Рішення № 112002680, 03.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2023 р. Справа № 120/1415/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представниця до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що 06 січня 2023 року її довіритель звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 13 січня 2023 року № 024950006824 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано всі періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка. Також не зараховано до страхового стажу й періоди роботи позивача, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки містяться виправлення в даті народження, а в уточнюючих довідках №№ М-251, М-252 та М-253 від 11 липня 2022 року по батькові заявника вказано скорочено та не відповідає паспортним даним. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи позивача згідно з довідкою № 540 від 13 грудня 2022 року, оскільки від дати звільнення до дати видання наказу минув понад місяць. Окрім того, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року з огляду на те, що в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року не зазначено посаду та прізвище посадової особи, що вчиняла запис про звільнення.

Представниця позивача вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася в інтересах ОСОБА_1 з вимогою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачеві з 06 січня 2023 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до загального трудового (страхового) стажу позивача періоди його роботи, що зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, періоди роботи, вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, а також період роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року, що зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року.

Ухвалою від 22 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14 березня 2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 06 січня 2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Далі представник відповідача вказав на те, що за результатами розгляду документів, долучених до заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відмовив в призначенні заявнику пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу заявника не зараховано періоди його роботи:

- відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, що є порушенням вимог Інструкції № 58;

- відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення в даті народженні, що завірене неналежним чином;

- період роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 , оскільки у записі про звільненні особи не зазначено посаду та прізвище особи, яка засвідчувала такий запис.

Окрім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 25 вересня 1978 року по 12 листопада 1980 року згідно з довідкою № 540 від 13 грудня 2022 року, оскільки від дати звільнення до дати видання наказу минув понад місяць.

Також представник відповідача зверну увагу на те, що законодавством, яке діяло до прийняття Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме стаття 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу. Зокрема до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, до якої вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з поважних причин, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих трудоднів ділиться на 25,4.

Так, позивачем були надані уточнюючі довідки №№ М-251, М-252, М-253 від 11 липня 2022 року та довідки № М-254 від 12 липня 2022 року, № М-255 від 11 липня 2022 року, № М-256 від 13 липня 2022 року, однак періоди роботи, що зазначені у таких довідках, не можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки у них «по батькові» позивача зазначено в скороченому вигляді та не відповідає паспортним даним.

Таким чином, усе вищезазначене свідчить про те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 11 місяців 1 день (зараховано по даним індивідуальних відомостей про застраховану особу), що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду не надійшов, незважаючи на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позову та додатками надсилалася на офіційну електронну адресу цього пенсійного органу.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Незважаючи на викладене, у встановлений судом строк Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву.

А тому на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку справу вирішувати за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

06 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду такої заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13 січня 2023 року № 024950006824 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зі змісту цього рішення слідує, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у нього необхідного трудового (страхового) стажу.

Так, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка;

- періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, з огляду на те, що на титульній сторінці трудової книжки наявні виправлення в даті народження ОСОБА_1 ;

- стаж роботи в колгоспі згідно з уточнюючими довідками №№ М-251, М-252 та М-253 від 11 липня 2022 року, оскільки «по батькові» заявника у таких довідках вказано неповністю, що не відповідає паспортним даним;

- період роботи з 25 вересня 1978 року по 12 листопада 1980 року згідно з довідкою № 540 від 13 грудня 2022 року, оскільки від дати звільнення до дати видання наказу минув понад один місяць;

- період роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року, оскільки не зазначено посаду та прізвище посадової особи, що вчиняла запис про звільнення.

У такому рішенні також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 11 місяців 1 день. При цьому необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має складати не менше 29 років, а тому підстав для призначення позивачу пенсії за віком немає з огляду на відсутність у нього необхідного страхового стажу.

Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 13 січня 2023 року № 024950006824 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недостатності у нього необхідного страхового стажу.

При цьому до такого не зараховано всі періоди роботи позивача, що зазначені у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, з огляду на те, що на титульній сторінці такої трудової книжки відсутня печатка.

Визначаючись із тим, чи пенсійним органом правомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи, що зазначені у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, суд враховує наступне.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - постанова Ради Міністрів СРСР № 310), якою також було затверджено Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі Загальні положення).

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР № 310 передбачалося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

У пунктах 1, 2, 5 Загальних положень йшлося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

В трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства;

відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавством;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використаних винаходах та раціоналізаторських реченнях та про виплачених у зв`язку з цим винагороди.

Дослідивши трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , суд установив, що така повністю відповідає вимогам постанови Ради Міністрів СРСР № 310.

При цьому варто вказати й на те, що наявність печатки на титульній сторінці трудової книжки колгоспника не вимагається зазначеною вище постановою, а відтак твердження пенсійного органу щодо неврахування такої трудової книжки з підстав відсутності на титульній сторінці трудової книжки колгоспника печатки слід визнати безпідставними.

Більше того, саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.

Відтак пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року.

Окрім цього, відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача, що зазначені у виданих комунальною установою "Лука-Мелешківський трудовий архів" уточнюючих архівних довідках №№ М-251, М-252 та М-253 від 12 липня 2022 року, оскільки в таких «по батькові» заявника зазначено неповністю та не відповідає його паспортним даним.

В ході дослідження зазначених архівних довідок судом встановлено, що довідкою № М-251 від 12 липня 2022 року підтверджується факт роботи ОСОБА_1 в колгоспі імені Куйбишева у 1980 році; довідкою № М-252 від 12 липня 2022 року підтверджується факт роботи позивача у цьому ж колгоспі з 1983 по 1985 роки, а довідкою № М-253 від 12 липня 2022 року підтверджується трудова діяльність позивача у цьому ж колгоспі з 1989 року по 1999 рік.

При цьому з історичної довідки на справи фонду ПСП "Яришівське" слідує, що за період з 1991 року по 2001 рік відбулися зміни у назві господарства, а саме згідно з рішенням загальних зборів членів колгоспу (протокол № 3 від 25 листопада 1992 року) колгосп імені Куйбишева перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Яришівське". 25 березня 2000 року у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки (протокол № 1 загальних зборів) КСП «Яришівське» реформовано в приватне сільськогосподарське підприємство "Яришівське".

В контексті наведеного вище варто зазначити, що періоди роботи ОСОБА_1 , зазначені у згадуваних вище довідках, повністю відповідають періодам роботи, що вказані у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , а тому доводи пенсійного органу щодо неврахування уточнюючих довідок з підстав зазначення у таких по батькові позивача неповністю є необґрунтованими, адже трудова книжка колгоспника видана саме ОСОБА_1 , а відтак пенсійний орган не був позбавлений можливості встановити, що в архівних довідках йдеться саме про позивача.

Доводи пенсійного органу щодо неврахування довідки від 13 грудня 2022 року № 540, та, як наслідок, незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 25 вересня 1978 року по 12 листопада 1980 року, суд оцінює критично з огляду на таке.

Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не зараховано до страхового стажу зазначений вище період, оскільки позивача звільнено з Вінницького акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" 01 грудня 1980 року, а наказ про звільнення видано лише 08 травня 1981 року, тобто дата видання наказу про звільнення мала місце понад місяць після фактичного звільнення позивача з роботи.

Однак суд зауважує, що питання звільнення працівника та видання наказу про звільнення належить до повноважень власника (роботодавця), а не працівника, оскільки саме уповноважена на видачу наказу особа проводить звільнення працівника та видає відповідний наказ.

В свою чергу, працівник не може нести тягар відповідальності за невчасні дії власника (роботодавця) щодо звільнення особи (прийняття наказу про звільнення), а тому доводи пенсійного органу в цій частині також є необґрунтованими.

Надаючи оцінку неврахуванню трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року та незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 11 листопада 1986 року по 02 березня 1987 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року, суд враховує таке.

Судом встановлено, що періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, не зараховано до страхового стажу з огляду на те, що на титульній сторінці трудової книжки наявні виправлення в даті народження позивача, а період роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року не зараховано з огляду на те, що відсутня посада та прізвище посадової особи, яка вчинила запис про звільнення.

Водночас порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Отже, обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Таким чином, доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року з підстав виправлення в даті народження (24 червня 1962 року виправлено на 24 листопада 1962 року), а також незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року з підстав незазначення посади та прізвища посадової особи у записі про звільнення слід визнати безпідставними.

За таких обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 024950006824 від 13 січня 2023 року.

При цьому задля встановлення права позивача на призначення пенсії за віком необхідно встановити, чи достатньо у нього необхідного страхового стажу.

Так, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідно дотримання двох умов: досягнення позивачем станом на день подання заяви 60 років та наявність страхового стажу - 29 років.

Пенсійним органом не заперечується факт досягнення ОСОБА_1 60 років.

При цьому, як встановлено судом, позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

Водночас цим рішенням суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яким відмовлено в призначенні пенсії позивачеві з підстав незарахування до його страхового стажу окремих періодів його роботи.

А відтак у разі зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 усіх періодів його роботи, які безпідставно не зараховані пенсійним органом, у нього буде достатньо страхового стажу для призначенні пенсії (більше 29 років).

З огляду на викладене, задоволенню підлягає й похідна від основної вимоги, що стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, а також періоду роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року.

Визначаючись із тим, з якої дати слід призначити пенсію позивачеві, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягнув пенсійного віку 24 листопада 2022 року, а із заявою про призначення пенсії звернувся 06 січня 2023 року, тобто поза межами строку, що визначений пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід зобов`язати призначити позивачеві пенсію з 06 січня 2023 року, тобто з дня звернення за пенсією.

В силу приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представницею позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 13 лютого 2023 року.

Отже, на користь позивача слід пропорційно стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі по 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 024950006824 від 13 січня 2023 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 06 січня 2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1985 року, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1978 року, а також період роботи з 11 грудня 1986 року по 02 березня 1987 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 23 червня 1986 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22933548)

Рішення суду в повному обсязі складено 03.07.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович