Рішення № 111941436, 03.07.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27915/21

2-а/760/476/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа Департамент патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до УПП в м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову, складену інспектором Оцебриком Д.О., серії ЕАО № 4803975 від 22.09.2021 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення п. 17.1. ПДР України, з якою позивач не погоджується та вважає незаконною.

Пояснює, що 22.09.2021 року о 10:28 год. він керував автомобілем SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві, виїхавши з вул. Крутогірна та увімкнувши лівий знак повороту, почав рухатися по просп. Валерія Лобановського, намагаючись перестроїтись у другу смугу і звільнити смугу для громадського транспорту. Проїхавши приблизно метрів 50, інспектор подав сигнал зупинитися, він проїхав ще метрів 50 та зупинився, де вказав інспектор, згідно вимог ПДР.

Після зупинки підійшов поліцейський та повідомив про порушення п. 17.1 ПДР. Інспектор упереджено відносився до нього та звинуватив без розгляду справи винним в адміністративному правопорушенні. Посилається також на порушення порядку розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.10.2021 року позовну заяву було залишено без руху. 01.11.2021 року до суду на виконання вимог ухвали надійшла заява про усунення недоліків

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору. В ухвалі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву та пояснень.

08.12.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просить відмовити в задоволенні позову, вважаючи твердження позивача необґрунтованими, хибними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Пояснює, що під час несення служби 22.09.2021 року о 10 год. 34 хв., відповідачем було виявлено транспортний засіб SUBARU FORESTER, н.з. НОМЕР_1 , який здійснив рух на смузі для руху маршрутних транспортних засобів по просп. Червонозоряний, 87 в м. Києві.

Після чого, відповідачем було подано сигнал про зупинку транспортному засобу. Відповідач підійшовши до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставі перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.

Відносно тверджень позивача щодо порушення порядку розгляду справи вказує, що на відеозаписі, здійсненим за допомогою нагрудної камери, зафіксовано розгляд справи, ознайомлення з правами та обов`язками. Також, на відео позивач визнає свою вину, що дійсно здійснив рух по смузі для громадського транспорту.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, за яких, на його думку, відбулося порушення права, свобод та інтересів.

Розглядаючи дану адміністративну справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.09.2021 року інспектором Оцебриком Д.О. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4803975, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн., за порушення п. 17.1. ПДР України.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Зі змісту постанови вбачається, що водій, керуючи транспортним засобом, здійснив рух на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11.

Так, згідно з п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови стороною відповідача до відзиву додано диск DVD-R з відеозаписом, з якого вбачається, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок інспектора про скоєння позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення. Лише зазначено про наявність свідка, яким є інший інспектор, який, між тим, є зацікавленою особою.

При цьому, на відео зафіксовано весь процес розгляду справи, який, слід зазначити, відбувався відповідно до встановлених вимог чинного законодавства.

Як слідує з пояснень позивача, наданих ним при розгляді інспектором справи про адміністративне правопорушення, а також викладених ним обставин у змісті позовної заяви, він виїхав з прилеглої території на смугу громадського транспорту та намагався перестроїтися у звичайну смугу, однак був зупинений патрульними. За доводами позивача, до цього він не зміг звільнити смугу для громадського транспорту, оскільки був дуже щільний трафік руху, тому він чекав, доки хтось з водіїв його пропустить.

Отже, суд зауважує, що позивач визнав факт руху ним по смузі для маршрутних транспортних засобів.

На такі пояснення інспектор слушно зауважив, що, якщо водій виїжджає з прилеглої території при щільному трафіку, то він має зупинитися і дочекатися, поки йому нададуть право перестроїтися в іншу смугу.

Дійсно, п. 17.2 ПДР встановлено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

З аналізу вказаного положення можна дійти висновку, що після виїзду через переривчасту лінію дорожньої розмітки на смугу для маршрутних транспортних засобів та здійснення повороту праворуч на смугу, яка також є смугою для маршрутних транспортних засобів, водій зобов`язаний після виконання повороту праворуч здійснити виїзд із смуги для маршрутних транспортних засобів через переривчасту лінією дорожньої розмітки.

Однак, позивач після повороту та виїзду на смугу для маршрутних транспортних засобів продовжив рух цією смугою, як він стверджує, у зв`язку із щільним потоком транспортних засобів у сусідній смузі, а тому він вважає, що ПДР не було порушено.

Проте, такі доводи суд вважає безпідставними, оскільки п. 17 ПДР чітко регулює порядок руху транспортних засобів смугою для маршрутних транспортних засобів, щільність потоку транспортних засобів у іншій смузі руху не дає підстав для руху транспортного засобу, яких не є маршрутним транспортним засобом, смугою для маршрутних транспортних засобів.

Отже, факт адміністративного порушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП наявний та доведений, оскільки обставини даної події фактично визнані позивачем, проте, останній невірно трактує положення п. 17 ПДР.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Слід також звернути увагу, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.10.2017 року (справа № 761/4692/17).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Керуючись ст.ст. 126, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління патрульної поліції в м. Києві (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), третя особа Департамент патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: