Постанова № 111990332, 04.07.2023, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/829/23

Провадження № 3/193/373/23

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 липня 2023 року смт. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., за участю секретаря судового засідання- Ратушної В.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Остапенка О.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює механіком на СТО (зі слів), проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 266421, 14 травня 2023 року о 07 год. 17 хв. по вул.Татарця, с.Вишневе, Криворізького району, Дніпропетровської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO SENS д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, водій відмовився, що зафіксовано БК 475362, 475606, чим порушив вимогип. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що він дійсно 14.05.2023 року відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння. Також пояснив, що йому було ніколи його проходить, бо він був втомлений. Додав, що працівники поліції не повідомили причину зупинки, а оскільки він не порушував правила дорожнього руху, вони не мали права його зупиняти. Також пояснив, що він працює на СТО і йому потрібно мати посвідчення водія.

Захисник адвокат Остапенко О.М. в судовому засідання заявив клопотання про закриття адміністративної справи за п.1 ч.1 ст. 247 КупАП у зв`язку із тим, що причин зупинки працівником поліції не зазначено.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №266421 від 14 травня 2023 року, який складений належною особою, з дотриманням вимог діючого законодавства, згідно якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапортом поліцейського, письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відеозаписом.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1ст. 130 КУпАПяк відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно зіст. 33 КУпАП, при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства » від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП України, суддею не встановлені. Заперечення особи та захисника щодо безпідставної зупинки автомобіля під керуванням особи також не спростовують встановленого факту відмови ОСОБА_1 від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння.

Судом було оглянуто відеозапис, на якому чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від процедури проходження огляду на стан сп`яніння, при цьому працівники поліції поводяться коректно, будь-яких даних про необ`єктивне ставлення до ОСОБА_1 з боку працівників поліції, не зафіксовано. На оглянутому відеозапису зафіксовано не тільки процедуру відмови від проходження огляду, а також і роз`яснення причини зупинки транспортного засобу, роз`яснення прав особи відповідно до ст.. 268 КУпАП та підписання протоколу. Тому, враховуючи досліджені матеріали справи, суд вважає, що доводи в частині того, що ОСОБА_1 не було повідомлено про причини зупинки, спростовуються змістом відеозапису, на якому чітко зазначено причину зупинки транспортного засобу. У зв`язку з чим, посилання захисника на те, що, як на його думку, відсутність причини зупинки транспортного засобу тягне визнання всіх інших доказів у справі недопустимими є безпідставним.

Зауважень та заперечень до протоколу не внесено.

Окрім того, відповідно до Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 року, з наступними змінами, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».Доводи захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз нормПДРУкраїни, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбаченийп.2.5 ПДРта не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу. За не виконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, має наслідком настання відповідальності, передбаченої ч.1ст.130 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що у випадку не згоди особи з причинами зупинки працівниками поліції - вона має можливість, відповідно до п.п.д)п.2.14 ПДРУкраїни оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку, чого ОСОБА_1 зроблено не було.

Пояснення особи в судовому засіданні стосовно використання працівниками поліції алкотестера «Драгер» із наперед введеними показами не заслуговують уваги, оскільки будь-якими доказами не підтверджені та є його особистим припущенням.

Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи, а пояснення особи та захисника направлені на уникнення відповідальності за скоєне правопорушення.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, та суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).

Відповідно до п.2.9.А.ПДРУкраїни водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ч. 1ст. 130 КпАП України).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1ст. 8 КпАП України).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1ст. 9 КпАП України).

Відповідност.40-1КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.40-1,283-284,294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАПта накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, у прибуток держави (Отримувач: ГУК у Дніпр-кій обл../Дн-ка об/21081300, розрахунковий рахунок UA758999980313020149000004001, код ЄДРПОУ одержувача 37988155, МФО банку 899998, банк одержувача Казначейство України (ЕАП)), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у прибуток держави судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. (Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ одержувача 37993783 , МФО банку 899998, банк одержувача Казначейство України (ЕАП)).

Відповідно до вимог ч.2ст.308КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання складає три місяці з дати її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя Софіївського районного суду

Дніпропетровської області Н.О. Кравченко