Рішення № 111937638, 21.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/15070/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/15070/22

за первісним позовом Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А; ідентифікаційний код: 37472282)

в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області (Україна, 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 29; ідентифікаційний код ВП: 41340490)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Приймаченко Марії, буд. 1/27, оф. 404; ідентифікаційний код: 43699122)

про витребування майна вартістю 210 900,00 грн та стягнення 27 627,90 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Приймаченко Марії, буд. 1/27, оф. 404; ідентифікаційний код: 43699122)

до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А; ідентифікаційний код: 37472282)

в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області (Україна, 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 29; ідентифікаційний код ВП: 41340490)

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Петров А.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне агентство меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" про витребування майна вартістю 210 900,00 грн та стягнення 27 627,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № УПЦ-112 про закупівлю від 29.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

14.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15070/22, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

13.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" до Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області про зобов`язання повернути оригінали не використаних бланків дозволів, переданих на виконання Договору № УПЦ-112 про закупівлю від 29.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" до Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області про зобов`язання вчинити певні дії до спільного розгляду з первісним позовом Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" про витребування майна вартістю 210 900,00 грн та стягнення 27 627,90 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.04.2023.

13.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

14.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Укрпетролцентр" надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 26.04.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 26.04.2023 судом було прийнято до розгляду відзиви на первісний та зустрічний позови, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 24.05.2023.

24.05.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від ТОВ "Укрпетролцентр" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У підготовче засідання 24.05.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Укрпетролцентр" про відкладення судового засідання у зв`язку з його безпідставністю. Присутнім представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023.

15.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Укрпетролцентр" надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення ТОВ "Афес Ресурс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом.

У судове засідання 21.06.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 21.06.2023 судом було відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "Укрпетролцентр" про витребування доказів та про залучення ТОВ "Афес Ресурс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

У судовому засіданні 21.06.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 між Державним агентством меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" (продавець) було укладено Договір № УПЦ-112 про закупівлю (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується у 2021 році передати у власність покупця продукти згідно з кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (з використанням бланків-дозволів внутрішнього обігу), а саме дизельне паливо та бензин А-92 у кількості (обсязі), асортименті та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору) (далі - паливо), та відпускати паливо у роздріб безпосередньо через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у Переліку АЗС (Додаток 2 до цього Договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків), а покупець в порядку і на умовах визначених цим Договором зобов`язується прийняти та оплатити продавцю вартість фактично отриманого палива.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу) здійснюється партіями, згідно із заявками покупця протягом трьох робочих днів з моменту отримання заявки. Весь обсяг палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу) має бути поставлений продавцем до 31.12.2021. Передача палива здійснюється на АЗС продавця, перелік яких визначено у Переліку АЗС (Додаток 2 до цього Договору). Передача палива здійснюється по факту пред`явлення покупцем (користувачем) бланку-дозволу внутрішнього обігу. Бланк-дозвіл внутрішнього обігу є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності покупця та/або користувача на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки палива на АЗС.

Згідно з пунктом 2.2 Договору право власності на паливо переходить від продавця до покупця після передачі бланків-дозволів внутрішнього обігу продавцем покупцю в момент підписання сторонами видаткової накладної і може бути реалізовано цілодобово в будь-який момент на АЗС протягом строку дії бланку-дозволу внутрішнього обігу. Продавець зобов`язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на бланку-дозволі внутрішнього обігу кількість (обсяг) та асортимент палива за першою вимогою покупця по факту пред`явлення ним бланку-дозволу внутрішнього обігу на відповідній АЗС згідно з умовами цього Договору.

У пункті 2.3 Договору визначено, що передача бланків-дозволів внутрішнього обігу та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент палива посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною. Передача бланків-дозволів внутрішнього обігу покупцеві або уповноваженому ним представникові (за наявності довіреності) здійснюється в момент підписання сторонами видаткової накладної. Оператор АЗС продавця після завершення відпуску палива покупцю (користувачу) зобов`язаний видати касовий чек, в якому зазначаються дата, місце, час обслуговування, марка та кількість (обсяг) відпущеного палива.

Відповідно до пункту 2.5 Договору з моменту переходу до покупця права власності на паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, пальне перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у продавця.

У пункті 4.1 Договору визначено, що загальна ціна (вартість) палива за цим Договором відповідно до розрахунків, визначених сторонами у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору) становить 230 850,00 грн.

Оплата покупцем здійснюється за фактично поставлене продавцем паливо відповідно до розрахунків, визначених сторонами у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору) протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на паливо (пункт 4.2 Договору).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення продавцем строків передачі (відпуску) палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу) згідно з умовами цього Договору продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу), з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

За умовами пунктів 7.1, 7.2, 7.4, 7.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникло після укладення цього Договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ані передбачити, ані запобігти їм розумними заходами. При настанні та/або припиненні вказаних у пункті 7.1 цього Договору обставин сторона, яка довідалася, або мала довідатися про цей факт, повідомляє письмово другу сторону протягом 3 діб, додавши відповідне підтвердження компетентного органу в Україні. Настання обставин непереборної сили збільшує термін виконання зобов`язань за цим Договором на період їх дії. У разі, якщо дія обставин непереборної сили триває понад 60 календарних днів, кожна зі сторін має право розірвати цей Договір і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це другу сторону не пізніше як за 20 календарних днів до розірвання Договору. У цьому разі сторони проводять відповідні взаєморозрахунки.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Договору цей Договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання продавцем своїх обов`язків за цим Договором. Сплив строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії цього Договору.

У Специфікації, яка є Додатком 1 до Договору, сторони узгодили асортимент, кількість (обсяг) та ціну палива, а саме:

1) "Дизельне пальне" у кількості 2000 л вартістю 47 500,00 грн;

2) "Бензин А-92" у кількості 6100 л вартістю 144 875,00 грн.

Загальна вартість палива з урахуванням ПДВ становить 230 850,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору ТОВ "Укрпетролцентр" передало Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області бланки-дозволи внутрішнього обігу на паливо (дизельне пальне та бензин А-92), що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0000273 від 06.12.2021 на суму 230 850,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 222 від 06.12.2021 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області перерахувало на рахунок ТОВ "Укрпетролцентр" 230 850,00 грн за пальне.

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області зазначає, що під час спроб отримання палива за допомогою бланків-дозволів внутрішнього обігу на АЗС "MOTTO" за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 17а, була отримана відмова у видачі пального, на підтвердження чого його посадовими особами були складені акти про неможливість отримання ПММ зі зберігання від 24.02.2022, від 26.02.2022 та від 04.03.2022.

Листом № 1-16-17/302-22 від 03.05.2022 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області вимагало від ТОВ "Укрпетролцентр" вчинити дії щодо передачі палива відповідно до умов Договору.

У відповідь на вказаний лист, ТОВ "Укрпетролцентр" листом № 11-ВС від 04.05.2022 повідомило Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють постачання пального на АЗС.

У подальшому Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області звернулося до ТОВ "Укрпетролцентр" із претензією № 2-16-17/436-22 від 13.06.2022, в якій вимагало сплатити неустойку в загальному розмірі 27 403,89 грн та вчинити дії щодо передачі палива відповідно до умов Договору.

17.06.2022 ТОВ "Укрпетролцентр" направило Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області повідомлення № 1706/1 від 17.06.2022 про розірвання Договору на підставі пункту 7.5 Договору. У цьому ж повідомленні ТОВ "Укрпетролцентр" вказало на необхідність, зокрема, провести взаєморозрахунки та повернути один одному підписані документи (оригінал видаткової накладної, оригінали невикористаних бланків-дозволів внутрішнього обігу тощо).

Листом № 1-16-17/575-22 від 02.08.2022 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області просило ТОВ "Укрпетролцентр" здійснити заміну бланків-дозволів внутрішнього обігу на 1900 л дизельного пального та 5500 л бензину А-92 старого зразка на бланки-дозволи внутрішнього обігу нового зразка щодо отримання дизельного пального "Євро" та бензину А-95 відповідно до пропорції 1:1, на що ТОВ "Укрпетролцентр" надало відповідь, оформлену листом № 0408/1 від 04.08.2022, про неможливість здійснення заміни з огляду на розірвання Договору. Цим же листом ТОВ "Укрпетролцентр" повторно просило повернути оригінал видаткової накладної та оригінали невикористаних бланків-дозволів внутрішнього обігу для проведення взаємних розрахунків.

З огляду на невиконання ТОВ "Укрпетролцентр" своїх договірних зобов`язань та безпідставним утриманням належного Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області пального, останнє звернулося з даним позовом до суду про витребування у ТОВ "Укрпетролцентр" 5500 л бензину А-92 та 1900 л дизельного пального загальною вартістю 210 900,00 грн, а також стягнення 12 864,90 грн пені і 14 763,00 грн штрафу.

ТОВ "Укрпетролцентр", заперечуючи проти позову Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області та звертаючись до суду із зустрічним позовом, зазначає про те, що Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області, незважаючи на розірвання Договору та припинення між сторонами взаємних зобов`язань, безпідставно відмовляється повернути оригінали невикористаних бланків-дозволів внутрішнього обігу, що унеможливлює встановлення суми грошових коштів, що підлягає поверненню Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області та не дозволяє звернутися до ТОВ "Афес Ресурс" з метою повернення коштів за укладеним з ним договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області в якості оплати товару на рахунок ТОВ "Укрпетролцентр" грошових коштів у сумі 230 850,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 222 від 06.12.2021 та не заперечується сторонами.

Відповідно до умов Договору обов`язок Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області з оплати виникає з моменту отримання бланків-дозволів внутрішнього обігу (талонів), в той час як передача товару, яким за Договором є паливо (дизельне пальне та бензин А-92), відбувається власними силами покупця через АЗС.

За встановленими обставинами справи, ТОВ "Укрпетролцентр" передало Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області талони на паливо, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0000273 від 06.12.2021 на суму 230 850,00 грн, і з цього моменту, в силу пунктів 2.2, 2.3 Договору, до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області перейшло право власності на паливо.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 667 Цивільного кодексу України).

Аналогічне положення міститься в пункті 2.5 Договору, згідно з яким з моменту переходу до покупця права власності на паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, пальне перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у продавця.

В силу статті 954 Цивільного кодексу України положення Глави 66 "Зберігання" цього Кодексу застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Предметом первісного позову є вимога про витребування майна Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області, належного йому на праві власності та яке знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ "Укрпетролцентр".

Суд встановив, що ТОВ "Укрпетролцентр", керуючись пунктом 7.5 Договору, заявило про розірвання Договору з 06.07.2022, надіславши Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області повідомлення № 1706/1 від 17.06.2022.

Обставини щодо розірвання Договору за ініціативою продавця не є предметом даного спору та цей факт жодною зі сторін не заперечується.

За приписами частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, частина 4 статті 653 Цивільного кодексу України не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента повернення виконаного за зобов`язанням. На відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє, зокрема за певних умов і можливість вимагати повернення того, що було виконано під час дії договору.

Отже частину 4 статті 653 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19 та від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (див. висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відтак, після розірвання Договору відпала правова підстава (пункт 2.5 Договору, стаття 667 Цивільного кодексу України), за якої ТОВ "Укрпетролцентр" зберігало паливо Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області, натомість у ТОВ "Укрпетролцентр" виник обов`язок щодо повернення цього майна потерпілому (власнику) в натурі.

З наявних у матеріалах справи касових чеків АЗС вбачається, що Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області були використані бланки-дозволи внутрішнього обігу на бензин А-92 у кількості 580 л та на дизельне пальне у кількості 100 л, з чого випливає, що ТОВ "Укрпетролцентр" безпідставно утримує 5520 л бензину А-92 та 1900 л дизельного пального, належних Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд розглядає позовні вимоги виходячи із заявленої кількості безпідставно утримуваного ТОВ "Укрпетролцентр" пального.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання ТОВ "Укрпетролцентр" за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів передачі палива у повному обсязі відповідно до умов Договору чи в натурі ТОВ "Укрпетролцентр" не надало, позовна вимога про витребування у ТОВ "Укрпетролцентр" 5500 л бензину А-92 та 1900 л дизельного пального загальною вартістю 210 900,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

ТОВ "Укрпетролцентр" вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для відстрочення виконання зобов`язання за Договором та звільнення від відповідальності за його неналежне виконання, ТОВ "Укрпетролцентр" посилається на положення розділу 7 Договору, водночас не надає доказів повідомлення Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області про неможливість виконання своїх договірних зобов`язань, як того вимагають положення п. 7.2 Договору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

ТОВ "Укрпетролцентр" не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області за Договором, як і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов`язань за Договором, враховуючи також положення пункту 2.2 Договору, за яким продавець зобов`язався забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на бланку-дозволі внутрішнього обігу кількість (обсяг) та асортимент палива за першою вимогою покупця по факту пред`явлення ним бланку-дозволу внутрішнього обігу на відповідній АЗС.

Відтак доводи ТОВ "Укрпетролцентр" про неможливість виконання зобов`язань через вплив обставин непереборної сили та відсутність підстав для стягнення неустойки суд не може визнати обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі порушення продавцем строків передачі (відпуску) палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу) згідно з умовами цього Договору продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу), з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено арифметичну правильність наданого Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області розрахунку пені, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрпетролцентр" прострочено виконання зобов`язання з передачі палива на понад 30 календарних днів, що зумовлює настання для нього правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від вартості не переданого палива.

Отже, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з ТОВ "Укрпетролцентр" є штраф в розмірі 14 763,00 грн.

Щодо вимог зустрічного позову про зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області повернути оригінали не використаних бланків дозволів, переданих на виконання Договору, суд зазначає наступне.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

ТОВ "Укрпетролцентр", стверджуючи про порушення його прав та законних інтересів необґрунтованою відмовою Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області повернути оригінали невикористаних бланків-дозволів внутрішнього обігу, що унеможливлює встановлення суми грошових коштів, що підлягає поверненню Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області та не дозволяє ТОВ "Укрпетролцентр" звернутися до ТОВ "Афес Ресурс" з метою повернення коштів за укладеним з ним договором, обрало спосіб захисту у вигляді зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області повернути оригінали не використаних бланків дозволів переданих на виконання Договору.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

За доводами ТОВ "Укрпетролцентр", воно передало Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області бланки-дозволи внутрішнього обігу на паливо, які придбало у ТОВ "Афес Ресурс", і саме внаслідок прострочення останнього ТОВ "Укрпетролцентр" не змогло виконати зобов`язання за Договором перед Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області.

Тому, з метою здійснення взаємних розрахунків з ТОВ "Афес Ресурс" за укладеним між ними договором, існує потреба в проведенні взаємної звірки використаних бланків-дозволів внутрішнього обігу, що неможливо зробити без повернення Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області оригіналів не використаних ним бланків-дозволів внутрішнього обігу.

У той же час суд вважає, що обраний ТОВ "Укрпетролцентр" спосіб захисту не передбачений ані законом ані Договором.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 2.3 Договору оператор АЗС продавця після завершення відпуску палива покупцю (користувачу) зобов`язаний видати касовий чек, в якому зазначаються дата, місце, час обслуговування, марка та кількість (обсяг) відпущеного палива.

Відтак ТОВ "Укрпетролцентр" мало змогу особисто обліковувати як обсяги переданого покупцю пального, так і його залишки.

Згідно з абз. 2 п. 2.1 Договору бланк-дозвіл внутрішнього обігу є товарно-розпорядчим документом на паливо, на підставі якого здійснюється відпуск палива на АЗС. Бланк-дозвіл на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.

Отже наявність чи відсутність оригіналів бланків-дозволів внутрішнього обігу жодним чином не вливає на розмір зобов`язань сторін, оскільки вони (бланки-дозволи внутрішнього обігу) не мають жодного грошового вираження.

Для здійснення розрахунків, з метою чого і пред`явлено зустрічний позов, мають значення первинні документи бухгалтерського обліку та розрахункові документи.

ТОВ "Укрпетролцентр" не доведено, а судом не встановлено підстав для зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області передати оригінали не використаних бланків-дозволів внутрішнього обігу, що свідчить про обрання ТОВ "Укрпетролцентр" неналежного та неефективного способу захисту.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічним позовом є безпідставними, в той же час вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення первісного позову та витребування у ТОВ "Укрпетролцентр" 5500 л бензину А-92 та 1900 л дизельного пального загальною вартістю 210 900,00 грн та стягнення 12 864,90 грн пені і 14 763,00 грн штрафу.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 3 577,92 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ТОВ "Укрпетролцентр", оскільки первісний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума переплати - 0,08 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 2684,00 грн покладаються на ТОВ "Укрпетролцентр", оскільки зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Приймаченко Марії, буд. 1/27, оф. 404; ідентифікаційний код: 43699122) на користь Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А; ідентифікаційний код: 37472282) в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області (Україна, 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 29; ідентифікаційний код ВП: 41340490) 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) літрів бензину А-92 та 1900 (одна тисяча дев`ятсот) літрів дизельного пального загальною вартістю 210 900,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Приймаченко Марії, буд. 1/27, оф. 404; ідентифікаційний код: 43699122) на користь Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А; ідентифікаційний код: 37472282) в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області (Україна, 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 29; ідентифікаційний код ВП: 41340490) пеню в розмірі 12 864 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 90 коп., штраф в розмірі 14 763 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 577 (три тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн 92 коп.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 2 684,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпетролцентр".

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.07.2023

Суддя О.В. Нечай