Ухвала суду № 111945254, 03.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/8074/21

У Х В А Л А

26 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛевчук О.А.

за участю секретаряГур`євої К.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Від представника відповідача Міністерства юстиції України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, з підстав несплати позивачем при зверненні до суду судового збору щодо позовних вимог про стягнення з середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки спеціальним законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору за вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незважаючи навіть на те, що вони є похідними від основної вимоги (поновлення на роботі).

Представником позивача до суду надано заперечення на клопотання, в яких представник позивача вказує, що спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» розповсюджується на вимогу позивачів у справах про стягнення заробітної плати, у тому числі середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на посаді.

В судовому засіданні представники відповідачів клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримали, просили його задовольнити.

Представники позивача проти задоволення клопотання заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 серпня 2021 року № 1920/к Про звільнення; поновити ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 24 серпня 2021 року; стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій стані 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19 зазначила, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 171, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включені до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03 липня 2023 року.

Суддя О.А. Левчук