився у Військовій частині НОМЕР_4 в АДРЕСА_3 . За наказом командира в грудні 2021 року військовослужбовці повинні були перейти до м. Селидове. При переміщенні, позивач здав зброю під підпис начальнику караулу ОСОБА_2 . Згідно наказу комбата ОСОБА_3 прибув до м. Селидове без зброї. Це було в грудні 2021 року. Надалі, вже в серпні 2022 року виходили з-під обстрілу із м. Селидове і їх направили в 13 резервну роту, яка знаходиться в Мереживці Дніпропетровської області. 13 рота перевела позивача до Військової частини НОМЕР_2 . Згідно припису він прибув до Військової частини НОМЕР_2 , але його не прийняли, у зв`язку із записом, що він не здав зброю. Командир Військової частини НОМЕР_2 наказав їхати назад в Мереживці до 1 резервної роти, щоб вони розібралися із тим, що в нього зазначено, що в м. Маріуполь він не здав зброю. Позивач приїхав в Мереживці, звернувся до командира військової частини, на що йому відповіли, що до них він не має ніякого відношення та щоб направлявся додому, тому що вони не знають, що з ним робити. Також, позивач просить суд звернути увагу на наступне. Листом від 20.01.2023 р. за вих. № 248/1 Міністерство оборони України надало наступну відповідь: Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 16.08.2022 року № 459, головного сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 . Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 31.08.2022 року № 489 ОСОБА_1 визнано таким, що вчинив дезертирство під час воєнного стану та знято з усіх видів забезпечення. Також, у відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 06.09.2022 року № 501 ОСОБА_1 зараховано на всі види забезпечення з 05.09.2022 р. як такого, що повернувся до військової частин. Разом із тим, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 26.09.2022 року № 541 ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_6 від 18.09.2022 року № 145 РС призначено на посаду сержанта резерву взводу сержантського складу Військової частини НОМЕР_2 . З 27.09.2022 року ОСОБА_1 справи на посаду здав, вибув до нового місця служби та відповідно був виключений зі списків особового складу і знятий з усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_4 . Позивач прибув до частини НОМЕР_2 , про що свідчить запис лікаря військової частини та квитки, за якими він добирався до військової частини, але його не прийняли до цієї військової частини. Також, представником позивача 28.01.2023 року були скеровані адвокатські запити, про надання копій документів, на які відповіді, на час подання позовної заяви не надійшли, а саме № 10 до Південного територіального управління Військової служби Правопорядку; № 14 до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил; № 15 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; № 16 до Міністерства оборони України.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Копія ухвали від 05.04.2023 року отримана представником позивача в системі «Електронний суд» - 05.04.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.04.2023 року направлена на електронну пошту відповідача-2 07.04.2023 року, про що свідчить звіт про доставку електронного листа.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.04.2023 року направлена на електронну пошту відповідача-1 13.06.2023 року, про що свідчить звіт про доставку електронного листа.

Міністерством оборони України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначив, що позовні вимоги, заявлені позивачем до Міністерства оборони України - є безпідставними. Контракт з позивачем було укладено на законних підставах. Припинення (розірвання) контракту передбачено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України (далі - Положення). Вказаний перелік є вичерпним. Однак позивач у своїй позовній заяві не вказав жодної підстави щодо припинення (розірвання) контракту. З огляду на викладене, Міністерство оборони України вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Військова частина НОМЕР_2 також скористалась своїм правом та подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, аргументуючи свої доводи наступним. Відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 18 вересня 2022 року за №145-PC старшину ОСОБА_1 , сержанта резерву взводу запасної роти 56 окремої мотопіхотної бригади, призначено сержантом резерву взводу резерву роти резерву сержантського складу 170 батальйону резерву. Проте, старшина ОСОБА_1 до розташування Військової частини НОМЕР_7 не прибув, документів (припис та документ, що посвідчує особу військовослужбовця) для прийняття наказу про зарахування його до списків військової частини не надав та, відповідно, до списків Військової частини НОМЕР_2 не зарахований. Твердження позивача спростовуються наявністю оригіналу припису Військової частини НОМЕР_4 від 26 вересня 2022 року №177 (далі - Припис) безпосередньо у позивача. Крім того, згідно Припису головному сержанту ОСОБА_1 запропоновано 27 вересня 2022 року вибути в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби. Строк прибуття: 29 вересня 2022 року. Разом з тим, згідно проїзного документу 3Ф №981291, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, придбаний на ім`я ОСОБА_1 , поїзд №085 відправляється зі залізничної станції Дніпро - Головний 29 вересня 2022 року о 21.34 та прибуває на залізничну станцію Вінниця 30 вересня 2022 року о 10.30. Таким чином, твердження позивача про прибуття до Військової частини НОМЕР_2 в строк визначений в Приписі не відповідає дійсності, оскільки, по перше, самі по собі проїзні документи не можуть підтверджувати прибуття військовослужбовця саме до військової частини, по-друге, спростовують твердження позивача про прибуття до Військової частини НОМЕР_2 (строк прибуття згідно Припису 29 вересня 2022 року, строк прибуття поїзду 30 вересня 2022 року). Крім того, не можуть бути доказом прибуття позивача до Військової частини НОМЕР_7 й записи лікарів в амбулаторній картці старшини ОСОБА_1 , оскільки зроблені в період з 29.08.2022 року по 10.09.2022 року у Військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_8 . Таким чином, на переконання відповідача, вимоги позивача про визнання дій командування Військової частини НОМЕР_2 щодо не допуску ОСОБА_1 проходити службу у Військовій частині НОМЕР_2 є необґрунтованими та безпідставним. Частиною 3 статті 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відповідного питання. Проте, позивач з рапортом про звільнення по команді не звертався, підстав для розірвання контракту з посиланням на чинне законодавство України в позовній заяві не зазначив. Отже, на думку відповідача, вимоги позивача зобов`язати Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 року із ОСОБА_1 також є необґрунтованими та безпідставними.

05.07.2023 року канцелярією суду було надано копію наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 13.04.2023 року № 708 «Про результати службового розслідування» для долучення до матеріалів справи 200/1336/23 у відповідь на доповідну записку судді Духневича О.С.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

14.05.2021 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Командира 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Контракт укладений на 3 роки.

14.05.2021 року наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №190 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 .

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 18.05.2021 року №195, позивач вважається таким, що з 15 травня 2021 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 541 від 26.09.2022 року позивача вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_2 .

На руки позивачеві видано припис № 177 від 26.09.2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 запропоновано 27 вересня 2022 року вибути в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби. Строк прибуття - 29 вересня 2022 року. Для проїзду видно військові перевізні документи.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 13.04.2023 року № 708 «Про результати службового розслідування» (мовою оригіналу):

«Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» №1843 від 30.08.2022 за фактом можливого дезертирства сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 старшини ОСОБА_1 мною, тимчасово виконуючим обов`язки офіцера резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування за фактом можливого дезертирства сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_1 та недопущення подібних випадків у майбутньому.

В ході службового розслідування встановлено:

30.08.2022 о 20.00 під час перевірки наявності особового складу запасної роти військової частини НОМЕР_4 в пункті тимчасової дислокації в АДРЕСА_3 було виявлено відсутність головного сержанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки не відповідав. Одразу були розпочаті оперативно-розшукові дії, які не дали результату.

05.09.2022 головний сержант ОСОБА_1 повернувся до запасної роти військової частини НОМЕР_4 .

26.09.2022 сержант резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_5 головний сержант ОСОБА_1 був переведений до військової частини НОМЕР_7 , м. Гайсин.

Письмове пояснення сержант резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_5 головний сержант ОСОБА_1 з допомогою засобів зв`язку давати відмовився.

3 письмових пояснень тимчасово виконуючого обов`язки сержанта з матеріального забезпечення запасної роти військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_5 стало відомо, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно 30.08.2022 був відсутній у розташуванні роти та місцеперебування його було невідомим.

3 письмових пояснень сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_6 стало відомо, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно 30.08.2022 був відсутній у розташуванні роти та місцеперебування його було невідомим.

За результатом службового розслідування встановлено порушення сержантом резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 головним сержантом ОСОБА_1 вимоги:

- ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка зобов`язує кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, які доручені йому за посадою;

- ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині вимог до особистої дисциплінованості військовослужбовця;

- ст.172-11 КУпАП про самовільне залишення військової частини або місця служби. Причинами, обставинами та умовами, що сприяли даному факту є особиста недисциплінованість.

З метою недопущення подібних випадків у подальшому наказую:

1. Службове розслідування вважати завершеним.

2. За особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, допущення адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-11 КУпАП, та на підставі п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України сержант резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 головний сержант ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності накладенням дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА».

3. Помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_4 врахувати факт самовільного залишення військової частини в період з 30.08.2022 по 05.09.2022 сержантом резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 головним сержантом ОСОБА_1 та отримане ним дисциплінарне стягнення при нарахуванні грошового забезпечення, а саме: не виплачувати преміювання за вересень 2022 року, відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 та не виплачувати додаткову винагороду за вересень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.

4. Командиру запасної роти військової частини НОМЕР_4 направити повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини до територіального управління Державного бюро розслідувань у. м. Дніпро та направити завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування до Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об`єднаних сил для прийняття правового рішення, та до Дніпровського зонального відділу Військової служби правопорядку до відома.

4.1. Командиру запасної роти військової частини НОМЕР_4 у зв`язку з неможливістю притягнення до дисциплінарного стягнення сержанта резерву взводу запасної роти військової частини НОМЕР_4 головного сержанта ОСОБА_1 по причині його переведення до військової частини НОМЕР_2 направити результати службового розслідування до військової частини НОМЕР_2 для притягнення його до дисциплінарної відповідальності по місцю служби головного сержанта ОСОБА_1 .»

Позивач, вважаючи неправомірними дії командування Військової частини НОМЕР_2 щодо недопуску його до проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 та, бажаючи розірвати контракт від 14.05.2021 року, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі -Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 р. за № 611/25388 (далі Інструкція № 333), визначає:

організацію і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах;

завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення;

обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу;

порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період;

порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікових документів.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 333 військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших під час прямування до них, враховуються як поповнення відповідно до пунктів 6.2-6.10 цієї глави.

Відправлення поповнення здійснюється у складі команд. Особи, персонально переміщені по службі з одних військових частин до інших, відправляються до місця служби одиночним порядком.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції № 333 під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи:

іменний список на відправлених - у начальника (старшого) команди;

військово-перевізні документи на кожного військовослужбовця;

документи, що посвідчують особу військовослужбовця, - на руках у кожного військовослужбовця;

обліково-послужна картка сержантів і солдатів (крім офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу), службова картка і медична книжка - у начальника (старшого) команди в опечатаному пакеті;

продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат або розрахункова книжка на кожного військовослужбовця - у начальника (старшого) команди або на руках у кожного військовослужбовця.

За приписами пункту 6.3 Інструкції № 333 під час відправки одиночним порядком у кожного військовослужбовця повинні бути: припис, документи, що посвідчують особу військовослужбовця, військово-перевізні документи, продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат (розрахункова книжка), а в опечатаному пакеті - обліково-послужна і службова картки, медична книжка. У приписах офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особову справу.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 541 від 26.09.2022 ОСОБА_1 є таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_2 .

На руки позивачеві видано припис № 177 від 26.09.2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 запропоновано 27 вересня 2022 року вибути в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби. Строк прибуття 29 вересня 2022 року. Для проїзду видно військові перевізні документи.

Проїзний квиток на потяг 3Ф № НОМЕР_9 , копія якого долучена до матеріалів справи, придбаний на ім`я ОСОБА_1 , свідчить про те, що потяг №085 відправлявся зі залізничної станції Дніпро - Головний 29 вересня 2022 року о 21.34 та прибував на залізничну станцію Вінниця 30 вересня 2022 року о 10.30.

При цьому, жодного доказу того, що позивач, після прибуття до Вінниці, звертався до керівництва Військової частини НОМЕР_2 , пред`явив їм припис та свої перевізні документи, суду не надано.

Доводи позивача стосовно того, що його перебування у Військовій частині НОМЕР_2 підтверджується записами його амбулаторної картки, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

В амбулаторній картці ОСОБА_1 зроблено наступні записи:

1. запис медичного пункту ВЧ НОМЕР_4 від 29.08.2022, про те, що позивач потребує консультації травматолога;

2. запис про те, що 29.08.2022 року позивачу зроблено рентген;

3. запис про те, що позивача 10.09 оглядав травматолог.

Таким чином, всі записи амбулаторної карти ОСОБА_1 зроблені під час перебування позивача на службі у Військовій частині НОМЕР_4 .

Проаналізувавши наведені позивачем аргументи та перевіривши надані ним докази, суд дійшов висновку, що докази того, що командування Військової частини НОМЕР_2 не допустило ОСОБА_1 до проходження служби у ВЧ НОМЕР_2 , не надано.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи відсутність доказів того, що командування Військової частини НОМЕР_2 не допустило ОСОБА_1 до проходження служби у ВЧ НОМЕР_2 , вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій командування Військової частини НОМЕР_2 щодо недопуску ОСОБА_1 проходити службу в військовій частині НОМЕР_2 , задоволенню не підлягають.

Приписами пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 року та триває до теперішнього часу.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Крім того, відповідно до частини 7 статті 26 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Згідно пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Отже, надання своєму безпосередньому командирові рапорту та документів, що підтверджують підстави звільнення є обов`язковою умовою для реалізації бажання звільнитися з військової служби.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем 14.05.2021 року укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

З 24.02.2022 року по теперішній час в Україні введено воєнний стан, отже для розірвання контракту необхідно набути підстави, які визначені частиною 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Проте, позивач, звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання розірвати з ним контракт про проходження військової служби, не навів жодної підстави, яка у відповідності до зазначених вище норм чинного законодавства, надає йому право під час дії воєнного стану розірвати контракт.

Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до військової частини, в якій служив із рапортом про розірвання контракту.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що позивачем не дотримано обов`язкові умови щодо наявності підстав для розірвання контракту під час дії воєнного стану та порушено порядок реалізації свого бажання розірвати контракт, а саме, звернення по команді з відповідним рапортом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов?язання Міністерство оборони України розірвати контракт від 14.05.2021 року із ОСОБА_1 є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1, частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог та той факт, що позивач як учасник бойових дій у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має пільгу та судовий збір за подання позовної заяви не сплачував, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідача - 2: Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, б. 6; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич