Рішення № 111901138, 20.06.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023м. ХарківСправа № 922/656/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (61001, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 31/3) до Комунального підприємства "Куп`янський водоканал" Куп`янської міської ради Харківської області (63705, Харківська обл., м. Куп`янськ, пр-т. Конституції, буд. 110) про стягнення 1219369,83 грн. за участю представників:

позивача - Петренко С.В.;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Куп`янський водоканал" Куп`янської міської ради Харківської області про стягнення 1219369,83 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 851271,42 грн., пеня у розмірі 139701,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 204257,81 грн., 3% річних у розмірі 24138,79 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 18290,55 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №259т/HP/ХОЕ від 25.03.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.04.2023 о 12:00.

20.03.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про вступ у справу як представника (вх. №6714) та заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №6715), які долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2023 відкладено підготовче засідання на 02.05.2023 об 11:50 на підставі пункту 1 частини 2 статті 183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2023 о 12:00.

23.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №12935) та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №12937).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2023 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи по суті на 13.06.2023 о 12:45 на підставі статті 201, 232, 233 ГПК України.

13.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №15054).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2023 задоволено усне клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, поновлено строк та долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи на підставі статті 116, 119, 165, 207, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 20.06.2023 о 12:00 на підставі статті 202, 232, 233 ГПК України.

16.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №15512), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Будь-яких заяв або клопотань до суду від відповідача не надходило. При цьому про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про оголошення перерви в судовому засіданні (т.с. I, а.с. 118).

Таким чином, судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуального строку розгляду справи по суті, що передбачений частиною 2 статті 195 ГПК України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неявка якого в судове засідання в розумінні статті 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе вирішити господарський спір без участі відповідача в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Куп`янський водоканал" Куп`янської міської ради Харківської області (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №259т/HP/ХОЕ (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами договору.

Найменування предмету закупівлі ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія). Орієнтовна загальна кількість товару (електричної енергії) - 3412472,75 кВт*год. Джерело фінансування - кошти підприємства.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що початком постачання електричної енергії споживачу за договором є дата зміни споживачем відповідно до положень Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 електропостачальника на постачальника.

Умовами пункту 2.4. договору визначено, що строк поставки: до 31.12.2021 р.

Відповідно до умов пункту 2.5. договору місце поставки товару (постачання електричної енергії): за місцем знаходження об`єктів замовника, відповідно до додатку №2 до договору. Перелік місць поставки товару не є вичерпним та може змінюватися сторонами в межах орієнтовної загальної кількості товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за договором становить 1,83937 грн. без ПДВ, ПДВ 0,367874 грн., з ПДВ 2,207244 грн. Ціна електричної енергії включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго".

Пунктом 4.2. договору погоджено, що загальна вартість договору становить 6276800,00 грн., крім того ПДВ - 1255360,00 грн., разом з ПДВ - 7532160,00 грн.

Умовами пункту 4.5. договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до пункту 4.6. договору розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Умовами пункту 4.7 договору погоджено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 12.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання зобов`язань щодо поставки та оплати товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Додатком №1 до договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій визначено найменування оператора, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії - АТ "Харківобленерго", а також початок постачання з 01.04.2021.

Додатком А до заяви-приєднання визначено перелік об`єктів споживання електричної енергії відповідача.

Додатком №2 до договору є комерційна пропозиція, в пункті 1 якої визначено, що ціна (тариф) 1 кВт*год електричної енергії на дату укладання договору становить 1,83937 грн., без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 0,367874 грн., всього з ПДВ - 2,207244 грн.

Пунктом 2 комерційної пропозиції визначено спосіб оплати за електричну енергію, яка здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у відповідному рахунку-фактурі. Валютою для здійснення платежів є українська гривня.

Пунктом 3 комерційної пропозиції погоджено, що рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднанні, не пізніше ніж за 5 днів до дати платежу. Оплата за спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем у строк не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Додатковою угодою №9 від 17.12.2021 до договору відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони погодили з 01 січня 2022 року продовжити строк дії договору на строк, достатній для проведення закупівлі на початку 2022 року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі.

Пунктом 2 додаткової угоди погоджено, що орієнтовна гранична вартість електричної енергії, яка може бути поставлена за цією додатковою угодою складає 1506432,00 грн., в тому числі ПДВ - 251072,00 грн., що не перевищує 20% від загальної суми договору.

Умовами пункту 4 додаткової угоди погоджено, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, діє з 01.01.2022 до 15.02.2022 або до повного використання коштів за даною додатковою угодою.

Додатковою угодою №10 від 17.01.2022 до договору погоджено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01 січня по 15 лютого 2022 становить 3,620489 грн. без ПДВ, ПДВ 0,7240978 грн., разом з ПДВ 4,3445868 грн. Ціна електричної енергії включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго".

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01 по 31 січня 2022 року відповідач спожив електричну енергію в обсязі 28807 кВт*год загальною вартістю 1251271,42 грн (з ПДВ), що підтверджено оператором мережі АТ "Харківобленерго" у листі вих. №22261 від 13.02.2023.

Також з матеріалів справи вбачається, що 09.02.2022 позивачем на офіційну електронну адресу відповідача було направлено акт прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн., з ПДВ та рахунок-фактуру №19138/01-22 від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн. з терміном оплати до 20.02.2022.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи довідки АТ "Ощадбанк" №118.33-12 від 27.10.2022 вбачається, що відповідачем з метою оплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до зазначеного вище рахунку-фактури №19138/01-22 від 31.01.2022 здійснено на користь позивача наступні платежі: 15.02.2022 у розмірі 40000,00 грн., 15.02.2022 у розмірі 104000,00 грн., 15.02.2022 у розмірі 6000,00 грн., 15.02.2022 у розмірі 83000,00 грн., 16.02.2022 у розмірі 70000,00 грн., 16.02.2022 у розмірі 97000,00 грн. Всього 400000,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем у позовній заяві та у судових засіданнях в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором №259т/HP/ХОЕ від 25.03.2021 шляхом поставки відповідачу електричної енергії згідно акту прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн. Водночас позивачем вказано, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором №259т/HP/ХОЕ від 25.03.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії. Відтак, позивач стверджує, що у відповідача перед позивачем, з урахуванням здійснених часткових оплат, виникла заборгованість у розмірі 851271,42 грн., яка залишається не сплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини 1статті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами частини 2статті 11 ЦК Українипередбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідностатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3статті 509 ЦК Українизобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1статті 629 ЦК Україниунормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Частиною 1 статті 714 ЦК України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №259т/HP/ХОЕ від 25.03.2021 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, що в період з 01 по 31 січня 2022 р. відповідач спожив електричну енергію в обсязі 28807 кВт*год загальною вартістю 1251271,42 грн (з ПДВ), що також підтверджено оператором мережі АТ "Харківобленерго" у листі вих. №22261 від 13.02.2023.

09.02.2022 позивачем на офіційну електронну адресу відповідача направлено акт прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн., з ПДВ та рахунок-фактуру №19138/01-22 від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн. з терміном оплати до 20.02.2022.

Відповідно до довідки АТ "Ощадбанк" №118.33-12 від 27.10.2022 вбачається, що відповідачем з метою оплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до рахунку-фактури №19138/01-22 від 31.01.2022 здійснено на користь позивача наступні платежі: 15.02.2022 у розмірі 40000,00 грн., 15.02.2022 у розмірі 104000,00 грн., 15.02.2022 у розмірі 6000,00 грн., 15.02.2022 у розмірі 83000,00 грн., 16.02.2022 у розмірі 70000,00 грн., 16.02.2022 у розмірі 97000,00 грн. Всього 400000,00 грн. Зазначена сума здійсненої відповідачем часткової оплати також підтверджується у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе договірних зобов`язань відповідно до погоджених з відповідачем умов договору №259т/HP/ХОЕ від 25.03.2021 та додаткових угод до нього щодо поставки споживачу електричної енергії.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства дають підстави дійти висновку, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.2. договору передбачено обов`язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Умовами пункту 6.1. договору передбачено право постачальника отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до пункту 4.7 договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3 комерційної пропозиції між сторонами погоджено та передбачено, що плата за спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем у строк не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Однак матеріали справи свідчать про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №259т/HP/ХОЕ від 25.03.2021 та додаткових угод до нього в частині обов`язку здійснити на користь позивача повну та своєчасну оплату вартості електричної енергії у розмірі 851271,42 грн. Зазначений розмір заборгованості також визнається та підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 851271,42 грн., є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, визнаною відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Умовами пункту 11.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 11.2. договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що обов`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 11.3. договору строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 11.4. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 13.5. договору усі повідомлення за договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем погоджених з позивачем умов пункту 11.4. договору щодо повідомлення позивача про настання обставин форс-мажору. При цьому відповідачем не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також жодним чином не доведено, що зазначені обставини мають безпосередній зв`язок із фактичними обставинами даної справи та свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на умови пункту 11.5. договору, якими погоджено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Як зазначено судом вище та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, в період з 01 по 31 січня 2022 р. відповідач спожив електричну енергію в обсязі 28807 кВт*год загальною вартістю 1251271,42 грн. (з ПДВ). Позивачем на офіційну електронну адресу відповідача направлено акт прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн., з ПДВ та рахунок-фактуру №19138/01-22 від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн. з терміном оплати до 20.02.2022.

Відтак, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та погоджені між сторонами умови договору, заперечення відповідача проти позовних вимог з причин настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 24138,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 204257,81 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід враховувати, що відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17).

Отже, період прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, слід брати до уваги частину 5 статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Умовами пункту 4.7 договору погоджено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3 комерційної пропозиції між сторонами погоджено та передбачено, що плата за спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем у строк не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Позивачем оформлено акт прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн., з ПДВ та рахунок-фактуру №19138/01-22 від 31.01.2022 на суму 1251271,42 грн. з визначеним терміном оплати до 20.02.2022.

Перевіривши правомірність та правильність проведеного розрахунку 3% річних у розмірі 24138,79 грн., суд зазначає, що такий розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи, що мало наслідком виникнення темпоральних та арифметичних помилок у періоді та розмірі нарахувань.

Отже, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 24138,79 грн. з огляду на вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, суд зазначає, що обґрунтованим, правомірним та арифметично вірним до стягнення є розмір 3% річних, який складає 24068,82 грн., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову в обґрунтованій судом частині 3% річних та відмови у задоволенні вимог про стягнення решти 3% річних.

Водночас перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 204257,81 грн., суд зазначає, що проведене нарахування у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 204257,81 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 139701,81 грн., суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати, яка зазначена у комерційній пропозиції, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла в період за який здійснюється нарахування та сплачується споживачем за вимогою постачальника.

Згідно з пунктом 5 комерційної пропозиції при порушенні споживачем термінів оплати за електричну енергію згідно даної комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши правомірність та правильність проведеного розрахунку пені у розмірі 139701,81 грн., суд також зазначає, що здійснений розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи. Відтак, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 139701,81 грн. з урахуванням вимог законодавства, погоджених між сторонами умов договору, а також фактичних обставин справи, суд зазначає, що обґрунтованою, правомірною та арифметично вірною до стягнення є пеня у розмірі 139235,35 грн.

Між тим, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не було спростовано встановлені судом обґрунтовані суми розрахунків 3% річних, інфляційних втрат, пені та власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.

Водночас з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд бере до уваги, що хоча обставини перебування підприємства відповідача на окупованій території та наслідки такого перебування, є недостатніми для застосування форс-мажору, відтермінування зобов`язання та звільнення від відповідальності відповідача, проте встановлені судом фактичні обставини справи, на внутрішнє переконання суду, є вагомими для реалізації дискреційних повноважень суду для зменшення розміру пені на 90%, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Судом враховано, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасо окупованих територій України "Про затвердження переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією №309 від 22.12.2022 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, м. Куп`янськ Харківської області було окуповано з 27.02.2022 по 09.09.2022 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач є комунальним підприємством, видом діяльності якого є: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний). Тобто підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності у заборі, очищенні та постачанні води.

У відзиві на позовну заяву, а також у судовому засіданні відповідачем звернуто увагу, що під час окупації м. Куп`янськ, мобільний зв`язок був відсутній, підприємства, установи, організації не працювали. Зазначено, що підприємство відповідача є комунальним, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води.

Суд бере до уваги, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, сплата пені в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення, споживачів та можливості здійснення відповідачем своєї основної, життєво важливої діяльності з забору, очищення та постачання води. При цьому суд враховує, що окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем також було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В той же час, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Зазначене свідчитиме про дотримання балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача надмірним фінансовим тягарем, наявність якого може взагалі призвести до унеможливлення виконання перед позивачем своїх зобов`язань та сплати заборгованості. Відтак, необхідність зменшення розміру пені у даному разі не може свідчити про нівелювання мети існування неустойки як відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також сумлінне виконання відповідачем частини своїх зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені на 90%, який підлягає стягненню у розмірі 13923,54 грн. В решті пені суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджено судом, і наведених вище обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Куп`янський водоканал" Куп`янської міської ради Харківської області (63705, Харківська обл., м. Куп`янськ, пр-т. Конституції, буд. 110, код ЄДРПОУ 42739127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енолл" (61001, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 31/3, код ЄДРПОУ 38157139) основну заборгованість у розмірі 851271,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 204257,81 грн., пеню у розмірі 13923,54 грн., 3% річних у розмірі 24068,82 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 18282,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "30" червня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова