Рішення № 111973934, 04.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Справа № 160/7002/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, Держпром, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 06.04.2023 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.11.2022 року номер справи 184050001375 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо не врахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до трудового стажу період навчання в Криворізькому Коксохімічному Технікумі з 01.09.1973 року по 01.07.1977 року; період роботи з 11.09.1987 року по 05.01.1989 року на посаді інженера по газовому обладнанню в совгоспі "Ямський"; період роботи з 22.08.1991 року по 28.11.1991 року камянщиком в Славянському районному кооперативному виробниче об`єднання "Стройматеріали";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.11.2022 року до загального трудового стажу період роботи з 01.09.1973 року по 01.07.1977 року; період роботи з 11.09.1987 року по 05.01.1989 року на посаді інженера по газовому обладнанню в совгоспі "Ямський"; період роботи з 22.08.1991 року по 28.11.1991 року камянщиком в Славянському районному кооперативному виробниче об`єднання "Стройматеріали" та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми пенсії з 17.11.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні документи. Проте, позивач було отримано рішення про відмову у призначенні пенсії. Згідно даного рішення позивачу не зараховано до загального стажу періоди згідно трудової книжки. Вказаним рішенням зазначено, що необхідний страховий стаж становить від 19 до 29 років, натомість страховий стад заявника складає 13 років 08 місяців 01 день, тобто відповідачем не було враховано 3 роки 09 місяців навчання у навчальному закладі, 1 рік 03 місяці 25 днів стажу, 03 місяця 06 днів, які в сумарному вираженні разом з зарахованим стажем позивача надають йому право на отримання пенсії за віком. Позивач оскаржуване рішення вважає протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

09.05.2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги з огляду на наступне. Так, позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058. Рішенням від 25.11.2022 року №184050001375 винесеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо страхового стажу (29 років). Страховий стаж позивача складає 13 років 08 місяців 01 день. Не можливо зарахувати період роботи з 11.09.1987 по 05.01.1989, оскільки наявні виправлення в даті звільнення, та період роботи з 22.08.1991 по 28.11.1991, оскільки є розбіжності між датою наказу про звільнення та датою звільнення. Так датою звільнення зазначено 28.11.1991, а датою наказу про звільнення зазначено 26.08.1991, що є неможливим. Також не підлягає зарахуванню період навчання з 01.09.1973 по 01.07.1977, оскільки в трудовій книжці наявні виправлення та відсутня дата видачі диплому. Позивач для підтвердження вищезазначеного періоду роботи не надав Головному управлінню жодних уточнюючих довідок, які підтвердили відповідні періоди роботи та навчання.

Станом на 04.07.2023 року відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду не надходив.

Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).

Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.11.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 29.11.2022 року за №0400-010216-8/120875 Відділом обслуговування громадян №13 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ОСОБА_1 рішення за результатом розгляду його заяви про призначення пенсії від 17.11.2022 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.11.2022 року №184050001375, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. В рішенні від 25.11.2022 року №184050001375зазначено зокрема наступне.

Необхідний вік становить 60 років. Вік заявника 64 роки.

Необхідний страховий стаж становить від 19 до 29 років.

Страховий стаж заявника становить 13 років 08 місяців 01 день.

У разі відсутності починаючи з 01.01.2018 року страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 19 років до 29 років.

За наданими документами до загального стражу не зараховано періоди згідно трудової книжки: навчання з 01.09.1973 по 01.07.1977, оскільки відсутні дата видачі диплома; з 11.09.1987 по 05.01.1989, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, з 22.08.1991 по 28.11.1991, оскільки відсутні номер та дата наказу про звільнення.

Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно статті 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Згідно матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком (17.11.2022 року), він досяг 64 років, відтак відповідно до ст.26 Закону України №1058, необхідний страховий стаж має складати від 19 до 29 років.

Згідно оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 08 місяців 01 день.

Так, позивачу не зараховано до загального страхового стажу періоди згідно трудової книжки: навчання з 01.09.1973 по 01.07.1977, оскільки відсутні дата видачі диплома; з 11.09.1987 по 05.01.1989, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, з 22.08.1991 по 28.11.1991, оскільки відсутні номер та дата наказу про звільнення.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 4статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема,ст.62 Закону №1788-XIIта п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженогоПостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Згідно копії трудової книжки позивача від 28.07.1977 року:

-Запис 1 01.09.1973 по 01.07.1977 навчання в Криворізькому коксохімічному технікумі (диплом № НОМЕР_2 );

-Запис 22 11.09.1987 - прийнято інженером газового обладнання (наказ 124к від 26.09.1987);

-Запис 23 05.01.1989 звільнено у зв`язку із скороченням чисельності працівників (штату) п.1 ст.40 КЗпП УРСР (наказ 1-к від 04.01.1989р.);

-Запис 30 22.08.1991 прийнято каменярем (наказ 251а від 26.08.1991);

-Запис 31 28.11.1991- звільнено за ст.38 КЗпП УРСР за власним бажанням.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1973 по 01.07.1977, оскільки відсутні дата видачі диплома

Пунктом «д» ч.3ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII(далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із пунктом 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Позивачем до позовної заяви додано архівну довідку від 07.12.2022 №04-43/35 видану Відокремленим структурним підрозділом «Криворізький технічний фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій», згідно якої ОСОБА_1 дійсно навчався на денному відділенні у Криворізькому коксохімічному технікумі за спеціальністю «Технологія коксохімічного виробництва». Зарахований 01.09.1973 (наказ про зарахування №237 від 23.08.1973р.) та відрахований 30.06.1977р. (наказ про відрахування №151 від 01.07.1977р.) в зв`язку з закінченням повного теоретичного та практичного курсу навчання. Після навчання виданий диплом НОМЕР_3 без відзнаки. В 2001 році в зв`язку з втратою оригіналу диплому видано дублікат диплому НОМЕР_4 без відзнаки, реєстраційний номер №86.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача спірний період навчання з 01.09.1973 по 01.07.1977, та роботи з 11.09.1987 по 05.01.1989, з 22.08.1991 по 28.11.1991, що на переконання суду, є безумовною підставою для їх зарахування відповідачем.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.11.2022 року №184050001375, яким не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В позовній заяві позивач просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми пенсії з 17.11.2022 року.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4статті 245 КАС України, увипадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначенихзакономумов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Таким чином, суд зобов`язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до положень ч.3ст.139 Кодексу адміністративного судочинства Українисплачений позивачем судовий збір за подання позову підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб`єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в цій справі, пропорційно ступеню задоволення позовних вимог у розмірі 536,80 грн.

Відповідно до ч.5ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заявузадовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, Держпром, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) від 25.11.2022 року №184050001375 про відмову в призначенні пенсій ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, Держпром, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до загального стажу період навчання з 01.09.1973 року по 01.07.1977 року; період роботи з 11.09.1987 року по 05.01.1989 року та з 22.08.1991 року по 28.11.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, Держпром, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) від 17.11.2022 року про призначення пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, Держпром, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 536,80 гривень (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко