Ухвала суду № 112003482, 04.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 липня 2023 року Справа № 160/10876/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Ількова В.В., при секретарі: Мартіросян Г.А., за участю: позивача: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання Вищої ради правосуддя про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/10876/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, третя особа 1: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, третя особа 2: Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення у штаті,-

УСТАНОВИВ:

19.05.2023 р. ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд звернулась з адміністративним позовом до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021 р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 »;

поновити суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у штаті Верхньодніпровського районного суду з 26.02.2021р.;

допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення у штаті.

Ухвалою суду від 24.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.122,123, 160,161 КАС України.

05.06.2023 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 24.05.2023 року.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області та Вищу раду правосуддя, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/10876/23 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 28.06.2023 року.

Також, ухвалою суду від 12.06.2023 року витребувано у відповідача докази по справі.

Згідно довідки від 28.06.2023 року розгляд адміністративних справ, які знаходяться у провадженні судді Ількова В.В., призначених до розгляду на 28 червня 2023 року було перенесено на іншу дату.

Розгляд справи призначено на 04.07.2023 року.

28.06.2023 року Вища рада правосуддя надіслала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.

В обґрунтування поданого клопотання Вища рада правосуддя зазначає, що як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 наказом Верхньодніпровського районного суду від 26 лютого 2021 року № 02-КГ було відраховано зі штату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. Вказують, що оскаржуваний наказ Верхньодніпровського районного суду від 26 лютого 2021 року №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 » був виданий 26 лютого 2021 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 160/4646/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Верхньодніпровського районного суду від 26 лютого 2021 року № 02-КГ в частині дати відрахування зі штату суду ОСОБА_1 . Зобов`язано Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області змінити дату відрахування зі штату Верхньодніпровського районного суду ОСОБА_1 з 26 лютого 2021 року на 12 березня 2021 року та внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2021 року по 12 березня 2021 року в сумі 16 338,30 гривень. Вказують, що з дати прийняття оскаржуваного наказу (26 лютого 2021 року) до дати звернення позивача до Суду (19 травня 2023 року) минуло більше місяця. Немає підстав вважати, що Позивач упродовж цього періоду не знала, не мала можливості дізнатися про існування оскаржуваного наказу та не могла звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом для звернення з адміністративним позовом, оскільки цей наказ вже оскаржувався позивачем до суду (хоча і з іншим предметом позову). Також, зазначають, що отримання 19 квітня 2023 року повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №9901/94/21 не може слугувати початковою точкою обчислення строку для звернення Позивача до Суду щодо оскарження наказу Верхньодніпровського районного суду від 26 лютого 2021 року № 02-КГ. Оскільки Позивач оскаржує наказ, який датований 26 лютим 2021 року, то Позивач повинна була звернутися до Суду в місячний строк з того моменту, коли дізналася про існування оскаржуваного наказу. Позивач не була позбавлена права звернутися з аналогічним позовом у місячний строк з моменту прийняття оскаржуваного наказу, але вона вирішила оскаржити цей наказ тільки в частині дати відрахування зі штату суду (судова справа № 160/4646/21). Враховуючи наведені обставини просили залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 .

04.07.2023 року позивач в судовому засіданні заперечувала проти клопотання Вищої ради правосуддя про залишення позову без розгляду через пропуск строку на звернення. Зазначила, що дізналась про порушення її прав лише 23.03.2023 року.

Представник відповідача та представники третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та клопотання Вищої ради правосуддя про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.

Стаття 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України установлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За змістом приписів ч.ч.1-3 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з цим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018р. у справі №569/16060/17 роз`яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Також суд касаційної інстанції роз`яснив, що обов`язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.

У даному випадку суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й до сих пір, що, в свою чергу, об`єктивно чинило перешкоду дотриманню позивачем строків звернення до суду з цим позовом, про що також було повідомлено суду заявою від 05.06.2023 року, яка була надана суду на виконання вимог ухвали суду від 24.05.2023 року про залишення позову без руху, з підстав передбачених положеннями ст.ст.122,123 КАС України, у тому числі, з вимогою про надання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин поважності його пропуску та доказами на їх підтвердження.

На виконання вимог ухвали суду від 24.05.2023 року позивачем було подано заяву про поновлення строків.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилалась на те, що рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021р. у справі №9901/94/21 частково задоволений позов визнано протиправним та скасоване рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України". Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2023р. залишено без змін Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021р. у справі №9901/94/21. Наказ Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області є лише похідним актом від Рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" та нерозривно з ним пов`язаний. При цьому правомірність Рішення ВРП призюмірується до того часу поки воно не скасовано в судовому порядку. Таким чином, на думку позивача, саме з 23.03.2023р. (дата ухвалення Постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі №9901/94/21) вона дізналася про неправомірність рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 та як наслідок про неправомірність Наказу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від №02-КГ від 26.02.2021р. (через відсутність правових підстав для прийняття такого наказу, оскільки судом скасоване Рішення ВРП, яке слугує єдиною законною підставою для відрахування судді зі штату суду) та порушення права позивача, передбаченого ст. 43 Конституції України щодо право на працю та недопущення незаконного звільнення. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2023р. у справі №9901/94/21 прийнята за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження та направлена на мою електронну адресу лише 18.04.2023р. що підтверджується скрин-шотом електронної поштової скриньки директорії «Вхідні». Саме з цієї дати позивач дізналася про зміст зазначеної Постанови ВП ВС. Враховуючи, що Велика палата розглядала апеляційну скаргу у справі №9901/94/21 в письмовому провадженні, то позивач був позбавлений будь-якої можливості дізнатися про зміст постанови іншім способом, крім як отримання цієї постанови. А також тривалість розгляду не пов`язана з поведінкою позивача. Таким чином, тривалість розгляду та час отримання постанови суду знаходилося поза волею позивача, а відтак він пропустив строк на оскарження Наказу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від №02-КГ від 26.02.2021р. з поважних (незалежних від її волі) причин.

Вказану заяву було надано позивачем, на виконання вимог ухвали суду від про залишення позову без руху від 24.05.2023 року, - 05.06.2023 року, у зв`язку із чим ухвалою від 12.06.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10876/23 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 28.06.2023 року.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи Креуз проти Польщі, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (Kreuz v. Poland № 28249/95).

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Вищої ради правосуддя про пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 121, 122, 123, 169, 240, 256, 287, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Вищої ради правосуддя про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/10876/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, третя особа 1: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, третя особа 2: Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення у штаті - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, вул. Яблунена, 47, код ЄДРПОУ 02890713).

Третя особа 1: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (проспект Дмитра Яворницького, 21, Дніпро, Дніпропетровська, 49000, код ЄДРПОУ 26239738).

Третя особа 2: Вища рада правосуддя (вул. Студентська, 12-А, м, Київ, 04050, код ЄДРПОУ 00013698).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 04.07.2023 року.

Суддя В.В. Ільков