Рішення № 111945529, 03.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8470/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у Тернопільскої області за номером 156050016778 від 21.02.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Тернопільскої області врахувати до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 з 04.05.1992 по 17.02.1993 році; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 зарахувати до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 з 04.05.1992 по 17.02.1993 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно до поданих позивачем документів його страховий стаж складає 26 років 02 місяця 08 днів, але по результатам розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не було зараховано період роботи в колгоспі, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в 04.05.1992 по 17.02.1993 році у громадському господарстві; період отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 по 31.10.2003, оскільки відсутній наказ про припинення допомоги. Таким чином, страховий стаж, який не було зараховано складає 10 місяців 16 днів. Без урахування цього стажу, якщо його відняти із загального стажу 26 років 02 місяця 08 днів 0 років 10 місяців 16 днів = 25 років 03 місяця 22 дня. Тому не зрозуміло, чому позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Стосовно незарахування періоду роботи в колгоспі з 04.05.1992 по 17.02.1993, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві до позову додається довідка, в якої вказується, що у 1992 році відпрацьовано 223 виробничих дня, у 1993 році 39. Відповідно до роз`яснень Мінпраці України №17 від 17.05.1992 року, при обчисленні стажу роботи за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Тобто, з 04.05.1992 по 17.02.1993 році відпрацьовано 262 виробничих дня, 262/25,4 = 10 місяців 08 днів. Таким чином, загальний страховий стаж позивача складає 25 років 03 місяця 22 дня плюс 10 місяців 08 днів рівняється 26 років 02 місяця. Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач почав трудову діяльність 16.09.1975 року та з перервами закінчив її 30.06.2021 року, тобто на 30 червня 2021 року має трудовий стаж 26 років 02 місяця. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 150 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно до якого військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на нарахування пенсії - після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років. Тобто позивач має всі підстави для отримання пенсії.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто та прийнято рішення №156050016778 від 21.02.2023 про відмову в призначені пенсії позивачу у відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж Позивача становить 26 років 02 місяці 08 днів. До страхового стажу не зараховано: - період роботи в колгоспі з 04.05.1992 по 17.02.1993, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві; - період отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 по 31.10.2003, оскільки відсутній наказ про припинення допомоги. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву Позивача від 14.02.2023 № 279 не розглядало, та будь-якого рішення по справі не виносило. Відповідно до абз. 3 п.п. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до п. 19, 20 ст. 6 Закону № 3551, також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058). Позивачем не було надано довідки встановленого зразка про період участі у бойових діях. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України. Також, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки з роботи з 04.05.1992 по 17.02.1993 в колгоспі, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Оскільки наявними у пенсійній справі документами не підтверджено роботу позивача у період з 04.05.1992 по 17.02.1993 в колгоспі, відсутні підстави для зарахування такого періоду до страхового стажу, то ні Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а ні Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не порушували прав, свобод та інтересів позивача, а діяли лише на підставі норм діючого законодавства України та з урахуванням наведених доводів позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що при зверненні позивача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком ним не було надано документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Окрім того, до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи в колгоспі з 04.05.1992 по 17.02.1993, оскільки позивач не надав довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, та період отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 по 31.10.2003, оскільки в трудовій книжці відсутній наказ проприпинення виплати допомоги.

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 57-59).

21 лютого 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 156050016778 (а.с. 102-103).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Згідно ст. 16 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.

Згідно ст. 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно приписів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.

З аналізу вищевикладеного слідує, що документом, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій є 1) посвідчення учасника бойових дій; або 2) довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення.

Виключенням з цього правила встановлено для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та яким також необхідно також подати документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Отже, положення підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 посвідчення учасника бойових дій та довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначають як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09 червня 2021 року по справі № 340/576/19 (№ К/9901/21501/19).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивачем було надано копію військового квитка та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.1999 року (а.с. 66-71, 94-95).

При цьому, суд не приймає посилання представників відповідача, як на підставі для прийняття оскаржуваного рішення на те, що позивачем не було надано довідки встановленого зразка про період участі у бойових діях, оскільки статус позивача як учасника бойових дій підтверджений посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.1999 року.

Доказів того, що посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.1999 року є нечинним, нечинним та скасованим в установленому чинним законодавством України відповідачами, суб`єктами влданих повноважень, суду не надано.

Тобто, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом № 3551-XII та Законом № 1058-IV зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії, а тому пенсійний орган не мав підстав вимагати від позивача додаткових документів.

Крім того, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідач не був позбавлений можливості надсилати уповноваженим органам відповідні запити для уточнення даних.

В той же час, в рішенні № 156050016778 від 21.02.2023 року зазначено, що пенсійний вік визначений п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років, необхідний страховий стаж визначений п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років. Вік заявника 55 років, страхований стаж становить 26 років 02 місяці 08 днів (а.с. 102-103).

Таким чином, з урахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач відповідав критеріям необхідним для призначення дострокової пенсії за віком.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням № 156050016778 від 21.02.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи в колгоспі з 04.05.1992 по 17.02.1993, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві; період отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 по 31.10.2003, оскільки відсутній наказ про припинення допомоги (а.с. 102-103).

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу позивача в період з 04.05.1992 року по 17.02.1993 року в колгоспі «Першого травня» Одеської області Миколаївського району на посаді водія (а.с. 72-93).

Статтею 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №127/9055/17 зазначив, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до законодавства може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Тобто, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не був позбавлений можливості розрахувати страховий стаж роботи позивача за період з 04.05.1992 року по 17.02.1993 року на підставі записів в трудовій книжці за фактичною тривалістю роботи.

При цьому, згідно архівної довідки відділу трудового архіву Миколаївської селищної ради від 14.03.2023 року, з документів трудового архіву Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області встановлено, що в архівному фонді КСА «ім. Першого травня» значиться ОСОБА_1 . Трудовий стаж за 1992 1993 роки підтверджується наступними даними: 1992 рік відпрацьовано 223, встановлений мінімум не зазначено; 1993 рік відпрацьовано 39, встановлений мінімум не зазначено. Підстава: ф. № 1-Т, опис № 1-Ок, Книга обліку трудового стажу та заробітної плати за 1992 1993 роки (а.с. 21).

Крім того, з трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що в період з 30.09.2003 року по 31.10.2003 року позивач перебував на обліку в Миколаївському районному центрі зайнятості Одеської області.

Відповідно до п. 6.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (в редакції, чинній на дату вчинення запису) внесення відомостей про відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю здійснюється таким чином: у графі 1 зазначається порядковий номер запису; у графі 2 зазначається дата припинення, відкладення або скорочення виплати допомоги по безробіттю; у графі 3 робиться запис: "Припинено (відкладено або скорочено) виплату допомоги по безробіттю" із посиланням на відповідний пункт, частину статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата, номер наказу). Днем припинення виплати допомоги по безробіттю вважається останній день виплати.

При цьому, запис від 31.10.2003 року про припинення виплати допомоги по безробіттю скріплений підписом та печаткою відповідного органу та уповноваженою особою, а також містять посилання на відповідний підпункт, пункт та статтю ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі якого його внесено.

Разом з тим, відсутність у записі про припинення виплати допомоги по безробіттю посилання на наказ про припинення не є підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу.

Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року по справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких підстав, доводи представників відповідачів щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.05.1992 року по 17.02.1993 року та періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 року по 31.10.2003 року, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року ).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 04.05.1992 року по 17.02.1993 року та періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 року по 31.10.2003 року є протиправними, а тому слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вказані періоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області № 156050016778 від 21.02.2023 року підлягає скасуванню.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 зарахувати до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи ОСОБА_1 з 04.05.1992 по 17.02.1993 році.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області не відмовляло ОСОБА_1 у зарахуванні до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи з 04.05.1992 по 17.02.1993 року, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу слугувало ненадання довідки встановленого зразка про період участі у бойових діях.

Отже, дотримання позивачем під час звернення із заявою про призначення пенсії, інших вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, пенсійним органом не перевірялось.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 156050016778 від 21.02.2023 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.05.1992 року по 17.02.1993 року та період отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 року по 31.10.2003 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2023 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса місцезнаходження: 46000, м. Тернопіль, майдан Волі, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 156050016778 від 21.02.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.05.1992 року по 17.02.1993 року та період отримання допомоги по безробіттю з 30.09.2003 року по 31.10.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2023 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук