Рішення № 111934805, 31.03.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2023 Справа №607/17552/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого Дзюбича В.Л., за участі секретаря Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Ващука Я. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО», у якому просить стягнути з відповідача в його користь 21 784 грн 13 коп. - витрат на лікування; 20 160 грн 00 коп. - витрат понесених на поховання; 8388,83 грн - пені в розмірі подвійної ставки НБУ; 503 грн 33 коп. - 3% річних; 2 657 грн 40 коп. - індексу інфляції, а також просить стягнути судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 23.01.2022 о 17 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Бережанська у м. Тернопіль, що напроти зупинки громадського транспорту «Карпати» допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебігала проїзну частину дороги з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля унаслідок чого відбулась ДТП у якій остання ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та була доставлена в стаціонар КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги» каретою швидкої допомоги з діагнозом: політравма, ЗЧМТ, забій головного мозку, гостра епідуральна гематома в прав. скронев ділянці прав. гемісф, субдуральна гематома в прав скр. ділянці, субдур і субар гемат в лівій скроні, закрита травма грудної клітки, перелом правої лопатки, перелом ІХ-Х-ХІ ребер зліва, перелом кісток тазу (лонної к-ки правої), гіповолемічний шок ІІ ст. та інше. Відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду 24.01.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211040000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 29.01.2022 правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12022211040000168 змінено на ч. 2 ст. 286 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що 23 січня 2022 року о 17 год. 06 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_1 із одним пасажиром в салоні рухаючись проїжджою частиною дороги по вулиці Бережанська що у м. Тернополі зі сторони вул. Тролейбусна у бік вул. Мазепа не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР. Унаслідок цього та в порушення вимог п.п. 1.10 ПДР (в частині визначення поняття «небезпека для руху» та виконання його вимог) та п.12.3 ПДР водій ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для його руху, зокрема виявлення пішохода ОСОБА_3 , негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав для цього технічну можливість, а продовжив рух, внаслідок чого допустив на неї наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля «Volkswagen Golf» внаслідок чого пішоходу ОСОБА_3 спричинено відкриту черепно-мозкову травму - перелом кісток склепіння і основи черепа з крововиливами під оболонки головного мозку та в його речовину, що в перебігу травматичного процесу призвело до його ускладнення - набряку набубнявіння та компресії речовини головного мозку, з вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір, від чого настала її смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги». Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджуються такими доказами, як судова автотехнічна експертиза, судова транспортно-трасологічна експертиза, судова фототехнічна експертиза, судово-медична експертиза та судова автотехнічна експертиза. Тим самим, встановлено достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричини смерть потерпілої ОСОБА_3 тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Станом на день подання позовної заяви Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області розглядається кримінальна справа № 607/8246/22 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зазначає, що на момент скоєння ДТП у водія транспортного засобу «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_1 була застрахована цивільна - правова відповідальність у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», згідно полісу серії АР № 5884724. Згідно з полісом серії АР № 5884724 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 04 жовтня 2021 року страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 260 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 130 000 грн - за шкоду, заподіяну майну.

Стверджує, що з огляду на те, що він - ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 , у день скоєння ДТП йому зателефонували із поліції та повідомили про те, що рідна сестра ОСОБА_3 потрапила в ДТП, внаслідок якої була госпіталізована бригадою швидкої допомоги до КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги» у важкому стані. Зважаючи на вище наведені обставини, він одразу приїхав до лікарні де перебувала його сестра ( ОСОБА_3 ) та почав цікавитись її станом здоров`я та купляти усі необхідні медичні препарати, ліки та засоби які необхідні для лікування. Натомість, незважаючи на всі реанімаційні та невідкладні медичні заходи, що проводились лікарями, а також медичним персоналом КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги» 29.01.2022 його рідна сестра ОСОБА_3 померла. Під час перебування гр. ОСОБА_3 у КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги» позивачем були понесені витрати на лікування сестри в розмірі 21784 грн 13 коп., що підтверджується фіскальними чеками по витратах на лікування в кількості 14 штук.

Вказує, що керуючись ст. 35 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ» 08 квітня 2022 року він подав до ТДВ СК «Кредо» 2 (дві) заяви на виплату страхового відшкодування із додатками, а саме щодо відшкодування витрат понесених на лікування ОСОБА_3 в розмірі 21784 грн. 13 коп., та заяву на виплату страхового відшкодування, що стосується понесених витрат на поховання в розмірі 20 160 грн. 00 коп., що у підсумку складає загальну суму страхового відшкодування в розмірі 41944 грн. 13 коп. Однак, ігноруючи та порушуючи вище наведені норми чинного законодавства України Страховиком - ТДВ СК «Кредо» станом на день подання позову не надано, а ні відповіді щодо прийнятого рішення, а ні здійснено виплату страхового відшкодування.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 07.12.2022 відкрито провадження у вказаній та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача ТДВ "Страхова компанія "Кредо" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відмову мотивує тим, що станом на день розгляду даної справи, вина водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ СК «Кредо», у смерті потерпілої особи матеріалами справи не встановлена. Окрім цього, вказує, що у випадку, якщо судом буде встановлено обоюдну вину учасників ДТП в настанні події ДТП, страхове відшкодування за полісом № АР-5884724 повинно визначатися з урахуванням п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Окрім цього, представник відповідача вказує, що витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого, відшкодовуються страховиком потерпілому відповідно до положень пункту 1.3 статті 1 розділу 1 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким є особа, життю та здоров`ю якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпіла перебувала в лікарні без свідомості та потребувала стороннього догляду, сама не могла й не несла витрат на своє лікування, а медикаменти для її лікування купував позивач, то після його смерті право вимоги на відшкодування витрат, які поніс позивач, у нього настає відповідно до статей 23, 1166 Цивільного кодексу України до особи - заподіювача шкоди. Таким чином, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення з ТДВ СК «Кредо» витрат на лікування в сумі 21784,13 грн. не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з поховання, представник відповідача вказує, що провадження у страховій справі до моменту набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні №12022211040000168 призупинене, а відтак до отримання документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть ТДВ СК «Кредо» не може прийняти рішення про виплату, або про відмову у виплаті страхового відшкодування. Строк для прийняття такого рішення не настав, а тому, на думку представника відповідача, немає підстав для стягнення вказаних коштів у судовому порядку. Виходячи з наведеного, відповідач зазначає, що витрати, пов`язані з організацією та проведенням поховання, не підлягають виплаті позивачу.

Стосовно відшкодування пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач вказує, що страховою компанією рішення суду у кримінальному провадженні про визнання вини ОСОБА_2 не отримано, а тому не має підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат і такі вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення .

Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката, зазначено, що позивачем не надано акту виконаних робіт, а також відповідачем не було порушення права позивача, та з боку відповідача не має порушень норм Закону. Тому вважають, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не погоджується з твердженнями відповідача та просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, а тому вважає, що страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, до якого входять витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника має виплачуватись незалежно від вини водія транспортного засобу. Стверджує, що усі надані до позовної заяви фіскальні чеки щодо придбання ліків, мед препаратів, а також предметів догляду, стосувались періоду перебування ОСОБА_3 в стаціонарі КНП «Тернопільська міські лікарня швидкої допомоги» та використовувалися для неї під час проведення 3-х операцій.

Окрім цього, зазначає, що приймаючи до уваги той факт, що станом на даний час страховиком (ТДВ СК «Кредо») не було сплачено позивачу страхового відшкодування, вважає, що страховик повинен сплатити останньому пеню за період прострочення виконання зобов`язання з 08.07.2022 із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня. У той же час, вимога про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Також, відповідачем подано заперечення у яких відповідач ТДВ «СК «Кредо» просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з аналогічних у відзиві підстав. Вказує, що вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення не встановлено, а тому немає підстав для стягнення витрат на лікування потерпілої та її поховання, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат. Окрім цього, стверджує, що витрати на лікування не підлягають стягненню в користь позивача, оскільки такі витрати відшкодовуються страховиком тільки потерпілому.

Представник позивача - адвокат Ващук Я. С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТДВ СК «Кредо», в судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву просив суд справу розглянути у його відсутності та відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов наступних висновків, встановивши такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.01.2022 о 17 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Бережанська у м. Тернопіль, що напроти зупинки громадського транспорту «Карпати» допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебігала проїзну частину дороги з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, унаслідок чого відбулась ДТП у якій остання ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги».

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, внесене 24.01.2022 до ЄРДР за №2022211040000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із висновком експерта № 76 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, між спричиненими потерпілій ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень і настанням її смерті, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Також, смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано 31 січня 2022 року Виконавчим комітетом Іванківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_1 була застрахована відповідачем ТДВ «СК «Кредо» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 5884724, страхова сума на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн; за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн.

Як вбачається з копії виписки з медичної карти хворого №398 ТМКЛД м. Тернопіль, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поступила у лікарню 23.01.2022 з діагнозом: полі травма, відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій стиснення головного мозку гострою епі-субдуральною гематомою справа, вогнище геморагічної контузії в скроневій частці зліва, малий субдурльний крововилив зліва, компресійно-дислокаційний синдром вліво, перелом склепіння та основи черепа справа, перелом тіла клиновидної кістки, гематосинус, пневмоцефалія, забої м`яких тканин голови, операція 23.01.2022 - кранітомія справа, видалення епі-субдуральних гематом, закрита травма грудної клітки, забій обох легень, перелом правої лопатки на рівні тіла та нижнього кута, перелом 9-10-11 ребер зліва, JIH І-ІІ ст., закрита травма живота, забій передньої черевної стінки, операція 25.01.2022 - діагностична мікролапаротомія, дренування черевної порожнини, закрита травма кісток тазу, перелом тіла правої лонної кістки з переходом на вертлюгову впадину, перелом кута лівої лонної кітски, множинні садна та забої мяких тканин кінцівок, гіповолемічний шок II ст., операція 27.01.2022 - верхня трахеотомія. 29.01.2022 о 06:35 год. стан хворої різко погіршився, розпочато реанімаційні заходи, які бажаного ефекту не дали. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 07:05 год. констатовано біологічну смерть.

Позивач ОСОБА_1 доводиться рідним братом померлої ОСОБА_3 , що стверджується копіями свідоцтв по народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .

Згідно з листом КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» від 06.03.2023 № 358, ОСОБА_3 були затрачені медичні наступні препарати за кошти хворого: р-н натрію хлорид 0,9%-200 мл 1 фл, р-н L-лізин есцинат 5мл-25амп, р-н праксіс 4мл-фл, р-н інфулган 100 мл-4фл, р-н ацелізин 1г-11фл, р-н гліятон 250 мг-9амп, пеленки - 20 шт, тара для засобу сечі - 3 шт, рукавиці нітрилові - 22 шт, рукавиці хірургічні стерильні латексні 1 шт, шприц 2 мл - 2 шт, шприц 5 мл - 4 шт, шприц 10 мл - 2 шт, шприц 10 мл - 4 шт, серветки марлеві стерильні 10 шт, р-н церебролізин 10 мл - 8 амп, р-н цераксон 4 мл - 6 амп, р-н норадреналіну тар трат 4 мл - 25 амп, р-н стерофундин 500 мл - 2 фл, р-н осетрон 4 мл - 2 амп, р-н натрію хлорид 0,9% - 400 мл - 2 фл, р-н реосорбілакт 200 мл - 1 фл, р-н анапірон 100 мл - 4 фл, р-н гемаксам 5 мл - 4 фл, р-н гемаксам 5 мл 18 шт, р-н лідокаїн гідро хлорид 2 мл - 5 амп, р-н лазикс 2 мл - 2 амп, р-н улсепан 40 мг - 1 фл, р-н сертофен 2 мл - 6 шт, р-н натрію хлорид 0,9 % 100 мл - 6 фл, р-н кефпім 1.0 - 2 фл, р-н парамол 100 мл - 2 фл, комплект Цертофикс Дуо - 1 шт, катетер фолея 1 шт, сечоприймач 2 л - 1 шт, електроди для ЕКГ 5 шт, пробірка стерильна 4 мл - 3 шт, пробірка стерильна 6 мл - 3 шт, КТ голови - 3, КТ ОГК -2, КТ ОЧП - 1. Накладні витрати: 6л/ х 1542 = 9252,00. Медекаменти - 7783,79. Всього: 17 035,79.

Як вбачається з копій фіскальних чеків наданих позивачем, останнім були понесені на лікування сестри ОСОБА_3 витрати у розмірі 21 784,13 грн.

Відповідно до товарного чеку від 29.01.2022 та квитанції до прибуткового ордера № 9 від 29.01.2022 ФОП ОСОБА_4 позивачем ОСОБА_1 було сплачено кошти на поховання ОСОБА_3 у розмірі 20 160 грн.

Таким чином, загальна сума витрат, яку поніс позивач на лікування та поховання сестри ОСОБА_3 становить 41 944, 13 грн.

08.04.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявами до ТДВ «СК «Кредо» на виплату страхового відшкодування , а саме витрат на лікування та на поховання потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 .

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок здійснення страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілих - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно цього ж пункту статті 24 Закону, зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, до якої додається: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Вищезазначені документи, зазначені у підпунктах «а» - «ґ», надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Строк виплати страхового відшкодування визначений п. 36.2. ст.36 Закону, згідно якого Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до поняття «шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого», включає, веред іншого, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та відсутність рішення у кримінальному провадженні відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення витрат на лікування та поховання постраждалої у ДПТ особи - ОСОБА_3 у сумі 41 944,13 грн (розрахунок: 21 784,13 грн витрати за лікування + 20 160 грн витрати на поховання = 41 994,13 грн), як законні обґрунтовані та доведені матеріалами справи, які слід стягнути з відповідача в користь позивача.

При цьому, суд враховує, що загальний розмір страхового відшкодування, не перевищує страхової суми.

Щодо відшкодування пені в розмірі подвійної ставки НБУ, стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат,

Суд зазначає, що в результаті ДТП з участю застрахованого у відповідача транспортного засобу та ОСОБА_3 , остання померла у лікарні внаслідок отриманих у ДТП травм. Зважаючи, на такі обставини та те, що автомобіль відноситься до джерела підвищеної небезпеки підстав для встановлення наявності чи відсутності вини водія такого транспортного засобу не є обов`язковим.

Суд вважає, що в даному випадку підстав для припинення розгляду заяви позивачки про страхове відшкодування у відповідача не було. Відповідач мав всі необхідні документи для прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та виплату його, однак цього відповідачем зроблено не було.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 758/8819/16-ц встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Відповідно до абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, - «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК)».

Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною 1 ст. 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом

Приймаючи до уваги той факт, що станом день ухвалення рішення у справі страховиком (ТДВ СК «Кредо» не було сплачено позивачу страхового відшкодування, вважаю, що страховик повинен сплатити останньому пеню за період прострочення виконання зобов`язання з 08.07.2022 по 30.11.2022 із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня та яка становить, відповідно до наданого позивачем розрахунку, 8388,83 грн.

Також, згідно з наданим позивачем розрахунком суми 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 08.07.2022 по 30.11.2022 складає 503,33 грн, розрахунок інфляційних збитків - 2 657,40 грн.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками, оскільки вони обґрунтованими, а вказані суми підлягають до стягнення з відповідача в користь позивача, оскільки в судовому засіданні доведено, що відповідачем не виконано належним чином умов відповідного договору, а тому ТДВ «СК «Кредо» вважається таким що прострочило встановлений законом строк для виплати страхового відшкодування позивачу.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 % річних та пені у повному обсязі, а тому з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» в користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 11 549,56 (8388,83 грн + 503,33 грн + 2657,40 грн).

Отже, враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в користь позивача 53 493 гривні 69 копійок, з яких 21 784 грн 13 коп. - витрати на лікування; 20 160 грн 00 коп. - витрати понесені на поховання; 8388,83 грн - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ; 503 грн 33 коп. - 3% річних; 2 657 грн 40 коп. - індекс інфляції.

Суд відхиляє доводи ТДВ «СК «Кредо» про те, що обов`язковою є наявність вини ОСОБА_2 , зокрема, вироку суду, яким останнього буде визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КУ України, а тому немає підстав для стягнення страхового відшкодування. Суд зауважує, що вина заподіювача шкоди не вимагається, так як відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності таких підстав для відповідальності, як наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.

Твердження відповідача про те, що витрати на лікування мають стягуватись тільки в користь потерпілої особи, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування має право подати страховику заяву про страхове відшкодування. Як встановлено з досліджених у судовому засідання матеріалів справи, саме такою особою є позивач, так як останнім підтверджено понесені витрати на лікування й поховання сестри ОСОБА_3 .

Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. 1166, 1187, 1200 ЦК України, ст. 3, 5, 6, 23, 24, 25, 26, 26-1, 33 Закону України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в користь ОСОБА_1 53 493 (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 69 копійок.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в дохід держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРПОУ 13622789.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич