Ухвала суду № 111929091, 26.06.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6012/23

Провадження № 1-кс/202/5062/2023

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

26 червня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023042010000074 від 21.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1,3 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого 21.03.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042010000074 за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.190,ч.1,3ст.263КК України.

21.06.2023року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023042010000074 від 21.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1,3 ст. 263 КК України.

Дане клопотання, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, було передано слідчому судді 21.06.2023 року.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що з метою незаконної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,невстановлені досудовимрозслідуванням особивикористовуючи завідомопідроблені листКП «ДМБТІ»ДМР №13431від 25.11.2020(начебтовиданий назапит ОСОБА_4 )та реєстраційнепосвідчення від01.07.2003,начебто виданена підставірішення Виконавчогокомітету Дніпропетровськоїміської радивід 18.06.2003№ 65-р,відповідно до яких право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості належить ОСОБА_5 , 25.11.2020 звернулись до державного реєстратора Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 , яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення) на фізичну особу ОСОБА_5 , внаслідок чого остання стала власником об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою перевірки вказаного факту прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра скеровано запит до Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради (КП «ДМБТІ» ДМР), згідно з відповіддю якого встановлено, що в інвентаризаційній справі та матеріалах реєстрових книг реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою:

АДРЕСА_1 , відсутні відомості щодо реєстрації права власності та відповідь для

ОСОБА_5 КП «ДМБТІ» ДМР не готувало.

Також, з метою перевірки вказаного факту прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра скеровано запит до департаменту житлового господарства ДМР, згідно з відповіддю якого встановлено, що за архівними даними приватизаційних справ департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, ОСОБА_5 передала об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення) ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ТРЕЙДІНГ ДНІПРО», уклавши акт приймання-передачі від 15.12.2020, зареєстрований в реєстрі за №2637,2638, засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

05.06.2023року постановоюпрокурора Лівобережноїокружної прокуратуривказаний об`єктнерухомості визнаноречовим доказомв кримінальномупровадженні,як предметзлочинного посягання.

Прокурор у судове засідання не з`явився, завчасно надав заяву у якій просить розглянути дану справу у його відсутність та підтримує клопотання у повному обсязі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Так, згідно зі статтями 131 та 132КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст.170КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст.170КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст.98КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст.173КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження № 42023042010000074, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1,3 ст. 263 КК України. Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-172, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1