Ухвала суду № 111941093, 16.06.2023, Оболонський районний суд міста Києва

16.06.2023 Справа № 756/9939/16-ц

Справа №756/9939/16-ц

Провадження № 6/756/181/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ЄВРОБАНК», ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому провадженні,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2016 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» (далі - ПАТ КБ «ЄВРОБАНК») задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» заборгованість за договором №PR-000376 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки від 20.09.2012 у сумі 66 219,86 грн. та судові витрати у розмірі 1450,00 грн.

На момент подання вказаної заяви виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного рішення завершені, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

16.01.2020 між ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 012/ФО-2020/2, відповідно до якого ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» відступило ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС», а ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» набуло право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №PR-000376 від 20.09.2012, укладеним зі ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, заявник просить замінити стягувача ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» на його правонаступника - ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2016 у цивільній справі № 756/9939/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №PR-000376 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки від 20.09.2012.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про розгляд заяви за його відсутності.

Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріли справи, дослідивши подані заявником докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2016 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» (далі - ПАТ КБ «ЄВРОБАНК») задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» заборгованість за договором №PR-000376 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки від 20.09.2012 у сумі 66 219,86 грн. та судові витрати у розмірі 1450,00 грн.

На виконання вказаного рішення постановою Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04.07.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення судових витрат, а також № НОМЕР_2 про стягнення суми основного боргу.

16.01.2020 року між ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 012/ФО-2020/2, відповідно до якого ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» відступило ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС», а ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» набуло право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту №PR-000376 від 20.09.2012, укладеним зі ОСОБА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.2020 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ЄВРОБАНК» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Соната Фінанс» у виконавчому провадженні НОМЕР_3, відкритому на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2016 по справі №756/9939/16-ц (провадження №2/756/4848/16) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №PR-000376 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської кредитної картки від 20.09.2012.

Таким чином, при розгляді вказаної заяви судом підлягає вирішенню питання про заміну стягувача ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» його правонаступником ТОВ «ФК «Соната Фінанс» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2016 по справі №756/9939/16-ц в частині стягнення основного боргу, оскільки у у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо стягнення судових витрат вказане питання вже вирішене судом.

Відповідно до положень ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття провадження (ч.5).

Аналогічні положення містить ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміється заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав і обов`язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва є, зокрема, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства (ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження») заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

У постанові від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17 Верховний Суд вказав, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження», ст.12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону від 05 жовтня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (пункти 8.9-8.10) зазначено, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється (п.8.16)

Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу».

Верховний Суд у постановах від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14 дійшов висновку, що заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, міститься наступний правовий висновок: «заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва».

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку, що при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд серед іншого повинен з`ясувати, чи не закінчились строки для пред`явлення виконавчого документа виконавцю, чи існують підстави для їх поновлення, а отже чи існують підстави для заміни стягувача правонаступником у виконавчому провадженні.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Разом з тим, заявником не надано відомості щодо підстав завершення вказаного виконавчого провадження, а також дати повернення документу стягувачу, у разі, якщо вказані обставини мали місце, що позбавляє суд можливості перевірити умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання стягувачем, а отже вирішити питання щодо можливості заміни стягувача правонаступником у виконавчому провадженні.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» про заміну сторони у виконавчому провадженні, у зв`язку з її недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 258-261, 268, 442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ЄВРОБАНК», ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому провадженні, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Тиха