Рішення № 111945221, 03.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/271/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області, Державної служба України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року по справі №540/271/22 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області, Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2021 №30159.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справ - Одеський окружний адміністративний суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 справу передано для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Танцюрі К.О.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 прийнято до провадження справу та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 залучено до участі у справі №540/271/22 в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям постанови про застосування адміністративно господарського штрафу, вказавши, що 24.11.2021 року посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки перевірено транспортний засіб, тягач марки MAN д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Позивач вказав, що в ході перевірки посадовою особою відповідача складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №325183 в якому відображено порушення: під час перевезення вантажу з села Дар`ївки до КХП в автомобілі встановлений цифровий тахограф, у тому числі порушення, відповідальність за які встановлена статтю 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 3 частини 1 статті 60 без оформлення документів, перелік яких передбачений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, перевізник не забезпечив водія страховкою від нещасних випадків, без оформлення товарно-транспортної накладної. Позивач зазначив, що за своїми технічними характеристиками сідловий тягач марки MAN, модель TGA 18.440 (згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) не призначений для самостійного перевезення вантажу та, що будь яких посилань акт перевірки № 325183 від 24.11.2021 на наявність причепу (напівпричепу) до тягачу чи про наявність вантажу взагалі не містить, що підтверджує, на думку позивача, відсутність під час перевірки факту здійснення вантажного перевезення та, як наслідок, неможливість порушення позивачем вимог транспортного законодавства, що були відображені в акті посадової особи відповідача. Позивач зазначив, що враховуючи, що на момент перевірки він не мав жодних договірних відносин про перевезення вантажу, не було підстав та даних (назва замовника, перевізника, вантажу, одержувача та ін.) для оформлення ТТН, про що саме було поінформовано посадову особу відповідача під час складання акту перевірки № 325183 від 24.11.2021, але пояснення позивача були проігноровані. При цьому, як вказав позивач, зважаючи на те, що він не здійснює господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та не є транспортним підприємством, на нього не поширюється вимога щодо обов`язковості для водія полісу обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. З огляду на наведене, позивач вважає, що постанова від 21.12.2021 року № 301592 про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, закріпленого у п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

27.03.2023 до суду від представника Державної служба України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність необхідних документів (в даному випадку товарно-транспортної накладної ), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 24.11.2021 № 325183. Відповідач вказав, що під час проведення перевірки було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної з обов`язковими відповідно до статті 48 Закону № 2344- ІІІ реквізитами. Відповідач звернув увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці перевірки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Як вказав відповідач, носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами та у даному випадку, на місці події ( перевірки ) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, відсутність товарно-транспортної накладної. Відповідач зазначив, що фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації, а надання інших матеріалів, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Відповідач, зазначивши, що під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та, що вищевказаний акт проведення перевірки містить особистий підпис та пояснення водія в якості підтвердження ознайомлення з встановленими обставинами порушень, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки перевірено транспортний засіб, тягач марки MAN д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , за результатом якого складено акт №325183 від 26.11.2021(а.с.13).

Перевіркою встановлено, що під час перевезення вантажу з села Дар`ївки до КХП в автомобілі встановлений цифровий тахограф та встановлено порушення, відповідальність за які встановлена статтю 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абзац 3 частини 1 статті 60 без оформлення документів, перелік яких передбачений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, перевізник не забезпечив водія страховкою від нещасних випадків, без оформлення товарно-транспортної накладної.

Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.12.2021 №301592 про застосування адміністративно господарського штрафу накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (Закон України № 2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону України №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Вказана норма встановлює, що позивач є об`єктом державного контролю.

Ст. 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 1 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 №959, передбачено, що цим Положенням визначається порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).

У відповідності до п.2 Положення передбачено, що застрахованими вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки, а п.3 даного Положення зобов`язує перевізника видавати кожному застрахованому страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка.

Згідно з п.4 Положення, страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Статтею 7 Закону України "Про страхування" передбачено обов`язкові види страхування, до яких, серед іншого, віднесено особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Таким чином, вказаний у ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість доповнити цей перелік іншими визначеними законодавством документами. Одним із таких документів є страховий поліс у водія від нещасних випадків на транспорті.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.

Так у відповідності до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведеної норми чинного законодавства, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, слідує, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу.

Поняття «Сідельний тягач» визначено у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства

транспорту України 14.10.97 № 363. Так, ст.1 Правил №363 визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З урахуванням викладеного та те, що сідловий тягач не призначений для самостійного перевезення вантажу, а акт перевірки не містить жодних посилань про наявність причипу (напівпричепу) до вказаного тягачу, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт перевезення вантажу ОСОБА_1 та, як наслідок, про безпідставність встановленого під час перевірки порушення, а саме ненадання товарно -транспортної накладної та не забезпечення водія страховкою, який є власником транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2021 №30159 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Державної служба України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2021 №30159.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті(код ЄДРПОУ 39816845, м.Київ, пр. Перемоги,14) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра