Вирок № 111901480, 30.06.2023, Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/346/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2023

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в смт.Літин обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023020000000189 від 22.02.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Удич Теплицького району Вінницької області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 о 19 год 30 хв водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вулиці Богдана Хмельницького в смт Літин Вінницького району Вінницької області, поруч з перехрестям із вул. Красною, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, маючи об`єктивну можливість виявити неповнолітнього пішохода ОСОБА_8 , який переходив проїзну частину дороги по горизонтальній дорожній розмітці справа наліво по напрямку руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , у зв`язку з чим допустив наїзд на вказаного пішохода.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 від отриманих травм помер у автомобілі швидкої медичної допомоги.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 23.03.2023 №162 у ОСОБА_8 виявлено сполучну травму тіла: закриту черепно-мозкову травму (множинні синці та садна на голові, крововилив в м`які покрови голови відповідно тім`яно-скроневій ділянці зліва, масивну субарахноїдальний крововилив); закриту тупу травму грудної клітки (переломи ребер зліва, гемоторакс зліва 400 мл., забій лівої легені); множинні синці та садна кінцівок, закритий перелом лівої стегнової кістки.

Сполучна травма тіла має прижиттєве походження, виникла від дії тупого твердого предмета (предметів) та належить до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки в своєму перебігу викликала загрозливі для життя явища (травматичний шок).

Смерть ОСОБА_8 настала від сполучної травми тіла, що ускладнилась травматичним шоком.

Відповідно до висновку експертизи технічного стану ТЗ від 07.03.2023 № СЕ-19/102-23/3846-ІТ рульове керування та гальмівна система автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 на момент події ДТП перебувало у технічно-справному стані.

Відповідно до висновку судової авто технічної транспортно-трасологічної експертизи від 01.03.2023 № СЕ-19/102-23/4077-ІТ в даній дорожній ситуації наїзд на пішохода ОСОБА_8 автомобілем «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 , відбувся на вул. Богдана Хмельницького, що в смт. Літин Вінницького району в межах лівої смуги руху в напрямку до м. Вінниця на відстані не менше ніж 5.3 м перед початком осипу скла.

Швидкість руху автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. к НОМЕР_1 , яка відповідає довжині видимих зафіксованих слідів гальмування коліс, визначається рівною близько 50,7-53,0 км/год.

В ситуації, яка склалася, водій автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху.

В заданій дорожній обстановці, в діях водія автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. п. 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, при чому невідповідність вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_4 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:

-п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення ОСОБА_4 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками настанням смерті ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_4 , інкримінується вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 286 КК України відповідно до 3 років 6 місяців позбавлення волі та позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки. Послалась на покази обвинуваченого, згідно з якими останній навіть не намагався зменшити швидкість, мав повне усвідомлення про наявність пішохідного переходу і мав вжити всіх можливих заходів у зв`язку з темною порою доби та обмеженим освітленням. Вина обвинуваченого підтверджена. Крім того, обвинувачений раніше вже притягувався до відповідальності за порушення ст. 121 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ст. 130 КУпАП. Прокурор просила строк обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. До набрання вироком законної сили просила залишити запобіжний захист у вигляді домашнього арешту у певний час доби. При ухваленні вироку вважала за необхідне врахувати суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення стосовно неповнолітньої особи. Також просила стягнути витрати, пов`язані з проведенням експертиз, що були зумовлені досудовим розслідуванням, та вирішити долю речових доказів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та вважав за можливе проводити розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку. Решта учасників не заперечили проти спрощеного порядку розгляду даного обвинувального акту.

Також обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні давав покази про те, як 22.02.2023, близько 19:00, він закінчив роботу і повертався додому до м. Вінниці після маршруту розвозки продуктів по магазинах. Маршрут пролягав через смт. Літин. В цей час була темна пора доби. Проїжджаючи через містечко, він не помітив хлопчину та несвідомо допустив зіткнення. Через темряву, він не бачив пішохода, оскільки пішохідний перехід не був освітлений. Навіть якби він зміг помітити його, він не мав достатнього часу для реакції, оскільки все відбулося дуже швидко. Він їхав уздовж дороги, знаючи, що там є пішохідний перехід. Швидкість, з якою він рухався, була в межах дозволеної біля 50 км/год. На під`їзді до пішохідного переходу він не зменшував швидкість, просто продовжував рухатись без змін. Сам пішохідний перехід був видимий, але хлопця він не помітив. Він їхав у потоці інших автомобілів і бачив зустрічні машини. Одна з них зупинилась, а водій цього автомобіля, вже після ДТП, також заявив, що побачив пішохода на відстані 5 метрів. В той момент дорога не була освітлена, і в цей пізній час було дуже темно. ОСОБА_8 був одягнутий у чорне, без будь-яких світловідбиваючих елементів на одязі. Він не пам`ятає самого моменту зіткнення, не помітив його удару і не розумів, що зіткнувся з людиною. Після аварії почали шукати постраждалого, і він негайно викликав швидку допомогу. На місці події з`явився медичний працівник, яка надавала першу допомогу. Дорога і пішохідний перехід не були освітлені. Він перебував на місці аварії, поки на місце не прибули поліцейські, і надавав їм пояснення. Він визнає свою провину і щиро жалкує про те, що відібрав життя у дитини та завдав біль батькам, що не можна відшкодувати. Він сам має дітей, тому розуміє, яке це горе.

В учасників судового розгляду після показів обвинуваченого не виникло питань до останнього.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , просив врахувати, що його підзахисний визнає свою вину, розкається та намагався вирішити питання із сім`єю, надавши ту допомогу, яку зміг. Він також зазначив, що під час ДТП сприяв виклику швидкої допомоги. Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 рухався в населеному пункті із дозволеною швидкістю до того ж в той час в країні відбувалися масові вимкнення електроенергії. Він також зазначив, що дитина, яка перебігала дорогу, не мала світловідбиваючих предметів, тому його підзахисний не помітив її. Однак підзахисний визнає свою вину та вважає цю подію резонансною для себе та своєї сім`ї. Захисник просив застосувати найменшу міру покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки його підзахисний врахував висновки.

Потерпілий ОСОБА_6 до судового засідання 30.06.2023 не з`явився. У судовому засіданні 22.06.2023 особистоподав заяву, відповідно до якої повідомляє, що ОСОБА_4 відшкодував в повному об`ємі шкоду спричинену внаслідок вчинення злочину. Жодних претензій до ОСОБА_4 потерпілий не має та в подальшому мати не буде. Заявляти цивільний позов не буде. Подальший розгляд справи просив проводити у його відсутність, а рішення прийняти на розсуд суду. На запитання суду відповів, що дана заява відповідає його волевиявленню та подана без застосування до нього погроз, примусу чи обіцянок. (а.с. 95).

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 у судових дебатах висловив позицію, згідно якої потерпілий сам визначився щодо міри покарання. За його думкою, є пом`якшенням той факт, що шкода відшкодована добровільно, обвинувачений розкаявся та визнав свою вину. При призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Під час дебатів та свого останнього слова обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що визнає свою вину і готовий понести покарання. Водночас, він звернувся до суду з проханням, якщо це можливо, не позбавляти його волі.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши заяву потерпілого та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом враховано, що ОСОБА_4 , раніше не судимий (а.с. 121), компроментуючі матеріали за місцем проживання відсутні (а.с. 126,127 ), за місцем попередньої роботи характеризується виключно позитивно (а.с. 139), на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 122, 123), на момент вчинення кримінального правопорушення був тверезий (а.с. 108, 112-114), має на утриманні 2 неповнолітніх дітей (а.с. 124, 125).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання винуватості, щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого під час судового провадження не встановлено.

Згідно досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 314-1 КПК України, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с. 46-50).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

При ухваленні вироку суд враховує позицію потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого. Також береться до уваги те, що обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей і не має іншого джерела доходу. Суд погоджується, що втрата дитини є невимовною трагедією для батьків, яка не може бути відшкодована ніякими засобами. Варто зауважити, що рішення суду не впливає на сам факт втрати та страждання батьків. Однак, суд має балансувати різні інтереси, включаючи інтереси суспільства та необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі. Вирок може бути залежний від цілей покарання, реабілітації та запобігання подібним кримінальним правопорушенням. Неможливо повернути загибле життя, і немає слів, які можуть зняти біль від такої втрати. Однак, правосуддя має свої принципи, і рішення суду базується на них. Потрібно також враховувати те, що обвинувачений кається, готовий понести покарання, і йому також необхідно забезпечити свою сім`ю, а кримінальне правопорушення вчинено за умов, які не залежали від волі ОСОБА_4 та на які він не міг вплинути, зокрема масове відключення електроенергії у зв`язку із військовими діями та повномасштабним вторгненням, а також темний одяг у дитини, відсутність світловідбивачів.

Разом з тим підлягає застосуванню покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами адже ні обвинувачений ні захист не клопотали про призначення покарання без позбавлення такого права, окрім того ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (а.с. 115-118).

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи винного, враховуючи обставини, що пом`якшують його покарання, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів буде покарання у виді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. При цьому ОСОБА_4 підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Питання про речові докази та судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 100 та ст. 124 КПК України.

Арешт накладений слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2023 (а.с. 131-132) необхідно скасувати.

До набрання вироком законої сили суд вважає на необхідне продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 50,63, 65-67, 75, 76, 289 КК України, ст.ст. 100, 124, 337, 349, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 у, ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби за адресою АДРЕСА_1 , поклавши на нього при цьому наступні обов`язки, а саме:

- заборонити залишати своє житло за адресою АДРЕСА_1 , в період доби з 20 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня;

- не залишати місце постійного проживання без дозволу суду;

- прибувати на виклики до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Скасувати арешт накладений слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2023 на транспортний засіб «MERCEDES SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , який поміщено на арешт майданчик ГУНП у Вінницькій області, що за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 0541 09.01.2020; посвідчення водія серії НОМЕР_4 , виданого Бершадським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Речові докази:

- транспортний засіб «MERCEDES SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_2 ;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 0541 09.01.2020;

після набрання вироком законної сили повернути власнику (представнику власника).

- посвідчення водія серії НОМЕР_4 , виданого Бершадським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області на ім`я ОСОБА_4 , після набрання вироком законої сили надіслати до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця).

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_5 виданий 04.03.1996 Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області) на користь держави Україна витрати за проведення експертиз:

-№ СЕ-19/102-23/3846-ІТ від 07.03.2023 1321,46 грн.;

-№ СЕ-19/102-23/4077-ІТ від 01.03.2023 1321,46 грн.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, надіслати потерпілому.

Копію вироку в частині продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 направити до ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (вул. М.Ващука, 16а, м. Вінниця, 21018, 36@vn.npu.gov.ua).

Суддя: ОСОБА_1