Рішення № 111959080, 04.07.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1136/23

Провадження № 2/204/1300/23

РІШЕННЯ

іменем України

04 липня 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньоденного заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з останнього на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 104263,22 грн та середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2022 року по день ухвалення судового рішення, який станом на 06 січня 2023 року складає 229309,08 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 02 лютого 2021 року по 19 вересня 2022 року позивач працював на ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» заступником генерального директора з охорони праці. 19 вересня 2022 року позивач був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я. Після звільнення та до сьогоднішнього дня підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року суддею Мащук В.Ю. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження судді Книш А.В. за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що позовні вимоги не визнають та вважають їх безпідставними. В день звільнення 19 вересня 2022 року позивач не звертався до бухгалтерії підприємства з вимогою про розрахунок. Вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та необґрунтованими, оскільки сам факт існування затримки розрахунку при звільненні позивачем не доведений. Вказує, що позивач знав про порушення свого права та навмисно затягував строк на звернення до суду, а період затримки розрахунку виплат слід вважати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви, тобто 22 березня 2023 року. Також вказує, що покладення на відповідача обов`язку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стане додатковою жорстокою санкцією у фінансовій сфері відповідача, тим самим перетвориться на непосильний тягар, а тому просить зменшити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Позивач з 02 лютого 2021 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду заступник генерального директора з охорони праці та 19 вересня 2022 року позивача було звільнено згідно п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я (а.с.5-6).

Згідно довідки ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» від 21 грудня 2022 року №01/41-320/9, ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати, яка складає: квітень 2021 року 3105,80 грн; серпень 2021 року 1364,78 грн; вересень 2022 року 99792,64 грн, усього 104263,22 грн. Суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.7).

Відповідно до довідки ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» від 21 грудня 2022 року №01/41-320/13, середньоденний заробіток позивача склав 2939,86 грн (а.с.8).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільненнявидати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 104263,22 грн.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням предмету та підстави позову, суд дійшов висновку, що ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням, буде стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 104263,22 грн. Зазначену суму заробітної плати позивачу станом на час розгляду справи судом не виплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано. Разом з цим, судом враховується, що такий розмір заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, визначений вже з урахуванням утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2022 року по 06 січня 2023 року включно в розмірі 229309,08 грн, судом враховується наступне.

Згідностатті 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки відповідача, становить 2939,86 грн.

Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 20 вересня 2022 року і по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, оскільки відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок, середній заробіток має бути розрахований за період з 20 вересня 2022 року по 20 березня 2023 року.

Кількість робочих днів за період з 20 вересня 2022 року по 20 березня 2023 року складає 130 днів (вересень 2022 року- 9 днів, жовтень 2022 року- 21 дні, листопад 2022 року- 22 день, грудень 2022 року- 22 дні, січень 2023 року- 22 дні, лютий 2023 року 20 днів, березень 2023 року 14 днів).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 20 вересня 2022 року по 20 березня 2023 року складає: 130 днів х 2939,86 грн = 382181,80 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні слід стягнути з 20 вересня 2022 року по день ухвалення судом рішення, однак такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нормами статті 117 КЗпП України передбачено, що підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Викладені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що ані при звільненні, ані під час отримання трудової книжки позивачем будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявлялось, а сам факт існування затримки розрахунку при звільненні позивачем не доведений судом до уваги не приймаються, оскільки такі доводи є безпідставними та не звільняють відповідача як роботодавця від передбаченого законом обов`язку у день звільнення провести з позивачем як працівником остаточний розрахунок.

Крім того, судом встановлено, що позивач у день звільнення 19 вересня 2022 року працював (а.с.9).

Також суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами Державної виконавчої служби арештів не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України(подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду, зазначено, що, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі N 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі N 331/1863/18, від 18 листопада 2020 року у справі N 335/4416/18-ц.

Таким чином, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, який до того ж перепав на час введення в Україні воєнного стану, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України, до 100000 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час подання позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2293,09 грн (а.с.1).

За розгляд позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 104263,22 грн з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у розмірі 1000 грн (2293,09*100000/229309,08).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньоденного заробітку за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 104263 (сто чотири тисячі двісті шістдесят три) гривні 22 (двадцять дві) копійки.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, який визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд.9, ідентифікаційний код 31599557.

Головуючий: