Вирок № 111984551, 05.07.2023, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №229/593/23

Провадження №1-кп/225/138/2023

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2023 року

приміщення суду за адресою: вул. Дружби, 4, м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисниці - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №62023050010000109 від 18 січня 2023 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом, стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 27.11.2022 приблизно о 00 год. 00 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації підрозділу НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення 4 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , виданий на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 №493/803 від 25.11.2022, про зайняття рубежу оборони у напрямку населених пунктів Зайцеве та АДРЕСА_3 та проведення обладнання взводного опорного пункту в інженерному відношенні, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Під час судового розгляду дійсного кримінального провадження, 01 липня 2023 року між сторонами була досягнута угода про визнання обвинуваченим своєї винуватості, яка була укладена між прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) надані повноваження прокурора по дійсному провадженню, та обвинуваченим ОСОБА_5 . При укладенні вказаної угоди згідно з п.9 ч.2 ст.52 КПК приймала участь захисниця - адвокат ОСОБА_4 .

За ч.5 ст.469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав, що угода підлягає затвердженню та просив призначити обвинуваченому покарання, погоджене сторонами угоди.

Захисниця - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні також вважала, що угода підлягає затвердженню та просила призначити її підзахисному погоджене покарання. При цьому вказала, що при укладанні угоди права її підзахисного були додержані, відповідні положення КПК України щодо наслідків укладення цієї угоди роз`яснені, будь-якого впливу для її укладання на її підзахисного не здійснювалося.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні беззастережно визвав себе винуватим у вчинені кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті, щиро каявся. При цьому пояснив, що повністю розуміє характер обвинувачення, вид покарання за угодою, на яке він погодився. При укладанні угоди він діяв добровільно, будь-якого впливу для укладання угоди на нього не здійснювалося, просив затвердити угоду.

Заслухавши учасників провадження та дослідивши в межах судового розгляду наявні матеріали, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами кримінального провадження, а саме: прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисниці ОСОБА_4 досягнуто та підписано угоду від 01.07.2023 року про визнання ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України за обставин, викладених вище.

За змістом цієї угоди обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та наведені обставини вчинення цього кримінального правопорушення. Сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення із застосуванням ст.ст.58, 69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20% (двадцяти відсотків) в дохід держави.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ч.4 ст.402 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого покарання.

Шляхом дослідження відповідних документів кримінального провадження, опитуванням сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення чч.4, 6, 7 ст.474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений наполягав на затверджені угоди.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди під час судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України та призначення узгодженого сторонами покарання із застосуванням ст.ст.58, 69 КК України.

Суд погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.4 ст.402 КК України, що виразилися в непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.

Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_5 відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом не виявлені.

Враховуючи викладене суд вважає, що ця угода підлягає затвердженню, а обвинуваченому ОСОБА_5 належить призначити покарання, узгоджене її сторонами, із застосуванням ст.ст.58,69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20% (двадцяти відсотків) в дохід держави, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, за приписами ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення з 19 грудня 2022 року по 04 липня 2023 року включно із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців, а початок строку відбування покарання визначити з 05 липня 2023 року, тобто з дати проголошення даного вироку.

При цьому суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті, обраний відносно обвинуваченого під час досудового розслідування даного кримінального провадження, необхідно скасувати та звільнити ОСОБА_5 з під варти негайно після проголошення вироку.

Цивільний позов у провадженні не заявлявся; процесуальні витрати та речові докази - відсутні.

Керуючись ст.ст.373, 374, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості від 01 липня 2023 року, укладену між прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисниці - адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62023050010000109 від 18 січня 2023, з обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України - затвердити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст.58, 69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20% (двадцяти відсотків) в дохід держави.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 05 липня 2023 року.

На підставі чч.1, 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 19 грудня 2022 року по 04 липня 2023 року включно з розрахунку: один день тримання під вартою відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації у АДРЕСА_4 відносно ОСОБА_5 - скасувати та негайно звільнити його з-під варти.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно направити прокурору та обвинуваченому.

С у д д я: ОСОБА_1