Рішення № 112003352, 04.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Справа № 160/6882/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відповідача-3 - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачка просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1980 р. та трудової книжки колгоспника № 60 від 02.01.1982 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1980 р. та трудової книжки колгоспника № 60 від 02.01.1982 р., та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 18.02.2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В квітні 2022 року позивачка отримала рішення пенсійного органу від 22.03.2022 року № 047050016740 про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав того, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія може бути призначена після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року не менше 29 років. Згідно наданих до заяви документів про стаж, загальний страховий стаж складає 7 років 10 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано інші періоди трудової діяльності, оскільки в трудовій книжці та трудовій книжці колгоспника на титульній сторінці виправлена дата народження позивачки. Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності про які зазначено у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.08.1980 р. та трудовій книжці колгоспника № 60 від 02.01.1982 р. та відмові у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду.

Ухвалою суду від 17.05.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 30.05.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

14.06.2022 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому відповідач позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити. Крім того, відповідач просить залучити в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду у Київській області, посилаючись на те, що рішення № 047050016740 від 22.03.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, через відсутність необхідного страхового стажу - 29 років, прийнято не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області. Тобто, заява від 18.02.2022 року про призначення пенсії за віком позивачки не була предметом розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отже належним відповідачем у цій справі є саме - Головне управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.

Ухвалою суду від 19.07.2022 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено, залучено як другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області до участі у справі № 160/6882/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

11.08.2022 року засобами електронного зв`язку та 24.08.2022 року засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області поступило клопотання про заміну співвідповідача. Так, відповідач зазначає, що відповідно до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.03.2022 року № 047050016740 виносилось Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, у зв`язку із чим, просять замінити відповідача на належного.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області задоволено. Залучено у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві до участі у справі № 160/6882/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

26.10.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві в якому відповідач - 3 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що позивачка 18.02.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За правилами екстериторіальності розгляд заяви було скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Рішенням від 22.03.2022 року № 047050016740 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія може бути призначена після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року не менше 29 років. Згідно наданих до заяви документів про стаж, загальний страховий стаж складає 7 років 10 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано інші періоди трудової діяльності, оскільки в трудовій книжці та трудовій книжці колгоспника на титульній сторінці виправлена дата народження позивачки. За таких обставин, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж, рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним і підстави для його скасування, відсутні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом із заявою до пенсійного органу було подано документи, що підтверджують наявність страхового стажу, а саме: трудову книжку НОМЕР_1 від 07.08.1980 р.; трудову книжку колгоспника № 60 від 02.01.1982 р.; довідку Комунального закладу Криничанський районний трудовий архів» від 28.09.2020 р. № 473 Г про відпрацьований час та заробітну плату за період за 1982, 1983, 1997, 1998, 1999, 2000 роки; диплом про навчання НОМЕР_2 ; довідку Архівного відділу Криничанської районної державної адміністрації від 28.09.2019 р. № 165 про реорганізацію колгоспу ім. Кірова.

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві. Розглянувши заяву позивачки від 18.10.2022 та надані документи, відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення від 22.03.2022 року № 047050016740, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю необхідного стажу. Так, у рішенні зазначено, що загальний стаж позивача складає 7 років 10 місяців 25 днів, що не достатньо для призначення пенсії. Не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки колгоспника № 60 від 02.01.1982 та записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1980, оскільки на титульних сторінках трудових книжок дата народження має виправлення, не оформлене належним чином.

Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 22.03.2022 року № 047050016740 слідує, що загальний страховий стаж позивачки складає 7 років 10 місяців 25 днів. Відповідачем-3 не зараховано періоди роботи позивачки, зазначені у трудовій книжці від 07.08.1980 року серії НОМЕР_1 та трудовій книжці колгоспника від 02.01.1982 р. № 60, оскільки на титульній сторінці виправлена дата народження позивачки на « 9.02.1962», що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, у зв`язку із чим, за відсутністю необхідного страхового стажу (29 років) відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо не зарахування вказаних вище періодів роботи позивачки до страхового стажу, та правомірності винесення спірного рішення, суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установи (пункти 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).

Водночас наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція №162), що діяла на момент внесення оформлення трудової книжки позивачки.

При цьому, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, з системного аналізу наведених норм слідує, що позивачка не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновків про відсутність трудового стажу позивача.

Суд також зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Та обставина, що уповноважена особа підприємства (установи) де працювала позивачка, допустила виправлення дати народження позивачки (« 9.02.1962») у трудовій книжці від 07.08.1980 року серії НОМЕР_1 та у трудовій книжці колгоспника № 60 від 02.01.1982 року, не є відповідальністю позивача.

На думку суду, записи в трудовій книжці про роботу позивача за спірні періоди відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, посади на яких працювала позивач та засвідчені підписом уповноваженої особи підприємства.

Крім того, суд зазначає, що позивачкою до пенсійного органу разом із трудовою книжкою від 07.08.1980 року серії НОМЕР_1 та трудовою книжкою колгоспника № 60 від 02.01.1982 року було подано копію паспорту, виданого 12.05.2003 року із зазначенням дати народження 09.02.1962 року; архівну довідку Комунального закладу «Криничанський районний архів» від 28.09.2020 року № 473 Г про відпрацьовані вихододні та заробітку плату ОСОБА_1 в колгоспі ім. Кірова, КСП агрофірма ім. Кірова, КСП «Дніпро» за 1982 1983, 1997 2000 роки, яка за періодами співпадає із записами про трудову діяльність, що міститься в трудовій книжці колгоспника № 60 від 02.01.1982 року.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до Розрахунку страхового стажу від 18.02.2022 року, відповідачем 3 не зараховано до страхового стажу позивачки періоди роботи з 1984 по 1993 рік (в т.ч. час перебування у відпустці по догляду за дитиною), що підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника № 60 від 02.01.1982 року, а також період з 22.01.2004 по 17.10.2004 року (час знаходження на обліку в центрі зайнятості), що підтверджується записами в трудовій книжці від 07.08.1980 року серії НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд вважає, що вказані періоди виконання позивачкою роботи та перебування її на обліку в центрі зайнятості підтверджено належними доказами, а тому пенсійний орган протиправно не включив їх до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці та трудовій книжці колгоспника (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує те, що позивачка жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених у ній записах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, ГУ ПФУ в м. Києві безпідставно зроблено висновок про те, що спірні періоди роботи позивачки не підтверджено належними доказами, і такий висновок не може бути підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року справі №127/9055/17, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , що підтверджені записами у трудовій книжці колгоспника № 60 від 02.01.1982 року, а також в трудовій книжці від 07.08.1980 року серії НОМЕР_1 , безпідставно не зараховані до загального страхового стажу позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За загальним правилом, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

В даному випадку, права позивачки порушуються не діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 22.03.2022 року № 047050016740 «Про відмову у призначенні пенсії», у зв`язку з чим суд вважає необхідним залишити позовні вимоги про визнання протиправними дій без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.03.2022 року №047050016740 «Про відмову у призначенні пенсії».

Щодо решти позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1980 р. та трудової книжки колгоспника № 60 від 02.01.1982 р., суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача 1- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем-1 в ході розгляду заяви позивачки про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме - належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність у позивачки необхідних умов для призначення пенсії, її розміру, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.

В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції територіального органу Пенсійного фонду України.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача - 3, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивачки, який дає право на призначення пенсії за віком, заява позивачки про призначення пенсії від 18.02.2022 року вважається не розглянутою по суті.

Суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 22.03.2022 року № 047050016740 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачами не було наведено належними доказами правомірності винесення спірного рішення, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.03.2022 року № 047050016740 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 18.02.2022 про призначення пенсії за віком у відповідності до положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева