Ухвала суду № 111886726, 28.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/1597/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/1597/23

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики України.

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України

про стягнення 5040203729,25 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»

про тлумачення умов договору

Представники учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Корсун Ю.Ю.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: Поліщук Г.В.

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» з вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3030486724,73 грн, з яких 2776777883,00 грн основного боргу, 39982967,03 грн 3% річних та 213725874,70 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2297/02/21 від 15.09.2021 не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2776777883,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 39982967,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 213725874,70 грн.

03.03.2023 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла зустрічна позовна заява про тлумачення п. 7 Договору №2297/02/21 від 15.09.2021 в контексті того, чи вважаються платежі 1-5 згідно з п. 7 договору грошовим зобов`язанням в розумінні чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України; зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» залишено без руху; встановлено строк та спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 прийнято до розгляду разом з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» зустрічний позов Державного підприємства «Гарантований покупець».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» частини суми основного боргу у розмірі 4692765577,45 грн; стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; ідентифікаційний код: 42082379) 3% річних у розмірі 56.598.567 грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 243.801.907 грн 79 коп. та судовий збір у розмірі 55989 грн 04 коп.; в іншій частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» відмовлено; відмовлено у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Гарантований покупець».

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/1597/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 розгляд вказаної заяви призначено на 28.06.2023.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на подану відповідачем заяву.

У судове засідання 28.06.2023 з`явились представники відповідача за первісним позовом та третьої особи 3, заяву підтримали у повному обсязі.

Представники позивача за первісним позовом, третьої особи 1 та третьої особи 2 у судове засідання 28.06.2023 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом україни.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/1597/23 з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

В обґрунтування поданої заяви відповідач за первісним позовом вказує, що він бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури; разом з іншими учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків, здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим, пільговим тарифом 2,64 грн за 1 кВт/год.

Як вказує відповідач за первісним позовом, зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору, який було укладено на виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - ПСО) відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 № 859 (далі - Положення).

Відповідно до алгоритму розрахунків, визначених Положенням, Гарантований покупець спрямовує отримані від виробників електричної енергії, які виконують ПСО кошти на розрахунки з постачальниками універсальних послуг.

В умовах неотримання коштів від виробників електричної енергії в порядку, визначеному Положенням, відсутній альтернативний механізм отримання коштів для виконання Відповідачем ПСО (виділення державних дотацій, субвенцій тощо).

Але, незважаючи на складну економічну ситуацію, протягом розгляду справи в суді першої інстанції вартість основного боргу була погашена відповідачем в повному обсязі, що є підтвердження добросовісності дій відповідача.

У разі примусового виконання рішення суду з Гарантованого покупця можуть бути списані кошти, які будуть фактично вилучені з операційної діяльності підприємства, в результаті чого відповідач не зможе здійснювати розрахунки перед постачальниками універсальних послуг за поточні періоди, в результаті чого сам механізм підтримки пільгової ціни для населення може бути фактично заблокований через сплату компенсаційних платежів на користь окремого учасника ринку (позивача).

При цьому, з метою виконання рішення суду відповідачу потрібно вжити комплекс дій, пов`язаних з включенням відповідних видатків в кошторис підприємства на сплату 3% річних та інфляційних втрат на виконання рішення в даній справі та аналогічних справах (звернення до НКРЕКП, затвердження відповідних змін до кошторису, виділення джерела отримання коштів, фактичне отримання відповідних коштів тощо).

Вказані вище дії, потребують певного часу для відповідача, відтак негайне виконання рішення у даній справі без шкоди для операційної діяльності відповідача щодо виконання Положення є неможливим.

При цьому, при розгляді даної заяви відповідач просить врахувати складну фінансову ситуацію, в якій опинилось підприємство в т.ч. в результаті впливу обставин воєнного часу.

Відповідач за первісним позовом зазначив, що станом на 25.05.2023 заборгованість виробників електричної енергії перед ДП «Гарантований покупець» на виконання ПСО становить близько 18,2 млрд. грн. При цьому, заборгованість відповідача перед постачальниками універсальних послуг становить близько 18,1 млрд. грн.

При такому рівні заборгованості між учасниками ПСО за поточними зобов`язаннями стягнення штрафних санкцій чи компенсаційних платежів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України істотно ускладнить і без того критичну ситуацію з розрахунками між виробниками електричної енергії (ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго»), Гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг.

Як вказує відповідач за первісним позовом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання збитків Позивачу внаслідок неповної оплати послуги у спірному періоді.

Крім того, здійснена ворогом збройна агресія спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для Гарантованого покупця.

У зв`язку з окупацією державою-агресором найбільшого об`єкту генеруючого електричну енергію в Україні - Запорізької АЕС, знищенням великої кількості об`єктів генерації електричної енергії, в т.ч. з альтернативних джерел енергії та зменшенням виробництва електричної енергії, істотно зменшилось надходження коштів у електроенергетичну галузь.

З урахуванням зазначеного, Гарантований покупець на даний момент недоотримує значні суми коштів від виробників в межах виконання Положення та від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в результаті чого відповідач не може в повному обсязі виконувати свої поточні зобов`язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.

За таких умов, сплата грошових коштів на виконання рішення суду в надзвичайно складних умовах воєнного часу ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання багатьма учасниками ринку коштів та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики.

Оскільки, з урахуванням вказаного вище нормативного регулювання, забезпечити можливість виконання рішення суду можна лише шляхом включення відповідних видатків до кошторису Гарантованого покупця, вказане потребує часу для вирішення вищевказаних питань.

В іншому випадку (примусове списання коштів без відстрочення виконання рішення суду) буде порушено баланс розрахунків на ринку електричної енергії, що унеможливить виконання Гарантованим покупцем своїх зобов`язань на ринку електричної енергії, зокрема виконання Положення та призведе до неможливості забезпечити безперебійне фінансування постачальників універсальних послуг, які в свою чергу не зможуть реалізовувати електричну енергію населенню за пільговим тарифом 2,64 грн за 1 кВт.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

У поданих до суду запереченнях позивач за первісним позовом зазначив, що заявником не подано до суду жодного доказу винятковості обставин, на які він посилається як на підставу відстрочення виконання судового рішення, оскільки вони не свідчать про неможливість сплати, а саме: не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунки, не надано план подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо із поясненнями та належним його підтвердженням, із визначенням джерел надходження грошових коштів; - не надано доказів, підтверджуючих відсутність грошових коштів у ДП «Гарантований покупець» у сумі, що ухвалена рішенням суду від 07.06.2023 у справі № 910/1597/23; - за відсутності фінансової звітності ДП «Гарантований покупець» за станом на теперішній час, поточного підтвердження бюджетної та позабюджетної заборгованості, не можна дійти однозначного висновку про дійсний фінансовий стан ДП «Гарантований покупець» на час звернення із заявою про відстрочення виконання рішення; - ДП «Гарантований покупець» належним чином не обґрунтовано термін, на який він просить суд відстрочити виконання судового рішення.

Суд частково погоджується з наведеними позивачем за первісним позовом запереченнями та зазначає, що аналізуючи вищевказане, можна дійти висновку, що сукупність таких обставин як: 1) повна оплата відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу; 2) відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3%річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії; 3) необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО; 4) фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону); 5) відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП «Гарантований покупець»; 6) участь Гарантованого покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури; 7) надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, свідчать про наявність підстав для часткового задоволення поданої Державним підприємством «Гарантований покупець» заяви та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/1597/23 на 6 місяців.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст.ст. 234, 331Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/1597/23 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/1597/23 до 07.12.2023.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 29.06.2023.

Суддя О.М. Спичак