Рішення № 111937627, 27.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2023Справа № 910/7449/22За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерфін-Транс", м. Київ

2. Акціонерного товариства "Південно гірничий-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення 13 129,32 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Григоріва О.Ю. (за довіреністю №485 від 25.08.2022 року);

від відповідача 1: Батрак К.В. (керівник);

від відповідача 2: Матвєєва Т.В. (за довіреністю №52-16/68 від 14.12.2022 рок).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.08.2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерфін-Транс" (відповідач-1) та Акціонерного товариства "Південно гірничий-збагачувальний комбінат" (відповідач-2) суми плати за користування вагонів у сумі 12 701,28 грн та суми збору за зберігання вантажів у сумі 428,04 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/7449/22 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.09.2022 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що накладні, що надані до позову, оформлені з порушенням правил переадресування вантажів та правил оформлення перевізних документів. При цьому, відсутня інформація про первинного вантажоодержувача та станцію призначення. Також відповідачем-2 вказано, що позовна заява не містить ані відомостей плати за користування вагонами, ані накопичувальних карток, що були б підписані чи підписані АТ «ПІВДГЗК» із зауваженнями. З актів затримки не вбачається дата прибуття. Також відповідач-2 посилався на дію непереборної сили у зв`язку з дією на всій території України воєнного стану.

18.10.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначено, що інформація про первісного вантажоодержувача міститься в наказах №167 та №176, при цьому, інформація про первісну станцію призначення збереглась у накладній. Також позивачем вказано, що оскільки накопичувальні картки зауваження платника та його незгоду з нарахованими сумами, стягнення коштів відбувається у позовному порядку, тому накопичувальні картки не є розрахунковими документами. Позивачем також зазначено, що вживання назви станцій затримки вагонів «Червоний шахтар» або «Красний шахтар» не означає, що йдеться про різні станції.

18.10.2022 року від відпвідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вагони були затримані через велике скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг і оскільки термін затримки був невизначений була досягнута згода на перевезення вагонами вантажів ПАТ «Суха Балка». Не дивлячись на той факт, що скупчення та простій вагонів відбувся не з вини відповідача-1, позивачем було стягнута плата за користування вагонами та зберігання вантажів під час затримки вагонів. Відповідачем-1 вказано, що підставою для нарахування спірних сум є складені позивачем акти форми ГУ-23 в яких зазначено, що затримка вагонів відбулась через неприйняття їх вантажовласником, а не внаслідок вини відповідача-1.

06.12.2022 року відповідачем-2 додано до позовної заяви доповнення до відзиву, в якому зазначено, що відповідно до телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 затверджено, що до часу користування вагонами не включається час затримки вагону, що виник у випадку запровадження комендантської голини на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення.

Ухвалою від 09.12.2022 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 31.01.2023 року.

12.01.2023 року позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких вказано, що затримка спірних вагонів не підходах до станції призначення жодним чином не пов`язана із запровадженням на території Дніпропетровської області комендантської години. Під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача і відповідача-2 працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

Ухвалою від 16.01.2023 року заяви представника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Акціонерного товариства "Південно гірничий-збагачувальний комбінат" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено.

Засідання 31.01.2023 року не відбулось у зв`язку з оголошенням в м. Києві сигналу «повітряна тривога».

Ухвалою від 01.02.2023 року засідання в справі призначено на 28.03.2023 року.

Засідання 28.03.2023 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалою від 03.04.2023 року засідання в справі призначено на 25.04.2023 року.

В засіданні 25.04.2023 року в справі оголошено перерву до 27.06.2023 року.

В засіданні 27.06.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (замовник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-38218128/2020-001.

30.06.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191000/2020-0001.

Предметом вказаних договорів є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договорів).

Пунктом 1.4. договорів погоджено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною вiдомiстю, вiдомiстю плати за користування вагонами, вiдомiстю плати за подавання/забирання вагонiв та маневрову роботу, зведеними відомостями

та iншими документами.

Пунктом 1.5. договорів визначено, що договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовнику, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги

Пунктом 3.4. договорів передбачено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

За умовами п. 3.4.3. договорів моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Пунктом 3.4.4 договорів визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 6.1 договорів сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.

Пунктом 6.2 договорів погоджено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.

У лютому 2022 року на адресу відповідача-2 прямував поїзд №2766 (індекс 4005-96-4672) у складі 51 порожнього вагону. В перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

25.02.2022 о 19:16 год у зв`язку з тим, що на станції призначення Кривий Ріг мало місце скупчення вагонів, що прибули на адресу АТ «Південний ГЗК» раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, було видано наказ №167 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Красний Шахтар Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Красний Шахтар було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №10 від 25.02.2022 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг проінформувала АТ «Південний ГЗК» про затримку загонів з його вини, передавши йому 25.02.2022 р. о 20:45 год копію зазначеного повідомлення.

Станцією Красний Шахтар додатково складено акт загальної форми № 21 від 25.32.2022 р, у якому зазначено момент початку затримки вагонів.

02.03.2022 на адресу структурного підрозділу позивача від відповідача-1 надійшов лист №279/03 від 02.03.2022, у якому він у якості платника просив здійснити переадресування за первинними документами (із внесенням відповідних змін) одного з вагонів затриманого поїзда - вагона №56978851 (накладна № 42396226) - на адресу ПрАТ «Суха Балка», станція призначення Вечірній Кут, та гарантував оплату залізничного тарифу та додаткових зборів.

Переадресування зазначеного вагону було здійснено на підставі наказу № 2681 від 04.03.2022, в залізничну накладну №42396226 внесено відповідні зміни щодо одержувача та станції призначання, а також у графу 49 накладної внесено відомості про дату і номер наказу про переадресування, дату і номери наказу та акту про затримку вагонів на підходах до станції призначення.

04.03.2022 о 15:20 год було видано наказ № 176 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Красний Шахтар було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 10 від 04.03.2022 р.

Також, станцією Красний Шахтар додатково складено акт загальної форми №22 від 04.03.2022 р., у якому зазначено момент закінчення затримки вагонів.

Період затримки вагонів на станції Красний Шахтар на підставі наказу №167 гід 25.02.2022 р. тривав з 25.02.2022 - 19:16 год до 04.03.2022 - 15:20 год і становить 164 год. 04 хв.

Після прибуття вагону на станцію призначення Вечірній Кут, передачі його новому вантажоодержувачу, та повернення його залізниці після вантажних операцій, було нараховано плату за користування цим вагоном під час простою на підходах до станції призначення, та включено до накопичувальної картки №09030087 від 09.03.2022 р.

Крім того, за час затримки поїзда на станції Красний Шахтар залізницею було раховано збір за зберігання вантажів протягом 6 діб, який також включено до накопичувальної картки №09030087 від 09.03.2022 р., яку представник Відповідача-1 підписав із зауваженням, нараховані суми не визнав із посиланням на форс-мажорні обставини.

Також, у лютому 2022 року на адресу АТ «Південний ГЗК» прямував поїзд №2717. індекс 4005-3-4672 у складі 51 порожнього вагону. В перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

26.02.2022 о 0:53 год у зв`язку з тим, що на станції призначення Кривий Ріг мало місце скупчення вагонів, що прибули на адресу АТ «Південний ГЗК» раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, було видано наказ №176 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Вісунь Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Вісунь було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №4 від 26.02.2022 р. і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.?

Станція призначення Кривий Ріг проінформувала АТ «Південний ГЗК» про затримку вагонів з його вини, передавши йому 26.02.2022 р. 2:00 год копію зазначеного повідомлення.

Також, станцією Вісунь додатково складено акт загальної форми № 12 від 26.02.2022, в якому зазначено момент початку затримки вагонів.

Тим же листом №279/03 від 02.03.2022 Відповідач-1 у якості платника просив здійснити переадресування за первинними документами (із внесенням відповідних змін) двох загонів затриманого поїзда - вагона №53773016 (накладна № 42409730), вагона № 61608527 накладна № 42410050) - на адресу ПрАТ «Суха Балка», станція призначення Вечірній Кут, та гарантував оплату залізничного тарифу та додаткових зборів зі свого коду платника 8259011.

Переадресування зазначених вагонів було здійснено на підставі наказу №2680 від -04.03.2022, в залізничні накладні №№ 42409730, 42410050 внесено відповідні зміни щодо одержувача та станції призначання, а також у графу 49 накладної внесено відомості про дату і номер наказу про переадресування.

05.03.2022 о 18:20 год було видано наказ № 181 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Вісунь було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) №4 від 05.03.2022.

Також, станцією Вісунь додатково складено акт загальної форми № 13 від 05.03.2022, в якому зазначено момент закінчення затримки вагонів.

Відповідно період затримки вагонів на станції Вісунь на підставі наказу № 176 від 26.02.2022 тривав з 26.02.2022 - 0:53 год до 05.03.2022 - 18:20 год і становить 185 год 27 хв.

Після прибуття вагону на станцію призначення Вечірній Кут, передачі його новому вантажоодержувачу, та повернення його залізниці після вантажних операцій, було нараховано плату за користування цим вагоном під час простою на підходах до станції призначення, та включено до накопичувальної картки № 09030094 від 09.03.2022 р.

Крім того, за час затримки поїзда на станції Вісунь залізницею було нараховано збір за зберігання вантажів протягом 7 діб, який також включено до накопичувальної картки №09030094 від 09.03.2022 р., яку представник Відповідача-1 підписав із зауваженням, нараховані суми не визнав із посиланням на форс-мажорні обставини.

Відповідно до положень статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 (додаток 1 правил), яка складається на підставі "Пам`яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2 правил), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3 правил), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6 правил).

Пунктом 3 розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністром транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник) при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Порядок нарахування плати за зберігання вантажу залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (пункт 6 Правил користування вагонами і контейнерами).

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами встановленими у п. 2.1 розділу ІІІ Збірника. Після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу у розмірі 4 грн. за одну тонну вантажу. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється у розмірі 5,9 грн. доба.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №904/7360/17.

Таким чином, вантажоодержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Отже, позивач виконав взяті а себе зобов`язання з надання для перевезення вантажних вагонів відповідно до умов договору, а відповідач-2, як вантажоодержувач допустив затримку вагонів, у зв`язку із чим позивачем у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових актів: Правил користування вагонами, ст. 119 Статуту залізниць України, умовам договору сторін нараховано до стягнення плату за користування вагонами в сумі 12 701,28 грн. та 428,04 грн. збору за зберігання вантажів.

Факт наявності на станції призначення у період дії наказу №167 від 25.02.202 (з 25.02.2022 - 19:16 год до 04.03.2022 - 15:20 год) та наказу №176 від 26.02.2022 (з 26.02.2022 - 0 53 год до 05.03.2022 - 18:20 год), скупчення вагонів, що простоювали на коліях станції призначення з вини відповідача-2, підтверджується складеними станцією Кривий Ріг актами загальної форми про затримку вагонів на станції призначення, а саме, наступні акти: 293 від 26.02.2022 (55 вагонів), 339 від 26.02.2022 (57 вагонів), 345 від 26.02.2022 (53 вагони), 347 від 27.02.2022 (52 вагони), 349 від 27.02.2022 (56 вагонів), 352 від 27.02.2022 (57 вагонів), 357 від 28.02.2022 (2 вагони), 358 від 28.02.2022 (54 вагони), 362 від 28.02.2022 (56 вагонів), 365 від 01.03.2022 (56 вагонів), 369 від 02.03.2022 (50 вагонів), 370 від 02.03.2022 (8 вагонів), 374 від 03.03.2022 (53 вагони), 375 від 03.03.2022 (57 вагонів), 377 від 04.03.2022 (2 вагони), 378 від 04.03.2022 (55 вагонів), 379 від 04.03.2022 (57 вагонів), 383 від 04.03.2022 (56 вагонів), 386 від 05.03.2022 (58 вагонів), 393 від 06.03.2022 (58 вагонів), 394 від 06.03.2022 (45 вагонів), 395 від 06.03.2022 (2 вагони), 407 від 10.03.2022 (52 вагони), 411 від 11.03.2022 (56 вагонів), 438 від 15.03.2022 (55 вагонів) та 439 від 15.03.2022 (1 вагон).

Судом було надано належну оцінку доводам відповідача-2 викладеним у відзиві на позовну заяву, проте доводи стосовного того, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки доказів укладення договору перевезення (залізничних накладних) саме з відповідачем-2 позивачем до суду не надано, а додані до позовної заяви спірні накладні свідчать про укладання договору з ПрАТ "Суха Балка" є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи залізничними накладними у яких відповідач-2 вказаний одержувачем (графа 4 накладних).

Посилання відповідача-2 на те, що затримка спірних вагонів відбулася не з його вини, а у зв`язку з тим, що існували обставини непереборної сили та була введена конвенційна заборона на відправлення вантажів, про що позивач був обізнаний також є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сторони домовились, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів (п.6.2. договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (п. 6.3. договору).

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, однак, відповідач-2 в порушення п. 6.2. Договору, не додержуючись строків, звернувся до позивача лише 17.03.2022 року (лист № 52-40/190) та 18.03.2022 року (лист № 52-40/192).

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку відповідачем-2 не доведено вплив конвенційної заборони та воєнного стану на спроможність відповідача-2 виконувати свої обов`язки.

Згідно частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем-2 не надано доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів, а також доказів сплати вказаної заборгованості.

Таким чином, вантажоодержувач має обов`язок отримати вантаж, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання, тому плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, підлягають стягненню саме з відповідача-2.

Натомість, з урахуванням всього вищевикладеного, позивачем не доведено наявності підстав для солідарного стягнення з відповідача-1 вказаної заборгованості.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено саме відповідачем-2, а тому в позові до відповідача-1 про солідарне стягнення слід відмовити, а позов до відповідача-2 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача-2 на користь позивача підлягає сума плати за користування вагонами в розмірі 12 701,28 грн та сума збору за зберігання вантажів в розмірі 428,04 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 2 481,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Південно гірничий-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191000, адреса: 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237, адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) суму плати за користування вагонами в розмірі 12 701,28 грн (дванадцять тисяч сімсот одна гривна 28 копійок), суму збору за зберігання вантажів в розмірі 428,04 грн (чотириста двадцять вісім гривень 04 копійки) та суму судового збору у сумі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривна 00 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 03.07.2023 року.

Суддя С. МОРОЗОВ