Рішення № 111983985, 23.06.2023, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1191/23

Провадження №2-а/477/9/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

складі головуючого у справі судді Глубоченка С.М.,

за участю секретаря судового засідання Резуник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21 травня 2023 року, серії БАД №336415, а провадження по справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21 травня 2023 року поліцейським СРПП ВП №2 Білоцерківського РУП в Київській області Бондаренко Н.В. винесено постанову, згідно з якою позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, а саме в тому, що він 21 травня 2023 року в міста Тараща по вул. Софійська, 18 здійснював рух на транспортному засобі Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пункт 2.1А ПДР України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення є незаконним та необґрунтованим, оскільки він у зазначений у постанові день транспортним засобом не керував, правил дорожнього руху не порушував, висновки працівника поліції не відповідають фактичним обставинам справи. Просить постанову від 21 травня 2023 року серії БАД № 336415 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та скасування рішення прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 червня 2023 року судове засідання було відкладено на у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача ОСОБА_1 , який не є суб`єктом владних повноважень.

В судове засідання 23 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 не з`явився. Від представника позивача адвоката Майорова С.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Просив позовні вимоги задовольнити.

Інші учасники судового провадження у судове засідання 23 червня 2023 року не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини другої статті 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною другою статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи положення статті 286 КАС України, статті 289 КУпАП, суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки звернувся до суду у передбачений 10-денний строк, оскаржувана постанова винесена 21 травня 2023 року, з позовом позивач звернувся, шляхом подання позовної заяви через систему «Електронний суд», 31 травня 2023 року.

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №336415 вбачається, що ОСОБА_1 21 травня 2023 року в міста Тараща по вул. Софійська, 18 здійснював рух на транспортному засобі Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пункт 2.1А ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн (а.с.12).

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 336415 була винесена 21 травня 2023 року поліцейським СРПП ВП №2 Білоцерківського РУП в Київській області Бондаренко Н.В., яка залучена до участі у справі у якості третьої особи.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що перебувають у нерівному положенні стосовно суб`єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені)вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9)з урахуванням права особина участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Порядок розгляду (відповідачем) справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника поліції, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Зокрема, відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 336415 від 21 травня 2023 року, вимоги статті 280 КУпАП поліцейським виконані не були.

Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (ПДР України).

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Водночас, пунктом 2.1 Правил дорожнього руху установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як зазначено вище, диспозиція частини другої статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Тобто, необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП особи, як учасника дорожнього руху, є встановлення факту керування транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

У відповідності до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом подання доказів.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки актом обвинувачення, а й доказом по справі. Водночас, за обставин коли особа, стосовно якої він складений, заперечує викладені у протоколі обставини, обґрунтований висновок про доведеність таких обставин можливий при їх підтвердженні іншими доказами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_1 заперечується факт керування ним транспортним засобом Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 у вказаних у постанові день та місці, а відповідачем не спростовано обставин, викладених у позові.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Зважаючи на наведене, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність винесення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог пункту 2.1.а ПДР, за що передбачена відповідальність згідно частини другої статті 126 КУпАП.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів, передбачених статтею 251 КУпАП, статтею 72 КАС України, які б вказували на наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить. Оскаржувана постанова у пункті 7 не містить посилання про будь - яку фіксацію правопорушення.

Під час судового розгляду встановити наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного стягнення не можливо, інші докази до вказаної постанови не додані, при цьому відповідач не скористався своїм правом надання відзиву у справі.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції за дотриманням правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Аналогічні висновки Верховного Суду викладено в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18. Однак, відповідач на підтвердження такого порушення позивачем не надав жодного доказу (відео-, фотозапису події, даних щодо наявності свідків тощо).

Відповідач не спростував обставин, на які посилається представник позивача, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, суду не надав. Суд позбавлений можливості встановити факт порушення позивачем ПДР України, з урахуванням заперечень позивача з приводу цього твердження в оскаржуваній постанові, та оскільки відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення.

З наведеного вбачається відсутність об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Більш того, в силу положень частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позовна заява сформована та подана до суду через систему «Електронний суд» 31 травня 2023 року.

Відповідно до квитанції №151426 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, позовна заява з додатками 31 травня 2023 року о 22.53 годині доставлена до електронного кабінету юридичної особи Головного управління Національної поліції в Київській області.

Оскільки відповідач зареєстрований у вказаній системі, то відповідно до положень про ЄСІТС ним у електронному кабінеті отримано також і ухвали суду про відкриття провадження у цій справі та про відкладення розгляду справи, що на думку суду надавало можливість останньому уразі наявності будь-яких заперечень проти позову надати свої доводи та міркування з приводу пред`явленого ОСОБА_1 позову. Неподання відзиву на позовну заяву у цьому випадку, на думку суду і свідчить про наявність підстав для застосування наслідків визначених частиною четвертою статті 159 КАС України, щодо кваліфікації таких дій (бездіяльності) як визнання позову.

З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 , кваліфікованого адміністративного правопорушення.

Всупереч вказаним вимогам, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, встановивши відсутність достатніх даних, які б указували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваної постанови, та наявність підстав для закриття провадження у справі, що відповідає способу захисту, визначених статтею 5, 286 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-244, 286, 293, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАД №336415 від 21 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач Головне управління національної поліції в Київській області, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій 40108616.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО