Рішення № 112003865, 05.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року Справа№200/1103/23

Донецький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що рішенням комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 22.11.2022 року, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 15.11.2022 року у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому чинним законодавством порядку. Позивач зазначив, що відповідачем 1 у оскаржуваному рішенні було зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання в ТУ №111 01.09.1984 по 20.07.1985 року та період військової строкової служби згідно із записами трудової книжки позивача, оскільки записи внесено із порушенням п.2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису відсутні посилання на дату видачі диплома, наявні лише серія та номер та відсутні посилання на серію, номер та дату видачі військового квитка. Інших документів, що підтверджують період навчання та період проходження військової служби заявником не надано, пільговий стаж особи не підтверджено. Позивач зауважив, що до пільгового стажу були не зараховані: періоди роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі згідно архівної довідки від 30.11.2021р. №190708/1209, виданої архівним відділом Бахмутської міської ради, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про результати розгляду заяви про підтвердження пільгового стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці. Позивач зазначив, що в подальшому на адресу позивача надійшло повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) від 06.12.2022року №2200-1904-8/76897, згідно якого його було повідомлено, що Рішенням цієї установи від 30.11.2022р. №10 до його пільгового стажу роботи був зарахований період з 19.01.1990 по 09.01.1997 року відповідно до розділу V «Виробництво вогнетривів» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10, але відповідач 2 відмовив у зарахуванні до його пільгового стажу наступні періоди роботи: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990року, оскільки відсутні документи, що підтверджують роботу електромонтером на гарячих ділянках робіт в помольних та дробильних відділеннях. Позивач також зазначив, що зі змісту Рішення не вбачається чи зараховано до загального його трудового стажу період його роботи у ДП «Артемсіль». Позивач зауважив, що його представником адвокатом Гуревич Р.Г. було направлено відповідний адвокатський запит до відповідача та згідно з листом від відповідача 1 від 16.02.2023р. №2000-0202-8/20120 наданим на адвокатський запит, позивачем було встановлено, що його період роботи у ДП «Артемсіль» зараховано до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки та даних про застраховану особу, а саме, до страхового стажу з 01.01.2004 зараховано періоди, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Таким чином позивач вважає, що його період роботи на цьому підприємстві до 01.01.2004 року відповідачем 1 також не зараховувався. Позивач наголосив на тому, що у листі відповідача 2 від 20.02.2023року №2200-0304-8/12800 зазначено аналогічну інформацію та повідомлено, що враховуючи усі надані позивачем документи та індивідуальні відомості про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 30р. 9 міс. 14 дн. пільговий стаж за Списком №2 - 9 р. 10 міс. 14 дн. Позивач закцентував свою увагу на тому, що враховуючи вищезазначене, він вважає, що такі дії відповідача 1 є протиправними та такими, що позбавляють його конституційного права на отримання пенсії згідно чинного законодавства України. Позивач просив визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 22 листопада 2022 року та Рішення комісії при відповідачеві 2 від 30.11.2022р. №10, якими позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 15 листопада 2022 року згідно ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому чинним законодавством порядку та зобов`язати відповідача-2 призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно його заяви, зарахувавши до стажу роботи: період проходження військової служби у складі Збройних сил СРСР з 01.11.1985 по 09.02.1988 року; період навчання в ТУ №111 в м. Карло-Лібкнехтовську (м. Соледар) Бахмутського району Донецької області з 01.09.1984 по 20.07.1985року; періоди роботи: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на Білокаменському вогнетривкому заводі у вогнетривкому цеху на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування та період роботи з 23.05.1997 по 23.10.2001; період роботи з 23.05.1997 по 23.10.2001 в ДП «Артемсіль» на посаді підсобного робочого ЖРЕУ.

Відповідач 1 надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) з заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач 1 зазначив, що після реєстрації звернення (заяви) позивача воно було розглянуто ним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1) та рішенням відповідача 1 №222030018035 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач 1 зауважив, що в лютому 2023 його спеціалістами було проведено перевірку правильності підстав призначення позивачу пенсії. Відповідач 1 наголосив, що відповідно до підпункту 5 пункту 6 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» головне управління Фонду має право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей для визначення права на пенсійні виплати. За результатами проведеної перевірки відповідачем 1 було прийнято відкориговане рішення від 08.02.2023 №222030018035, яким в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу було відмовлено в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Відповідач 1 закцентував свою увагу на тому, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. На момент звернення позивача до відповідача 2 позивач досяг 55 років. Відповідач 1 також у своєму відзиві зазначив, що відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Довідки видаються на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість впродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, форма довідки є чітко встановленої форми, а саме у вигляді зазначеному у додатку №5 до Порядку №637. Позивачем при зверненні за призначенням пенсії, відповідно до наданих документів до загального страхового стажу були не зараховані, згідно із записами його трудової книжки: період навчання з 01.09.1984 по 20.05.1985 в Технічному училищі №111, оскільки у підставі внесення запису відсутні посилання на дату видачі диплома та період військової служби, оскільки в записі відсутні посилання на серію, номер та дату видачі військового квитка та до пільгового стажу були не зараховані періоди його роботи: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року, оскільки відсутні документи, які б підтверджували роботу електромонтером на гарячих ділянках робіт, дробильних відділеннях. Відповідач 1 зазначив, що загальний страховий стаж позивача складає 30 років 09 місяців 14 днів, пільговий стаж - 09 років 10 місяців 14 днів. Таким чином на підставі вищенаведеного відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідач 2 надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив наступне, що 15.11.2022 року позивач звернувся до нього із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VІ. Та своїм рішенням відповідач 1 від 22.11.2022 року пенсійної справи №2220300018035 відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VІ у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Відповідач 2 зазначив, що за доданими документами позивачу до його страхового стажу були не зараховані: період навчання в ТУ №111 з 01.09.1984 по 20.07.1985 та період строкової військової служби згідно із записами трудової книжки позивача, оскільки ці записи були внесені з порушенням вимог пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису відсутні посилання на дату видачі диплома, наявні лише серія та номер та відсутні посилання на серію, номер та дату видачі військового квитка. Інших документів, що підтверджують період навчання та період проходження військової служби заявником не було надано. Відповідач 2 зауважив, що пільговий стаж позивача не підтверджений та до пільгового стажу були не зараховані періоди роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі згідно архівної довідки від 30.11.2021 №190708/1209 виданої архівним відділом Бахмутської міської ради, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про результати розгляду заяви про підтвердження пільгового стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці. Відповідач 2 зазначив, що 07.11.2022 року позивач звернувся до Комісії з підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про підтвердження стажу роботи. Згідно поданої заяви, документи за період роботи позивача з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 09.01.1997 року на посадах електромонтера та пресувальника на Білокаменському вогнетривкому заводі (згодом ВАТ «Білокаменський вогнетривкий завод» було розглянуто Комісією та до пільгового стажу згідно рішення Комісії з підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.11.2022 № 10 був зарахований позивачу період роботи з 19.01.1990 по 09.01.1997 року. Але в той же час позивачу не були зараховані періоди роботи: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року, оскільки відсутні документи, які б підтверджували роботу електромонтером на гарячих ділянках робіт, в помольних і дробильних відділеннях. Відповідач 2 зазначив, що враховуючи подані позивачем документи та індивідуальні відомості про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 30 років 9 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 9 років 10 місяців 14 днів. До страхового стажу позивачу було не враховано згідно із записами із його трудової книжки наступні періоди: навчання з 01.09.1984 по 20.07.1985 року, оскільки не зазначено дату видачі документа, на підставі якого внесено запис; проходження строкової військової служби, оскільки відсутні період проходження служби, а також серія, номер та дата видачі військового квитка. Відповідач 2 зауважив, що 29.12.2022 року позивач повторно звернувся до нього із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VІ та своїм рішенням відповідач 2 від 04.01.2023 № пенсійної справи 2220300018035 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VІ. Відповідач 2 наголосив на тому, що за доданими документами до страхового стажу позивачу були не зараховані: період навчання в ТУ №111 з 01.09.1984 по 20.07.1985 та період строкової військової служби згідно із записами в його трудовій книжці, оскільки записи внесено з порушенням вимог пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису відсутні посилання на дату видачі диплома, наявні лише серія та номер та відсутні посилання на серію, номер та дату видачі військового квитка. Інших документів, що підтверджують період навчання та період проходження військової служби заявником не надано. Крім того, за доданими документами позивачу до його пільгового стажу не зараховано наступні періоди його роботи: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року відповідно до рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10 від 30.11.2022 року. Також відповідач 2 закцентував свою увагу на тому, що відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, враховуючи що позивачу були не зараховані періоди його роботи з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року до пільгового стажу роботи, тому період навчання з 01.09.1984 по 20.07.1985 року та період проходження строкової військової служби з жовтня 1985 по березень 1987 року також не підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи. Відповідач 2 зазначив, що враховуючи вищезазначене, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу роботи та при наявному страховому та пільговому стажі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач набуде із зниженням пенсійного віку на 3 роки (тобто у 57 років). Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Гуревича Р.Г. та відповідача 1, та відповідача 2 відповідно до наявної відмітки в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 05.04.2023 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , (адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (ЄДРПОУ: 14099344) - в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, (ЄДРПОУ: 21318350) - в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявами про призначення пенсії: від 16.08.2022 року відповідно до наявної розписки-повідомлення від 16.08.2022 року №11396; розписки-повідомлення від 15.11.2022 року №15502; від 29.12.2022 року заява №17309 за призначенням/перерахунком пенсії.

Позовними вимогами позивача, відповідно наданих до суду уточнень, встановлених при розгляді матеріалів позовної заяви є: визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10 від 30.11.2022 року та рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 22.11.2022 року № пенсійної справи 222030018035, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 15.11.2022 року згідно ст.14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що розгляду у справі підлягає саме заява позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах від 15.11.2022 року та прийняте оскаржуване рішення відповідача 1 від 22.11.2022 року та рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10 прийнятому від 30.11.2022 року комісією при відповідачеві 2.

Отже, позивач 15.11.2022 року звернувся з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за списком №2 до відповідача 2.

Відповідно до положень п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином заява позивача від 15.11.2022 року була розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 22.11.2022 року, номер пенсійної справи 222030018035, прийнятим відповідачем 1, відмовлено у призначенні пенсії позивачу. В оскаржуваному рішенні зазначено наступне: Ін.код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата звернення до територіальних органів ПФУ 15.11.2022 року, вид пенсії за віком (на пільгових умовах за Списком №2); вік заявника 55 років 03 місяці 15 днів; пунктом 1 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті; пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років; необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить не менше 30 років; за відсутності страхового стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків; страховий стаж особи становить 30 років 9 місяців 13 днів; необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 12 років 6 місяців, працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання в ТУ №111 з 01.09.1984 по 20.07.1985 року та період строкової військової служби згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.07.1985, оскільки записи внесено з порушенням вимог пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису відсутні посилання на дату видачі диплома, наявні лише серія та номер та відсутні посилання на серію, номер та дату видачі військового квитка. Інших документів, що підтверджують період навчання та період проходження військової служби заявником не надано. Пільговий стаж особи непідтверджений. До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі згідно архівної довідки від 30.11.2021 №190708/1209 виданої архівним відділом Бахмутської міської ради, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про результати розгляду заяви про підтвердження пільгового стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 30.11.2022 року №10 прийнятому комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій зазначено наступне, що комісія розглянула заяву про підтвердження стажу роботи позивача для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу та якою було прийнято рішення, відповідно до записів трудової книжки, архівних довідок про стаж та заробітну плату, згідно розділу VI Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, та розділу V «Виробництво вогнетривів» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, зарахувати до пільгового стажу період роботи на посаді пресувальника з 19.01.1990 по 09.01.1997 на Білокаменському вогнетривкому заводі, згодом ВАТ «Білокаменський вогнетривкий завод», яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ліквідоване з зв`язку з банкрутством. Відмовити в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року, оскільки відсутні документи, які б підтверджували роботу електромонтером на гарячих ділянках робіт, в помольних і дробильних відділеннях.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення відповідача 2 від 06.12.2022 року №2200-1904-8/76897, позивача було повідомлено про вищезазначене рішення комісії №10 від 30.11.2022 року.

Позивачем, після отримання вищезазначеного рішення №10 від 30.11.2022 року прийнятого комісією при відповідачеві 2, було направлено заяву про призначення пенсії від 29.12.2022 року.

Відповідачем 1 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.02.2023 року номер справи №222030018035, в якому було зазначено практично ідентичну інформацію стосовно незарахованих періодів роботи, навчання та проходження строкової військової служби позивача, як це було вже зазначено в попередньому рішенні відповідача 1 від 22.11.2022 року, окрім того, що тепер, позивачу до його пільгового стажу за Списком №2 було зараховано 9 років 10 місяців 14 днів, та було зазначено наступне, за доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року відповідно до Рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10 від 30.11.2022 року. З 01.01.2006 до пільгового стажу зараховано періоди роботи відповідно до даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу гр. ОСОБА_1 . Відповідно до абзацу 4 пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державне підприємство «Артемсіль» зареєстровано в м. Соледар та відносяться до Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області та передбачені Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. Відповідно до наявного рішення позивачу також було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за відсутністю необхідного пільгового стажу.

Представником позивача адвокатом Гуревич Р.Г. на адресу відповідача 1 був направлений адвокатський запит від 13.02.2023 року та відповідачем 1 було надано відповідь від 16.02.2023 року №2000-0202-8/20120, в якій було зазначено наступне, період роботи позивача у ДП «Артемсіль» зараховано до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки та даних про застраховану особу, а саме до страхового стажу з 01.01.2004 року зараховано періоди протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Оцінивши надані матеріали та наявні в матеріалах справи докази, а також надані письмові пояснення, що відображені у позовній заяві, відзивах відповідачів, уточненої позовної заяви, суд дійшов висновку, що спірним питанням у цій справі є не зарахування позивачу до його пільгового стажу відповідачем 1 при розгляді його заяви про призначення пенсії та відповідачем 2 при розгляді заяви про підтвердження стажу роботи до пільгового стажу за Списком №2 наступних періодів: період проходження військової служби з 01.11.1985 по 09.02.1988 року; період навчання в ТУ №111 в м.Крало-Лібкнехтовську (м. Соледар) Бахмутського району Донецької області з 01.09.1984 по 20.07.1985 року; період роботи з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на Білокаменському вогнетривкому заводі у вогнетривкому цеху на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування; та до загального трудового стажу позивача період роботи на ДП «Артемсіль» з 23.05.1997 по 23.10.2001 року.

Таким чином спірні правовідносини виникли з приводу не призначення відповідачем 1 пенсії на пільгових умовах позивачу.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України та п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, внаслідок відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5)

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 23 Порядку, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Відповідно до пункту 24 Порядку, для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а, 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17, 24 червня 2021 року у справі № 758/15648/15-а, від 20 вересня 2022 року у справі № 291/1321/17.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).

Суд наголошує на тому, що відповідач 2 зазначив у своєму відзиві на адміністративний позов, оскільки позивачу були не зараховані періоди його роботи з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року до пільгового стажу роботи, тому період навчання з 01.09.1984 по 20.07.1985 року та період проходження строкової військової служби з жовтня 1985 по березень 1987 року також не підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в даній справі необхідно розглядати періоди роботи позивача, які були не зараховані до його пільгового стажу від зворотного, тобто, спочатку розглянути саме періоди його роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року, а вже потім розглянути період навчання та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 заповненої 29.07.1985 року на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом вбачається, що позивач у спірні періоди, які були не зараховані відповідачем 1 при винесенні спірного рішення від 22.11.2022 року та не зараховані комісією при відповідачеві 2 при винесенні оскаржуваного рішення №10, працював на Білокаменському вогнетривкому заводі, що підтверджується наступними записами:

-29.07.1985 по 16.10.1985 року прийнятий в вогнетривкий цех електромонтером 4 розряду, номер запису 4 в трудовій книжці;

-04.04.1988 по 30.11.1989 прийнятий в вогнетривкий цех електромонтером по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувальне-пресового відділення, номер запису 7 трудової книжки;

-01.12.1989 по 18.01.1990 переведений в корундовий цех черговим електромонтером 4 розряду, номер запису 8 в трудовій книжці.

Як встановлено судом в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії, номер пенсійної справи 222030018035, прийнятому відповідачем 1 від 22.11.2022 року, в якому відповідач 1 зазначив, що до пільгового стажу не зараховано: періоди роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі згідно архівної довідки від 30.11.2021 року №190708/1209 виданої архівним відділом Бахмутської міської ради оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про результати розгляду заяви про підтвердження пільгового стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, а також висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 року по справі №227/4273/16-а, в якій зазначено, що постановою Правління Пенсійного фонду України 18-1 від 10.11.2006 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. Відповідно до п.3 цього Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. За змістом зазначених норм вбачається, що необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років необхідно лише у тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.

У випадку, що розглядається, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи, її характер, що, в свою чергу, виключало необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України, окрім цього відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» (які діяли на час роботи позивача у періоди його роботи з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року) в розділі VI «Производство шамота, магнезитового порошка, шамотных, динасовых, хромомагнезитовых, магнезито-хромитовых, магнезитовых и карборундовых изделий» (зазначено на мові оригіналу відповідно до постанови) професія «Электрики дежурные, ремонтные и бригадиры электриков на горячих участках работ в помольных и дробильных отделениях», професія позивача за якою він працював у спірні періоди були не зараховані йому відповідачем 1 та відповідачем 2, а саме електромонтер в вогнетривкому цеху, черговий електромонтер в корундовому цеху, тобто позивач працював на посадах у зазначені спірні періоди, які на той час були віднесені до Списку №2 виробництв, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Окрім цього до суду в якості доказів позивачем були надані архівні довідки Бахмутської міської ради від 01.12.2021 року №19-07-08/1222 (за 1985 рік), від 01.12.2021 року №19-07-08/221 за 1988, 1989, 1990 роки), зазначеними довідками підтверджується також той факт, що позивач працював на Білокаменському вогнетривкому заводі, зазначена його посада електромонтер та зазначена кількість днів по кожному з місяців коли він працював на цьому заводі.

Окрім цього, відповідно до наданих позивачем у якості доказів наступних приказів по Білокаменському вогнетривкому заводі від 30.12.1998 року №390, від 01.02.1999 року №22, від 06.12.1993 року №315, від 06.12.1993 року №345, відповідно до яких були проведені атестації професій по Білокаменському вогнетривкому заводі та за наслідками яких, які професії відносяться та мають право на пільгову пенсію за Списком №2, серед яких є і електромонтери по ремонту та обслуговуванню електроустаткування код 19861; електромонтери по ремонту та обслуговуванню електроустаткування зайняті на гарячих ділянках робіт, а також на ремонті помольного, дробильного та пресо-формувального обладнання код 2.1.20; корундовий цех електромонтери по ремонту та обслуговуванню код 19861.

Стосовно атестації робочих місць, про що зазначає відповідач 2 у своєму відзиві на адміністративний позов, суд ставиться до цього критично виходячи з наступного, що саме законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17, від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а, Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, після отримання рішення відповідача 1 про відмову у призначенні позивачу пенсії від 22.11.2022 року, позивач звернувся до комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи та однією з позовних вимог позивача заявленої відповідно до адміністративного позову, було визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №10 від 30.11.2022 року.

Судом вже було встановлено, що відповідно до цього рішення комісією при відповідачеві 2 було зараховано позивачу до його пільгового стажу за Списком №2 період роботи на посаді пресувальника з 19.01.1990 по 09.01.1997 року, та було відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 29.07.1985 по 16.10.1985 року, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов до висновку, що рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10 яке було прийнято Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід визнати протиправним та скасувати саме в частині не зарахування позивачу до його пільгового стажу за Списком №2 періодів його роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху.

Отже, Комісією при відповідачеві 2 при розгляді заяви позивача про підтвердження стажу роботи своїм рішенням №10 від 30.11.2022 року, до його пільгового стажу роботи за Списком №2 був зарахований період з 19.01.1990 по 09.01.1997 року на Білокаменському вогнетривкому заводі, цей період не оскаржується позивачем та не заперечується відповідачами по справі, тож не є спірним у справі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачу 1 необхідно зарахувати позивачу до його пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди його роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.11.2022 року, номер пенсійної справи 222030018035, відповідач 1 зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання в ТУ №111 з 01.09.1984 по 20.07.1985 року та період строкової військової служби згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.07.1985, оскільки записи внесено з порушенням вимог пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису відсутні посилання на дату видачі диплома, наявні лише серія та номер та відсутні посилання на серію, номер та дату видачі військового квитка. Інших документів, що підтверджують період навчання та період проходження військової служби заявником не надано. Пільговий стаж особи непідтверджений.

Судом встановлено, що позивач відповідно до його трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 29.07.1985 року, у наступні періоди:

-01.09.1984 по 20.07.1985 року навчався в ТУ №111 м. Карлолібкнехтовську, номер запису 1 в трудовій книжці, в графі «на підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» зазначено Диплом НОМЕР_4 ;

-22.04.1985 по 15.07.1985 року прийнятий в ремонтно-механічний цех електромонтером 3 розряду для проходження виробничої практики номер записів в трудовій книжці 2,3;

-служба в лавах Радянської армії, номер запису 6 в трудовій книжці, в графі «на підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» зазначено військовий квиток №.

Стосовно до заявленого відповідачем 1 у оскаржуваному рішенні щодо порушень вимог пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, суд зазначає наступне, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне виконання роботодавцем своїх обов`язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Окрім цього суд наголошує на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Суд зазначає, що згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , є належним чином зазначений запис про те, що позивач з 01.09.1984 по 20.07.1985 року навчався в ТУ №111 м. Карлолібкнехтовську, у той же час з 22.04.1985 по 15.07.1985 року позивач проходив виробничу практику в ремонтно-механічному цеху електромонтером 3 розряду, а після закінчення навчання з 29.07.1985 року працював на Білокаменському вогнетривкому заводі за посадою електромонтер 4 розряду.

Враховуючи, що судом відповідно до вищезазначених висновків було встановлено необхідність відповідачу 1 зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди його роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху та перерва між днем закінчення навчального закладу та день зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, таким чином період навчання позивача з 01.09.1984 по 20.07.1985 року в ТУ №111 підлягає також зарахуванню до його пільгового стажу за Списком №2.

Стосовно питання зарахування періоду військової служби, суд зазначає наступне.

Приписами підпунктів «з», «і» та «к» частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Пунктами «в» та «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Стосовно посилань відповідача 1 в оскаржуваному рішенні від 22.11.2022 року на порушення вимог п.2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, суд вже зазначав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Окрім цього, відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.04.2023 року №08/02/337 на адвокатський запит представника позивача адвоката Гуревича Р.Г., в якій зазначено наступне, що громадянин ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в Бахмутському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки з 02.03.1988 року, проходив військову службу в лавах радянської армії з 01.11.1985 р. по 09.02.1988 р., військовий квиток серія НОМЕР_5 виданий 01.11.1985 року. Надати копію військового квитка на даний час немає можливості. ГУ ПФУ в Харківській області із проханням надати відповідні відомості до Донецького обласного територіального центр комплектування та соціальної підтримки та Бахмутського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не зверталось.

Суд зазначає, що з урахуванням відомостей у трудовій книжці та відповіді Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.04.2023 року №08/02/337, на момент призову на військову службу позивач був особою яка працювала за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язковий державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що період проходження позивачем військової служби у лавах Радянської армії з 01.11.1985 по 09.02.1988 року, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача та наданою відповіддю Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.04.2023 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії відповідача 1 від 22.11.2022, номер пенсійної справи 222030018035, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати йому до загального страхового стажу період його роботи на ДП «Артемсіль» на посаді підсобного робочого ЖРЕУ з 23.05.1997 по 23.10.2001 роки суд зазначає наступне, відповідно до наявної трудової книжки позивача, судом встановлено, що позивач з 23.05.1997 по 16.10.1997 прийнятий підсобним робочим будівельного цеху ЖРЕУ д.п.о. «Артем-сіль», номер запису 12 в трудовій книжці, з 17.10.1997 по 23.10.2001 переведений муляром будівельного цеху ЖРЕУ д.п.о. «Артемсіль» номера записів 13, 14 в трудовій книжці позивача.

Судом, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме форми ППВП ПФУ від 08.02.2023 року, форми РС право дата звернення 29.12.2022 року, встановлено, що відповідачем 2 період роботи позивача з 23.05.1997 по 23.10.2001 року на ДП «Артемсіль» були зараховані позивачу до його страхового стажу, в графі страховий стаж до 01.01.2004 року зазначений 14 років 5 місяців 15 днів, що відповідає загалом відповідно до підрахунків по трудовим періодам позивача з 22.04.1985 по 01.01.2004 року, таким чином суд вважає, що в цій частині пенсійні права позивача не були порушені відповідачами відповідно до діючого законодавства. Таким чином ця позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Стосовно зазначеної позовної вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії від 15.11.2022 року, до якої були додані відповідні документи.

За ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).

Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За п. 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг», для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.

У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.

Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, оскільки подана позивачем заява з документами від 15.11.2022 року по суті розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області і рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось саме ним від 22.11.2022 року. В даному випадку спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року N 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи приписи частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 22.11.2022 року, номер пенсійної справи 222030018035, про відмову у призначенні пенсії, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 15.11.2022 року відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу, визнати рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10, яке було прийнято Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправним та скасувати саме в частині не зарахування позивачу до його пільгового стажу за Списком №2 періодів його роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху, та зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі із зарахуванням до його пільгового стажу роботи за Списком №2 що дає право на призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху; період проходження військової служби з 01.11.1985 по 09.02.1988 року; період навчання з 01.09.1984 по 20.07.1985 року в ТУ №111.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 27.03.2023, позивач за подання адміністративного позову сплатив 858,88 грн. судового збору.

Враховуючи, що спірне рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах було прийняте саме відповідачем 1, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 858,88 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ: 14099344), до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, ЄДРПОУ: 21318350) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) від 22.11.2022 року, номер пенсійної справи 222030018035, про відмову у призначенні пенсії, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 15.11.2022 року відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу.

Визнати рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №10, яке було прийнято Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправним та скасувати саме в частині не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до його пільгового стажу за Списком №2 періодів його роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху.

Зобов`язати відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 15.11.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі із зарахуванням до його пільгового стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи на Білокаменському вогнетривкому заводі: з 29.07.1985 по 16.10.1985 року на посаді електромонтера 4 розряду в вогнетривкому цеху, з 04.04.1988 по 30.11.1989 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустаткування 4 розряду змішувально-пресового відділення, з 01.12.1989 по 18.01.1990 року на посаді чергового електромонтера 4 розряду в корундовому цеху; період проходження військової служби з 01.11.1985 по 09.02.1988 року; період навчання з 01.09.1984 по 20.07.1985 року в ТУ №111.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2023 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець