Рішення № 111937641, 03.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/6235/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив»

до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України»

про стягнення 152.036,83 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

21.04.2023 до Господарського суду міста Києва (через підсистему ЄСІТС «Електронний суд») надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про стягнення 152.036,83 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 1808/2 від 18.08.2022 та додаткової угоди № 2 від 31.03.2023 до договору, позивачем в період з вересня по листопад 2022 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 260.803,82 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними від 08.09.2022 №Х0014724 на суму 3.644,46 грн; від 09.09.2022: №Х0014504 на суму 8.579,52 грн, №Х0014810 на суму 14.522,37 грн, №Х0014517 на суму 14.883,28 грн, №Х0014522 на суму 8.347,09 грн, №Х0014505 на суму 2.615,25 грн, №Х0014518 на суму 58.292,46 грн та №Х0014719 на суму 1.722,91 грн; від 12.09.2022: №Х0014508 на суму 1.557,90 грн, №Х0014886 на суму 3.644,46 грн, №Х0014953 на суму 16.640,70 грн та №Х0014617 на суму 974,40 грн; від 13.09.2022: №Х0015064 на суму 10.209,06 грн, №Х0015060 на суму 1.684,98 грн та №Х0015066 на суму 1.038,66 грн; від 16.09.2022: №Х0014923 на суму 66.023,73 грн, №Х0014940 на суму 4.961,95 грн, №Х0015135 на суму 6.890,63 грн, №Х0014928 на суму 5.722,53 грн та №Х0015125 на суму 476,16 грн; від 19.09.2022: №Х0015014 на суму 376,03 грн та №Х0015184 на суму 2.281,72 грн; від 27.10.2022: №Х0018431 на суму 2.549,83 грн та №Х0018667 на суму 4.956,86 грн; від 17.11.2022: №Х0020386 на суму 6.074,10 грн та №Х0020387 на суму 10.750,90 грн; від 23.11.2022 №Х0020759 на суму 1.381,88 грн. Умовами договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом сплати відповідачем грошових коштів протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару та видаткової накладної. Відповідачем було сплачено заборгованість частково у розмірі 140.532,05 грн, що підтверджується банківською довідкою №252-9223/23 від 11.04.2023. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором в повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 152.036,83 грн, з яких 140.532,05 грн основного боргу, 9.156,40 грн інфляційних втрат та 2.348,38 грн 3% річних. Позивач також просить зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних до моменту виконання такого рішення відповідачем з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів щодо основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/6235/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.04.2023 направлено відповідачу 01.05.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою: 03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, 3 (номер відправлення 0105494289012), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 28.04.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494289012, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 22.05.2023 включно.

19.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на настання форс-мажорних обставин, що зумовлені військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що в свою чергу є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та свідчить про неправомірність нарахування штрафних санкцій. Зазначає, що

29.05.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідно до постанови Національного Банку України № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану було визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Договір № 1808/2 порушення зобов`язань стосовно оплати за яким є предметом цього спору, було підписано сторонами 18.08.2022, тобто вже після повномасштабного вторгнення та оголошення воєнного стану. Відтак, сторони мали можливість врахувати вказані обставини, зважуючи свою здатність виконати взяті на себе за згаданим договором зобов`язання. Також, звертає увагу на те, що відповідач лише згадує про форс-мажор, проте жодним чином його не обґрунтовує та не доводить. Відсутність фінансування, про яку відповідач згадує в своєму відзиві, також не є ані обставиною непереборної сили, ані підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором.

12.06.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь, в яких зазначає, що установа у тому числі її філії, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, опинилися у скрутному становищі, так як ведення господарської діяльності з початком повномасштабного військового вторгнення у повній мірі стало вкрай важко, зазначена обставина не звільняє від виконання зобов`язання, але, на жаль є такою, що ускладнює виконання зобов`язання у повному обсязі. Звертає увагу на майновий стан відповідача, який є бюджетною установою, яка фінансується із державного бюджету, а також те, що сплата інфляційних витрат та 3% річних в повному обсязі може спричинити ускладнення фінансового стану відповідача, а також врахувати ту обставину, що відповідач частково виконав зобов`язання по договору № 1808/1 щодо поставки та передачу у власність покупця неорганічних хімічних речовин. Вважає, що заявлені витрати позивача на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2022 між Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (продавець, позивач) було укладено договір № 1808/2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується протягом 2022 року поставити покупцю товар, згідно Специфікації, як є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), а також організувати та забезпечити поставку товару, відповідно до адрес філій, зазначених у додатку до договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 140.532,05 грн та позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання нараховані 9.156,40 грн інфляційних втрат та 2.348,38 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.03.2023.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару: Придбання хімреактивів для лабораторних досліджень (випробувань). Органічні хімічні речовини. Код за ДК 021:2015 - 24320000-3 Основні органічні хімічні речовини.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 321.748,30 грн з ПДВ.

Додатковою угодою сторони дійшли згоди зменшити ціну договору та встановили її в розмірі 260.803,80 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 260.803,82 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані обома сторонами

№ Х0014724 від 08.09.2022 на суму 3.644,46 грн,

№ Х0014504 від 09.09.2022 на суму 8.579,52 грн,

№ Х0014810 від 09.09.2022 на суму 14.522,37 грн,

№ Х0014517 від 09.09.2022 на суму 14.883,28 грн,

№ Х0014522 від 09.09.2022 на суму 8.347,09 грн,

№ Х0014505 від 09.09.2022 на суму 2.615,25 грн,

№ Х0014518 від 09.09.2022 на суму 58.292,46 грн,

№ Х0014719 від 09.09.2022 на суму 1.722,91 грн,

№ Х0014508 від 12.09.2022 на суму 1.557,90 грн,

№ Х0014886 від 12.09.2022 на суму 3.644,46 грн,

№ Х0014953 від 12.09.2022 на суму 16.640,70 грн

№ Х0014617 від 12.09.2022 на суму 974,40 грн,

№ Х0015064 від 13.09.2022 на суму 10.209,06 грн,

№ Х0015060 від 13.09.2022 на суму 1.684,98 грн

№ Х0015066 від 13.09.2022 на суму 1.038,66 грн,

№ Х0014923 від 16.09.2022 на суму 66.023,73 грн,

№ Х0014940 від 16.09.2022 на суму 4.961,95 грн,

№ Х0015135 від 16.09.2022 на суму 6.890,63 грн,

№ Х0014928 від 16.09.2022 на суму 5.722,53 грн

№ Х0015125 від 16.09.2022 на суму 476,16 грн,

№ Х0015014 від 19.09.2022 на суму 376,03 грн,

№ Х0015184 від 19.09.2022 на суму 2.281,72 грн,

№ Х0018431 від 27.10.2022 на суму 2.549,83 грн,

№ Х0018667 від 27.10.2022 на суму 4.956,86 грн,

№ Х0020386 від 17.11.2022 на суму 6.074,10 грн,

№ Х0020387 від 17.11.2022 на суму 10.750,90 грн,

№ Х0020759 від 23.11.2022 на суму 1.381,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом сплати покупцем грошових коштів на підставі підписаних актів прийому-передачі товару та видаткових накладних на підставі наданого продавцем рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару та видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15.09.2022 та 14.10.2022 здійснено часткову оплату поставленого за договором товару в загальному розмірі 120.271,77 грн (довідка АТ «КредоБанк» № 252-9223/23 від 11.04.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем та становить 140.532,05 грн (260.803,82 грн - 120.271,77 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 140.532,05 грн.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 7.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Несвоєчасне повідомлення про існування обставин форс-мажору та надання підтверджуючих документів позбавляє відповідну сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язання.

Пунктом 7.3 договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є довідка Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд відзначає, що договір укладено 18.08.2022, тобто в період дії воєнного стану, а отже дана обставина існувала під час укладання договору.

Всупереч вмов п. 7.2 договору відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів ані повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин ані відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № 1808/2 від 18.08.2022, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором, суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за поставлений товар у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9.156,40 грн інфляційних втрат та 2.348,38 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 2.348,38 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних сплачуються за весь час прострочення.

Отже, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

З огляду на викладене, вимога позивача про роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 9.156,40 грн інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4.600,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві наведено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, згідно якого витрати на правову допомогу становлять 4.600,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

04.01.2022 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем (Адвокат) укладений договір про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) № 01/22(26), за умовами п. 1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта в будь-яких адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справах (спорів) в суді, …

Підтвердженням того, що Вінокуров Володимир Олегович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6775/10 від 27.06.2018.

Клієнтом на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» адвокату Вінокурову Володимиру Олеговичу видано довіреність за № 01/03-23/В від 01.03.2023.

20.04.2023 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем (Адвокат) укладено додаткову угоду до договору № 01/22(26) від 04.01.2022, відповідно до якої на виконання основного договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта в Господарському суді міста Києва та перед третіми особами з питань стягнення заборгованості з ДУ «Держгрунтохорона» за договором № 1808/2 від 18.08.2022.

У п. 3 додаткової угоди визначено, що розмір гонорару становить 3% від ціни позову округлені до найближчих 100,00 грн.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди за домовленістю сторін витрати на професійну правничу допомогу (гонорар) оплачуються Клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку Адвокатом.

21.04.2023 Адвокатом виставлено позивачу рахунок № 1808/2-1 про сплату правничої допомоги в розмірі 4.600,00 грн.

Доказів сплати позивачем Адвокату гонорару в сумі 4.600,00 грн не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не підтверджено неспівмірність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу зі складністю спору.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 4.600,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, 3, код ЄДРПОУ 25835792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, код ЄДРПОУ 23522853) 140.532 (сто сорок тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 05 коп. основного боргу, 9.156 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят шість) грн 40 коп. інфляційних втрат, 2.348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн 38 коп. 3% річних, 2.147 (дві сто сорок сім) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору, 4.600 (чотири тисячі шістсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 140.532,05 грн за період з 22.04.2023 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

4. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова