Рішення № 111937597, 30.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2023Справа № 910/3780/23

За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕІЛ"

про стягнення 546 165,32 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач, В/Ч НОМЕР_1 НГУ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕІЛ" (далі - відповідач, ТОВ "ШЕІЛ") про стягнення 546 165,32 грн, з яких: 378 281,41 грн пені та 167 883,91 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором № 113/ВЗЗ-2022 від 05.04.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 позовну заяву В/Ч НОМЕР_1 НГУ залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 21.03.2023 № 78/6-773.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовну заяву В/Ч НОМЕР_1 НГУ прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3780/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

26.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем не визнаються обставини, що викладені позивачем у позовній заяві, окрім обставин укладення Договору № 113/ВЗЗ-2022 від 05.04.2022. Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявки про постачання продуктів харчування не надходили представнику та директору відповідача, доказів надсилання та вручення заявок відповідачу до позовної заяви не додано.

04.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача у відзиві на позовну заяву, вказав, що заявки на поставку товару були надані відповідачу відповідно до умов Договору.

18.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечив доводи позивача, якими останнім обгрунтовано позовні вимоги, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

05.04.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, В/Ч НОМЕР_1 НГУ, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕІЛ" (учасник, ТОВ "ШЕІЛ", відповідач) укладено Договір №113/ВЗЗ-2022 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого учасник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021:2015 15330000-0 Оброблені фрукти та овочі (морква консервована, буряк гарнірний) (далі - товар).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікації до Договору) зазначено найменування товару (асортимент), що поставляється: морква консервована в загальній кількості - 60 000 кг, ціна за 1 кг - 27,00 грн та буряк гарнірний в загальній кількості - 60 000 кг, ціна за 1 кг - 27,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна Договору складає 3 240 000 грн, у тому числі податок на на додану вартість 20 % - 540 000 грн

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану у розділі 13 цього Договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна для поставки товару.

У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункту відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок позивача.

Відповідно до пункту 5.6 Договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору визначено, що у разі невиконання зобов`язань учасником замовник має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це учасника у строк 10 календарних днів.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Договору визначено, що учасник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором.

Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 Договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору визначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язання. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою Сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2022.

Згідно з п. 11.3 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) послався на те, що 08.04.2022 відповідно до умов п. 5.1 Договору відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "ШЕІЛ") було надано наступні заявки:

- заявка № 78/8/2-98 від 07.04.2023 про необхідність поставки товару (морква консервована) в загальній кількості 60 000 кг до 15.04.2022 у відповідні місця постачання за адресами у м. Павлоград, м. Одеса, м. Львів, м. Дніпро, м. Київ, м. Золочів, м. Александрія, с. Старе, м. Запоріжжя (далі - Заявка 1);

- заявка № 78/8/2-100 від 07.04.2022 про необхідність поставки товару (буряк гарнірний) в загальній кількості 60 000 кг до 13.04.2022 у відповідні місця постачання за адресами у м. Павлоград, м. Одеса, м. Львів, м. Дніпро, м. Київ, м. Золочів, м. Александрія, с. Старе, м. Запоріжжя (далі - Заявка 2).

Як стверджує позивач, товар (морква консервована) у кількості 32 133 кг за Заявкою 1, який відповідач зобов`язався поставити у строк до 15.04.2022, був поставлений відповідачем з порушенням строку поставки, визначеного у цій заявці, а саме 29.04.2022, 09.05.2022, 27.05.2022, 15.06.2022, 13.07.2022, 14.07.2022, 15.07.2022, 14.08.2022, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними. Водночас, товар у кількості 27 867 кг за Заявкою 1 взагалі не був поставлений відповідачем станом на 02.12.2022.

02.12.2022 у зв`язку невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору та пункту 7.3 Договору, позивач направив на поштову адресу відповідача Повідомлення про одностороннє розірвання Договору № 113/ВЗЗ-2022 від 05.04.2022 (вих. № 78/8/2-2332 від 02.12.2022) (далі - Повідомлення № 78/8/2-2332), відповідно до якого позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання даного Договору з 12.12.2022. Отже, як зазначив позивач, що останнім днем виконання відповідачем договірних зобов`язань є 11.12.2022.

Крім того, позивач зазначив, що товар (буряк гарнірний) у кількості 39 504 кг за Заявкою 2, який відповідач зобов`язався поставити у строк до 13.04.2022, був поставлений відповідачем з порушенням строку поставки, визначеного у цій заявці, а саме 29.04.2022, 09.05.2022, 27.05.2022, 15.06.2022, 04.07.2022, 05.07.2022, 13.07.2022, 14.07.2022, 15.07.2022, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними. Водночас, товар у кількості 20 496 кг за Заявкою 2 взагалі не був поставлений відповідачем станом на 12.12.2022 (дата розірвання Договору згідно Повідомлення № 78/8/2-2332).

З огляду на порушення відповідачем строку поставки товару за Заявками 1, 2, позивач на підставі п. 7.3 Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково нарахував штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензію від 12.12.2022 № 78/8/2-2390 про сплату 378 281,41 грн пені та 167 883,91 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором № 113/ВЗЗ-2022 від 05.04.2022. Проте, така претензія була залишена відповідачем без задоволення, нараховані позивачем штрафні санкції у добровільному порядку відповідачем не сплачені.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за Заявками 1, 2 у загальному 546 165,32 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 113/ВЗЗ-2022 від 05.04.2022 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк, у зв`язку з чим позивач пред`явив до стягнення з відповідача штрафні санкції на підставі п. 7.3 Договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання (3).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України часники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.3 Договору узгоджено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 Договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом встановлено, що факт укладення сторонами Договору №113/ВЗЗ-2022 від 05.04.2022, рівно як і факт розірвання цього договору позивачем в односторонньому порядку з 12.12.2022 (Повідомлення про одностороннє розірвання Договору № 78/8/2-2332 від 02.12.2022), підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2022 позивачем відповідно до умов п. 5.1 Договору надано відповідачу:

- Заявку № 78/8/2-98 від 07.04.2022 (Заявка 1) про поставку товару (морква консервована) в загальній кількості 60 000 кг до 15.04.2022 у відповідні місця постачання за адресами у м. Павлоград, м. Одеса, м. Львів, м. Дніпро, м. Київ, м. Золочів, м. Александрія, с. Старе, м. Запоріжжя;

- Заявку № 78/8/2-100 від 07.04.2022 (Заявка 2) про поставку товару (буряк гарнірний) в загальній кількості 60 000 кг до 13.04.2022 у відповідні місця постачання за адресами у м. Павлоград, м. Одеса, м. Львів, м. Дніпро, м. Київ, м. Золочів, м. Александрія, с. Старе, м. Запоріжжя.

Судом відхиляються як безпідставні твердження відповідача про те, що заявки про постачання продуктів харчування не надходили представнику та директору відповідача з огляду на таке.

За умовами пункту 5.1 Договору сторони узгодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника (позивача), сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту учасника (відповідача) ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану у розділі 13 цього Договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

Аналіз умов Договору свідчить, що іншої умови поставки (за заявкою позивача) та іншого порядку надіслання заявки письмової заявки (засобами електронної пошти на визначену адресу електронної пошти відповідача) - Договором не передбачено.

При цьому суд звертає увагу, що електронна пошта відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, вказана у п. 5.1 та у розділі 13 Договору, відповідає інформації про юридичну особу відповідача, наявній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідачем не спростовано факт належності йому електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі станом на час надіслання позивачем відповідачу спірних заявок на постачання товару від 07.04.2022.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про зміну вищенаведеної електронної пошти відповідача, рівно як і внесення сторонами змін у відповідній частині до умов Договору шляхом укладення відповідних додаткових угод (п. 11.3 Договору).

Крім того, наявні в матеріалах справи видаткові накладні, якими підтверджується поставка відповідачем товару позивачу на підставі Договору (починаючи з 29.04.2022), додатково підтверджують обізнаність відповідача щодо умов поставки товару, визначених Заявками 1 та 2, оскільки відповідачем здійснювалась поставка товару у місце постачання, які визначені спірними заявками. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували звернення відповідача до позивача щодо надання дозволу на поставку товару без заявки та, відповідно, внесення певних змін до умов Договору.

Судом досліджено, що на підтвердження тверджень про неотримання заявок про постачання продуктів харчування, відповідач долучив до матеріалів справи у якості доказу заяву свідка - директора ТОВ "ШЕІЛ" Тищенка Миколи Анатолійовича (зареєстрована в реєстрі за № 311 від 16.05.2023). Згідно наведеної заяви свідок засвідчив, зокрема, що "жодної заявки представнику та директору Відповідача не надходило, також разом із позовною заявою не подано …доказів щодо надсилання даної заявки та вручення заявок уповноваженому представнику".

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини того, що він надав відповідачу Заявки 1 та 2, аніж це спростував відповідач.

Судом встановлено, що згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідачем здійснено поставку товару (морква консервована) за Заявкою 1 у кількості 32 133 кг наступним чином:

- 29.04.2022 відповідно до видаткової накладної № 27 від 29.04.2022 поставлено товар у кількості 3744 кг на загальну вартість 101 088,00 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 28 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 3000 кг на загальну вартість 81 000 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 29 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 2001 кг на загальну вартість 54 027 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 30 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 675 кг на загальну вартість 18 225 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 31 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 7440 кг на загальну вартість 200 880 грн;

- 27.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 38 від 27.05.2022 поставлено товар у кількості 4884 кг на загальну вартість 131 868 грн;

- 15.06.2022 відповідно до видаткової накладної № 77 від 15.06.2022 поставлено товар у кількості 3582 кг на загальну вартість 96 714 грн;

- 13.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 76 від 13.07.2022 поставлено товар у кількості 2997 кг на загальну вартість 80 919 грн;

- 14.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 81 від 14.07.2022 поставлено товар у кількості264 кг на загальну вартість 7 128 грн;

- 15.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 37 від 15.07.2022 поставлено товар у кількості 1323 кг на загальну вартість 35 721 грн;

- 14.08.2022 відповідно до видаткової накладної № 122 від 14.08.2022 поставлено товар у кількості 2223 кг на загальну вартість 60 021 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін, що підтверджує факт здійснення поставки у визначені вище дати.

Враховуючи визначену у Заявці 1 дату поставки товару до 15.04.2022, судом встановлено, що поставка товару у кількості 32 133 кг за цією заявкою відбулася з порушенням визначених строків, а саме:

- за видатковою накладною № 27 від 29.04.2022 - 13 днів (з 16.04.2022 по 28.04.2022);

- за видатковою накладною № 28 від 09.05.2022 - 23 дні (з 16.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 29 від 09.05.2022 - 23 дні (з 16.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 30 від 09.05.2022 - 23 дні (з 16.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 31 від 09.05.2022 - 23 дні (з 16.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 38 від 27.05.2022 - 41 день (з 16.04.2022 по 26.05.2022);

- за видатковою накладною № 77 від 15.06.2022 - 60 днів (з 16.04.2022 по 14.06.2022);

- за видатковою накладною № 76 від 13.07.2022 - 88 днів (з 16.04.2022 по 12.07.2022);

- за видатковою накладною № 81 від 14.07.2022 - 89 днів (з 16.04.2022 по 13.07.2022);

- за видатковою накладною № 37 від 15.07.2022 - 90 днів (з 16.04.2022 по 14.07.2022);

- за видатковою накладною № 122 від 14.08.2022 - 120 днів (з 16.04.2022 по 13.08.2022).

Судом також встановлено, що товар за Заявкою 1 у кількості 27 867 кг, який відповідач зобов`язався поставити у строк до 15.04.2022, взагалі не був поставлений відповідачем станом на 12.12.2022 (дата розірвання Договору). Отже, відповідачем порушено строк поставки товару за Заявкою 1 у кількості 27 867 кг з 16.04.2022 по 11.12.2022.

Судом встановлено, що згідно наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідачем здійснено поставку товару (буряк гарнірний) за Заявкою 2 у кількості 39 504 кг наступним чином:

- 29.04.2022 відповідно до видаткової накладної № 27 від 29.04.2022 поставлено товар у кількості 4680 кг на загальну вартість 126 360 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 28 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 3000 кг на загальну вартість 81 000 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 29 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 2001 кг на загальну вартість 54 027 грн;

- 09.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 30 від 09.05.2022 поставлено товар у кількості 240 кг на загальну вартість 6 480 грн;

- 27.05.2022 відповідно до видаткової накладної № 38 від 27.05.2022 поставлено товар у кількості 4998 кг на загальну вартість 134 946 грн;

- 15.06.2022 відповідно до видаткової накладної № 77 від 15.06.2022 поставлено товар у кількості 4500 кг на загальну вартість 121 500 грн;

- 04.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 78 від 04.07.2022 поставлено товар у кількості 12000 кг на загальну вартість 324 000 грн;

- 05.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 79 від 05.07.2022 поставлено товар у кількості 3000 кг на загальну вартість 81 000 грн;

- 13.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 76 від 13.07.2022 поставлено товар у кількості 2997 кг на загальну вартість 80 919 грн;

- 14.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 81 від 14.07.2022 поставлено товар у кількості 330 кг на загальну вартість 8 910 грн;

- 15.07.2022 відповідно до видаткової накладної № 37 від 15.07.2022 поставлено товар у кількості 1758 кг на загальну вартість 47 466 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін, що підтверджує факт здійснення поставки у визначені вище дати.

Враховуючи визначену у Заявці 2 дату поставки товару до 13.04.2022, судом встановлено, що поставка товару у кількості 39 504 кг за цією заявкою відбулася з порушенням визначених строків, а саме:

- за видатковою накладною № 27 від 29.04.2022 - 15 днів (з 14.04.2022 по 28.04.2022);

- за видатковою накладною № 28 від 09.05.2022 - 25 днів (з 14.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 29 від 09.05.2022 - 25 днів (з 14.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 30 від 09.05.2022 - 25 днів (з 14.04.2022 по 08.05.2022);

- за видатковою накладною № 38 від 27.05.2022 - 43 дні (з 14.04.2022 по 26.05.2022);

- за видатковою накладною № 77 від 15.06.2022 - 62 дні (з 14.04.2022 по 14.06.2022);

- за видатковою накладною № 78 від 04.07.2022 - 81 день (з 14.04.2022 по 03.07.2022);

- за видатковою накладною № 79 від 05.07.2022 - 82 дні (з 14.04.2022 по 04.07.2022);

- за видатковою накладною № 76 від 13.07.2022 - 90 днів (з 14.04.2022 по 12.07.2022);

- за видатковою накладною № 81 від 14.07.2022 - 91 день (з 14.04.2022 по 13.07.2022);

- за видатковою накладною № 37 від 15.07.2022 - 92 дні (з 14.04.2022 по 14.07.2022).

Судом також встановлено, що товар за Заявкою 2 у кількості 20 496 кг, який відповідач зобов`язався поставити у строк до 13.04.2022, взагалі не був поставлений відповідачем станом на 12.12.2022 (дата розірвання Договору). Отже, відповідачем порушено строк поставки товару за Заявкою 2 у кількості 20 496 кг з 14.04.2022 до 11.12.2022.

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню і штраф у загальному розмірі 546 165,32 грн, а саме: 378 281,41 грн пені та 167 883,91 грн штрафу (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені за Заявкою 1, суд встановив, що він містить описки у кінцевих датах періоду нарахування пені (видаткові накладні № 81 від 14.07.2022, № 37 від 15.07.2022, № 122 від 14.08.2022) та описку у сумі товару (морква) за видатковою накладною № 122 від 14.08.2022, втім які (описки) не вплинули на вірно визначену позивачем суму пені за порушення строку поставки товару за Заявкою 1 у розмірі 196 847,17 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені за Заявкою 2, суд дійшов висновку, позивач вірно визначив суму пені за порушення строку поставки товару за Заявкою 2 у розмірі 181 434,24 грн.

Отже, нарахована позивачем пеня у загальному розмірі 378 281,41 грн (196 847,17 грн за Заявкою 1 + 181 434,24 грн за Заявкою 2 = 378 281,41 грн) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу за Заявками 1 та 2, суд встановив, що загальна сума штрафу за Заявками 1 та 2 становить 176 183,91 грн (81 534,60 грн за Заявкою 1 + 94 649,31 грн за Заявкою 2), яка вірно розрахована позивачем у позовній заяві.

Наразі до стягнення з відповідача позивачем заявлено штраф у розмірі 167 883,91 грн.

Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем реалізовано своє процесуальне права на подання позову про стягнення штрафу лише у сумі 167 883,91 грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 378 281,41 грн пені та 167 883,91 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 8 192,48 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 8 192,48 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 88, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕІЛ" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11А; ідентифікаційний код 44088660) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 378 281,41 грн (триста сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят одну гривню 41 коп.) пені, 167 883,91 грн (сто шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 91 коп.) штрафу, 8 192,48 грн (вісім тисяч сто дев`яносто дві гривні 48 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА