Рішення № 111941444, 03.07.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23440/21

2-а/760/468/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора полку № 2 батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Кедик Дмитра Миколайовича, Управління патрульної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

02.04.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора полку № 2 батальйону № 2 роти № 1 УПП в м. Києві Кедик Д.М., УПП в м. Києві про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову, складену інспектором Кедик Д.М., серії ДП18 № 715595 від 20.08.2021 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення п. 31.4.3 а ПДР України, з якою позивач не погоджується та вважає протиправною.

Посилається на те, що під час розгляду справи інспектором патрульної поліції не були належним чином досліджені докази, наявні в матеріалах справи, допущено формальний та поверхневий розгляд справи.

В ході розгляду справи встановлена відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про факт вчинення адміністративного правопорушення та доведеність винуватості позивача у його скоєнні.

Так, оскаржувану постанову винесено за користування заднім світловим покажчиком повороту червоного кольору. Однак, ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено виключний перелік видів адміністративних правопорушень.

Державним стандартом України ДСТУ UN/ECE R48-02:2002 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації» (Правила ЕЄК ОН N48-02:2001, IDT) регламентовано кольори вогнів автомобіля. Згідно підрозділом 5.15 вказаного державного стандарту (з наступними доповненнями) засоби освітлення та світлової сигналізації повинні мати колір: ліхтар заднього ходу - білий; покажчик повороту - жовтий, позаду допускається червоний; аварійний сигнал - жовтий, позаду допускається червоний; стоп-сигнал - червоний; задній габаритний ліхтар - червоний; задня протитуманна фара - червоний; стоянковий вогонь - червоний позаду.

Водночас, транспортний засіб - автомобіль «Інфініті FX37», д.н.з. НОМЕР_1 , було придбано та належним чином 14.01.2020 року зареєстровано через підрозділ структури відповідача - Сервісний Центр 7141, про що свідчить отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. 02.06.2020 року даний автомобіль було придбано позивачем шляхом укладення договору купівлі-продажу та перереєстрації вказаного автомобіля в тому ж сервісному центрі. Позивач жодних втручань у транспортний засіб не ані особисто, ані через станцію технічного обслуговування не здійснював.

Користування заднім світловим покажчиком повороту червоного кольору не утворює собою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки це не забороняє експлуатацію транспортного засобу.

За таких обставин, виключається можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є саме порушення ПДР України, а не стандартів ДСТУ.

Посилається також на порушення права на захист.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов та сягнути судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції як відповідача. В ухвалі відповідачам справи було визначено строк на подання відзиву.

04.02.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що 20.08.2021 року під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні, екіпажем був помічений автомобіль Infinity FX 37, н.з. НОМЕР_1 , який рухався з порушенням ПДР, а саме п. 31.4.3.а - на автомобілі встановлено задні покажчики поворотів червоного кольору, які не відповідають нормам ДСТУ 3649:2010 п. 6.1.5 Таблиця 1.

Після зупинення транспортного засобу, підійшовши до водія, інспектор назвав своє прізвище та ім`я, посаду та спеціальне звання, проінформував водія про причину зупинення транспортного засобу та роз`яснив позивачу його права і обов`язки, зазначивши порушення, яке він вчинив. Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів, а саме усні пояснення позивача, повідомлено про прийняте по справі рішення та винесено постанову.

У відповідності до ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» задні покажчики поворотів мають бути авто-жовтого кольору, а не червоні.

Також вказує, що інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП при розгляді справи. позивач не доводить обставини щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.08.2021 року інспектором Кедик Д.М. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 715595, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн., за порушення ДСТУ 3649:2010 (п. 6.1.5) і п. 31.4.3а ПДР України.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч. 1 ст. 121 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається, в тому числі, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Зі змісту постанови вбачається, що водій керував автомобілем, який переобладнаний з порушенням вимог ДСТУ 3649:2010, а саме задні покажчики повороту були встановлені червоного кольору, що не відповідає вимогам експлуатації ТЗ.

Згідно з п. 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3 Зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови стороною відповідача до відзиву додано диск DVD-R з відеозаписом, з якого вбачається, що інспектор зупинив транспортний засіб, за кермом якого перебував позивач, пояснив йому причину зупинки, пов`язану з порушення ПДР України. Інтереси позивача представляла захисниця, яка, між тим, повідомила про вживання нею вина, що спростовує твердження позивача про порушення його права на захист.

З відеозапису, а також змісту позовної заяви слідує, що позивач не заперечує факт наявності на автомобілі, яким він керував, задніх покажчиків поворотів червоно кольору, однак, за його твердженнями, він не вчиняв інкримінованого йому порушення, так як автомобіль завезений з Америки та пройшов реєстрацію, жодних втручань у транспортних засіб не здійснювалося.

При цьому, на підтвердження зазначених обставин, жодних доказів не надав.

Відповідно до п. 1.3 наказу Міністерства інфраструктури України № 710 від 26.11.2012 року «Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки» для ідентифікації транспортного засобу, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи:

1.3.1. Національні стандарти:

ДСТУ 3525-97 "Засоби транспортні дорожні. Маркування";

ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання";

ДСТУ 4276:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями";

ДСТУ 4277:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі";

ДСТУ 7013:2009 "Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги";

ДСТУ 7032:2009 "Колісні транспортні засоби. Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устатковання. Технічні вимоги та методи випробування (EN 1789:2007, MOD)";

ДСТУ ГОСТ ИСО 4100:2005 "Дорожній транспорт. Міжнародний ідентифікаційний код виробника деталей (WPMI-код) (ГОСТ ИСО 4100-2005, IDT)";

ДСТУ ГОСТ 30478:2006 "Автобуси для перевезення інвалідів. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 30478-96, IDT)".

1.3.2. Міждержавні стандарти:

ГОСТ 5727-88 "Стекло безопасное для наземного транспорта. Общие технические условия" ("Скло безпечне для наземного транспорту. Загальні технічні умови");

ГОСТ 27578-87 "Газы углеводородные сжиженные для автомобильного транспорта. Технические условия" ("Гази вуглеводневі зріджені для автомобільного транспорту. Технічні умови").

1.3.3. Галузевий стандарт ГСТУ 60.2-00017584-011-2001 "Засоби транспортні дорожні. Технічні вимоги до безпечності конструкції автобусів загального призначення, які знаходяться в експлуатації".

За п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1.

Так, колір покажчиків переднього, бічного та заднього повороту має бути авто-жовтим.

ДСТУ UN/ECE R 48-02:2002, на який посилається позивач, скасований з 01.01.2017 року наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 21.11.2016 року № 392 «Про скасування національних нормативних документів, національних нормативних документів, гармонізованих з міждержавними нормативними документами, та міждержавних нормативних документів в Україні».

Отже, факт адміністративного порушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП наявний та доведений, так як задні покажчиків повороту в червоному кольорі є порушенням вимог стандартів (ДСТУ 3649:2010).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Слід також звернути увагу, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.10.2017 року (справа № 761/4692/17).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Керуючись ст.ст. 121, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора полку № 2 батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Кедик Дмитра Миколайовича (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Управління патрульної поліції в м. Києві (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: