Рішення № 111886266, 22.06.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/89/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023 Справа № 908/925/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Солошенко С.В., ордер СА № 1050201 від 10.03.2023

від відповідача - Джамбов П.С., ордер АР № 1083430 від 14.04.2023

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/925/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (вул. Солом`янська, буд. 20-В, офіс 1037, м. Київ, 03110)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова Компанія" (вул. Блакитна буд. 4, м. Запоріжжя, 69013)

про стягнення 14 973 579,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

21.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 10.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова Компанія" про стягнення 9434231,79 грн. основної суми заборгованості; 2995738,58 грн. пені, нарахованої за період з 01.03.2022 по 24.02.2023; 279917,66 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.03.2022 по 24.02.2023; 2263691,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2022 по січень 2023 включно.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № LК-003 від 30.04.2021 про поставку нафтопродуктів, а саме: несплатою товару (палива), поставленого за видатковими накладними.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем фактично визнано факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 9434231,79 грн., а тому ця обставина у порядку ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню. Відповідач на виконання п. 9.2 договору, в обумовлені строки, не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, не надавав. Повідомив, що позивач не отримував лист відповідача від 06.04.2022, на який він посилається у відзиві. Сертифікат ТПП № 2300-22-0175 від 31.05.2022 про форс-мажорні обставини засвідчує настання у відповідача форс-мажорних обставин щодо зобов`язання використання орендованих нежитлових приміщень за договором оренди № 26/1 від 20.06.2019. Отже, вказаний сертифікат не має жодного відношення до правовідносин сторін за договором № LК-003 від 30.04.2021, не підтверджує настання для відповідача форс-мажорних обставин за вказаним договором та не підтверджує неможливість його виконання. Відповідач не надав доказів того, що підприємство не здійснює підприємницької діяльності.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач у відзиві, що надійшов до суду 21.04.2023, визнав обставину укладення з позивачем договору № LК-003 від 30.04.2021 про поставку нафтопродуктів. Відповідачем за договором було сплачено загальну суму 3500000,00 грн. Ця часткова оплата за поставлене авіапаливо відбулася до дня введення воєнного стану в Україні. З урахуванням п. 7.2 договору, остаточний термін розрахунку мав бути виконаний: за видатковою накладною № 1102 від 08.02.2022 - до 01.03.2022, за видатковою накладною № 1266 від 11.02.2022 - до 03.03.2023, тобто після введення воєнного стану. Листом Торгово-промислової палати України підтверджено, що обставини з 24.02.2022 та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання. Місце провадження господарської діяльності відповідача є м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, Міжнародний аеропорт Запоріжжя. З 26.02.2022 територія аеропорту була заблокована Збройними Силами України. Доступ на його територію залишається обмеженим до теперішнього часу. Відповідачем отримано довідку ТПП України № 03.3/144 від 31.05.2022 (сертифікат про форс-мажорні обставини № 2300-22-0175), згідно якої для відповідача підтверджено дію форс-мажорних обставин з 26.02.2022. Як наслідок, відповідач втратив і можливість фактично реалізувати придбане паливо з метою проведення розрахунків з позивачем за договором № LК-003. У березні 2022 авіапаливо, яке знаходилось у власності/на відповідальному зберіганні у відповідача, було вилучено Збройними Силами України. Вказане не дало змоги відповідачу належним чином виконати умови договору поставки. Відповідач у відповіді на претензію повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин. Позивачем даний факт прийнято до уваги, що підтверджується претензією від 14.06.2022 та уточненою претензією від 15.06.2022, в якій позивачем була скорегована вимога щодо суми повернення коштів та обсягу палива - до 59,871 тон. Однак, у позовній заяві позивачем зазначений обсяг вимоги, який суперечить його ж претензіям. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

У запереченні на відповідь на відзив зазначив, що військова агресія була непередбачуваною, документація відповідача знаходиться на території аеропорту, який з перших днів війни був неофіційно, але фактично взятий під контроль Збройних Сил України. З перших днів війни відповідач був фактично позбавлений доступу до своїх матеріальних ресурсів, виробничих потужностей та документації. З урахуванням цього, неповідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, встановлений договором, не є безпосередньою провиною відповідача. Втім, у відповіді на претензію від 06.04.2022 відповідачем було повідомлено позивача про настання для нього форс-мажорних обставин та неможливість через ці обставини виконати взяті на себе за договором зобов`язання. Відповідь на претензію була направлена відповідачем у спосіб, яким претензію було отримано, а саме: електронною поштою на офіційну електронну адресу позивача. Тож твердження позивача про взагалі відсутність з боку відповідача повідомлення про настання форс-мажорних обставин не відповідає дійсності. Відповідач не відмовляється від взятих на себе обов`язків за договором щодо сплати основного боргу, як і не заперечує факт отримання товару за договором, однак наголошує на тому, що виконання своїх обов`язків у встановлені строки виявилося для відповідача неможливим через непередбачувані невідворотні обставини, а не з його вини. Покладення на відповідача штрафних санкцій за договором та нарахувань 3% річних і втрат від інфляції не буде справедливим, порушить пропорційність дотримання балансу інтересів сторін та може призвести до банкрутства відповідача.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/925/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

04.04.2023 (в установлений законом строк) на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.04.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/925/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2023.

Ухвалою суду від 07.04.2023 клопотання (вих. № б/н від 10.03.2023) ТОВ "Люкс Країна" про витребування доказів задоволено. Витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію: - щодо відображення ТОВ "ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 36359075) у податковій звітності господарських операції з поставки ТОВ "Люкс Країна" (код ЄДРПОУ 39237508) 08.02.2022 товару на суму 12903316,79 грн., а також поставки 11.02.2022 року товару на суму 30915,00 грн.; - щодо вчинення ТОВ "Запорізька Хендлінгова Компанія" (код ЄДРПОУ 36359075) юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських операції з поставки ТОВ "Люкс Країна" (код ЄДРПОУ 39237508) 08.02.2022 товару на суму 12903316,79 грн., а також поставки 11.02.2022 року товару на суму 30915,00 грн.

21.04.2023 до суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов лист вих. № 14979/6/08-01-04-03-06 від 17.04.2023 на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 25.04.2023, згідно усного клопотання позивача, для надання позивачу часу для подання відповіді на відзив, підготовче засідання відкладено на 01.06.2023.

Ухвалою суду від 01.06.2023 продовжено позивачу процесуальний строк для надання відповіді на відзив, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 22.06.2023.

У зал судового засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача приймав участь у судовому засіданні 22.06.2023 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 22.06.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова Компанія" (покупець, відповідач у справі) укладено договір № LК-003 про поставку нафтопродуктів.

Предметом даного договору є зобов`язання постачальника, в порядку і на умовах, визначених даним договором і додатками до нього, поставляти (передавати у власність) покупця паливо (далі - товар) та зобов`язання покупця приймати паливо та сплачувати за нього грошові кошти в розмірі і на умовах, встановлених цим договором (розділ 1 договору, п. 2.1).

Згідно п. 3.2, покупцем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, надається письмова заявка із зазначенням обсягів поставки палива на конкретну календарну дату.

Поставка товару за договором здійснюється на умовах: EXW - резервуар складу паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова Компанія", що знаходиться за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4.

Згідно п. 5.5, зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними і право власності на товар та всі ризики по його втраті (пошкодженню) переходять від постачальника до покупця при поставці на умовах EXW з моменту підписання сторонами видаткової накладної та/або акту прийому-передачі товару (при передачі у резервуарах).

Датою поставки партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній та/або акті приймання-передачі.

Умовами п. 7.2 договору сторони визначили, що оплата вартості кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дня здійснення поставки товару покупцю.

Відповідно до п.п. 8.3, 8.4 договору, у випадку неоплати, несвоєчасної або неповної оплати товару у строк, передбачений п. 7.2 цього договору, або у інший строк, обумовлений сторонами в додатку до цього договору, покупець за вимогою постачальника зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та за весь період прострочення. У випадку, якщо строк оплати товару (частини товару) покупцем буде прострочений більш ніж 20 календарних днів, покупець за вимогою постачальника зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення та за весь період прострочення, який наступив з 20-го дня прострочення.

Відповідно п. 9.1, до форс-мажорних обставин, що ведуть до неможливості виконання зобов`язань за цим договором, відносяться будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити, включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру, лиха біологічного, техногенного та антропогенного характеру, пандемія, локдаун, обставини суспільного життя, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, у тому числі ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, акти тероризму, диверсії, вторгнення, революція, заколот, введення комендантської години, захоплення підприємств, а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Сторона, згідно п. 9.2, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше п`яти робочих днів після їх настання письмово (шляхом направлення листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Після направлення письмового повідомлення така сторона зобов`язана додатково надати іншій стороні: підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної силичи стихійного лиха на території такої держави. Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії форс-мажорних обставин (обставиннепереборної сили) та їх наслідків.

Якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим. (п. 9.3).

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставин як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором (п. 9.4).

Згідно п. 12.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2021), договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє по 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач звернувся до позивача з письмовими заявками від 08.02.2022 вих. № 87 та від 11.02.2022 вих. № 92 щодо відвантаження зі зберігання на підставі договору палива для реактивних двигунів марки JET А-1 об`ємом 450000 кг (період поставки: 08.02.2022) та об`ємом 687 кг (період поставки: 11.02.2022).

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив покупцю товар (паливо) на загальну суму 12934231,79 грн. на підставі видаткових накладних: № 1102 від 08.02.2022 на суму 12903316,79 грн., № 1266 від 11.02.2022 на суму 30915,00 грн.

Позивачем виписано відповідні рахунки на оплату № 398 від 08.02.2022, № 461 від 11.02.2022.

У видаткових накладних міститься посилання на договір № LК-003 від 30.04.2021.

Видаткова накладна № 1102 від 08.02.2022 підписана представником відповідача у графі «Отримав(ла)», підпис якого скріплено круглою печаткою товариства.

Видаткова накладна № 1266 від 11.02.2022 представником відповідача не підписана.

Згідно повідомлення ГУ ДПС у Запорізькій області, податкові накладні за вказаними поставками зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 08.02.2022 та 11.02.2022.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар: 15.02.2022 у сумі 500000,00 грн., 18.02.2022 у сумі 1000000,00 грн., 23.02.2022 у сумі 2000000,00 грн., що разом складає 3500000,00 грн. Вказана сума оплати була здійснена за поставку товару за видатковою накладною № 1102 від 08.02.2022.

Відповідач у відзиві визнав обставини укладення договору від 30.04.2021 № LК-003 про поставку нафтопродуктів; поставку товару на підставі видаткових накладних: № 1102 від 08.02.2022, № 1266 від 11.02.2022; часткову оплату товару у загальній сумі 3500000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Між сторонами у справі укладено договір № 08/12-2021 від 18.12.2021 по прийманню, зберіганню та відпуску авіапалива, згідно якого замовник (позивач) передає виконавцю (відповідачу) паливо на зберігання в кількості до 10000 т, а виконавець зобов`язався прийняти, зберігати та повернути в цілості паливо замовнику або передати третій стороні за письмовою заявкою замовника, замовник зобов`язався сплатити надані послуги виконавцю (пункт 2.1 договору). Згідно пункту 3.1 даного договору, місце знаходження складу виконавця: 69013, м. Запоріжжя, Шевченківський р-н, вул. Блакитна, 4.

Сторонами підписано акти № 5 від 16.01.2022, № 11 від 07.02.2022 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, об`єми палива, які були реалізовані позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних: № 1102 від 08.02.2022, № 1266 від 11.02.2022, фактично перебували в резервуарі складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, на зберіганні відповідача на підставі договору № 08/12-2021 від 18.12.2021.

Позивач надіслав 14.04.2022 відповідачу листом з описом вкладення претензію вих. № 04.02.2022 від 04.04.2022, згідно якої вимагав оплати заборгованості за договором.

Також позивачем надсилалися відповідачу претензії вих. № 01/125 від 14.06.2022, вих. № 01/128 від 15.06.2022, копії яких долучено відповідачем до відзиву. З вказаних претензій вбачається, що відповідач повідомляв позивача про примусове відчуження в березні 2022 поставленого на умовах договору палива на користь Збройних Сил України.

Відповідачем до відзиву долучено копію відповіді на претензію від 06.04.2022, в якій зазначено про отримання від позивача претензії вих. № 04.02.2022 від 04.04.2022 електронною поштою. У даній відповіді відповідач посилається на лист-повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та пункт 9.3 договору, зазначаючи, що виконання договору зупиняється до дати закінчення строку дії воєнного стану в Україні.

Відповідач послався на докази надіслання відповіді на претензію на електронну пошту позивача: office@luxkraina.com, копія: ОСОБА_1.

Позивач отримання даної відповіді заперечив.

Відповідач надав сертифікат № 2300-22-0175 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою 31.05.2022 № 03.3/144, згідно якого засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України (закриття повітряного простору України) Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова Компанія" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використання орендованих нежитлових приміщень нового пасажирського терміналу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» згідно п.п. 1.1, 1.2, 5.1 договору, надання комерційних послуг авіапасажирам, у термін з 26.02.2022, за № 26/1 договору оренди комунального майна від 20.06.2019, укладеним з КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», які унеможливили його виконання в зазначений термін.

Згідно актів про примусове відчуження або вилучення майна, у зв`язку з уведенням військового стану відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, Військовою частиною НОМЕР_1 , Військовою частиною НОМЕР_2 здійснено примусове відчуження майна: палива (видаткова накладна № 1102 від 08.02.2022), власником якого є ТОВ "Запорізька Хендлінгова Компанія".

У листі від 19.05.2022 № 190522 КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» повідомлено відповідача про оголошення простою з 26.02.2022 та про обмеження доступу цивільних осіб на територію аеропорту.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно видаткових накладних, перелічених вище, позивачем поставлено відповідачу товар (паливо для реактивних двигунів) на загальну суму 12934231,79 грн.

Відповідач у відзиві визнав обставину укладення договору № LК-003 від 30.04.2021; поставку товару згідно видаткових накладних № 1102 від 08.02.2022, № 1266 від 11.02.2022 не заперечив та не спростував; визнав часткову оплату за товар у загальній сумі 3500000,00 грн.

Як встановлено судом, позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 12934231,79 грн., відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 3500000,00 грн. Таким чином, заборгованість становить 9434231,79 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 9434231,79 грн. заборгованості не надав, наявність заборгованості не заперечив та не спростував.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 9434231,79 грн. основної заборгованості.

Щодо зазначення відповідачем про дію форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 14-1 даного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пунктах 6.1, 6.2, 6.12, 6.13 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (далі - Регламент), визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин. У сертифікаті для сільгоспвиробників вказуються відомості щодо заявника, несприятливі погодні обставини, що викликали загибель чи пошкодження сільськогосподарських культур, площа загиблих (пошкоджених) с/культур та інші відомості, які стосуються конкретного заявника. У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов`язків / обов`язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов`язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов`язків / здійснення обов`язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо. Сертифікат після його внесення до єдиного Реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної торгово-промислової палати.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний лист підписано президентом Торгово-промислової палати України.

Посилання на вказаний лист ТПП не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП щодо неможливості виконання зобов`язання саме за договором № LК-003 від 30.04.2021. Крім того, вказаний лист не відповідає п.п. 6.12, 6.13 Регламенту, оскільки його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб. Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.

Відповідачем не дотримано процедури про повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що встановлена договором № LК-003 від 30.04.2021. А саме, не направлено лист з описом вкладення та повідомленням про вручення, не надано підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

Суд зауважує, що здійснення поштового зв`язку між містами Запоріжжя та Києвом під час введення воєнного стану на території України не припинявся.

Посилання відповідача на сертифікат № 2300-22-0175 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою 31.05.2022 № 03.3/144, судом до уваги не приймається, оскільки даним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини щодо обов`язку використання відповідачем орендованих нежитлових приміщень нового пасажирського терміналу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» згідно договору № 26/1 оренди комунального майна від 20.06.2019, укладеним з КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя».

Відтак, відповідачем при розгляді даної справи не доведено, що дія вказаних ним форс-мажорних обставин унеможливила виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та визнав їх правильними. З відповідача на користь позивача стягується 2263691,13 грн. інфляційних втрат та 279917,66 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Сторонами у договорі не визначено строк для нарахування пені більший, ніж вказано у ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд приймає до уваги, що згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлений, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, встановлений на усій території України з 12.03.2020 та діє до теперішнього часу.

Позивач нарахував пеню на суму боргу 9403316,79 грн. за видатковою накладною № 1102 від 08.02.2022 за період з 01.03.2022 по 20.03.2022, виходячи з 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сума пені склала 94033,17 грн.

Згідно перерахунку суду, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, пеня за вказаний період склала 103050,05 грн.

Відтак, позивачем правильно заявлено до стягнення пеню в сумі 94033,17 грн., оскільки вона є меншою за розмір пені, розрахований виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

На суму боргу 9403316,79 грн. за період з 21.03.2022 по 02.06.2022 позивачем правильно нараховано пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за вказаний період склала, згідно розрахунку позивача, 381253,72 грн.

Згідно зробленого судом перерахунку пені, пеня за вказаний період склала 381285,17 грн.

На суму боргу 9403316,79 грн. за період з 03.06.2022 по 24.02.2023 позивачем правильно нараховано пеню, виходячи з 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня за вказаний період склала, згідно розрахунку позивача, 2510685,59 грн. Суд погодився з даним розрахунком позивача.

Відповідно до перерахунку суду, загальна сума пені за вказаною видатковою накладною склала 2986003,93 грн.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальна сума пені становить 2985972,48 грн., нарахована на заборгованість за видатковою накладною № 1102 від 08.02.2022.

Позивач правильно нарахував пеню на суму боргу 30915,00 грн. за видатковою накладною № 1266 від 11.02.2022 за період з 04.03.2022 по 23.03.2022, виходячи з 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сума пені склала 309,15 грн.

На суму боргу 30915,00 грн. за період з 24.03.2022 по 02.06.2022 позивачем правильно нараховано пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за вказаний період склала, згідно розрахунку позивача, 1202,62 грн.

Згідно зробленого судом перерахунку пені, пеня за вказаний період склала 1202,72 грн.

На суму боргу 30915,00 грн. за період з 03.06.2022 по 24.02.2023 позивачем правильно нараховано пеню, виходячи з 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня за вказаний період склала, згідно розрахунку позивача, 8254,33 грн. Суд не погоджується з даним розрахунком позивача, за перерахунком суду, пеня за вказаний період склала 8254,31 грн.

Відповідно до перерахунку суду, загальна сума пені за вказаною видатковою накладною склала 9766,18 грн.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальна сума пені становить 9766,10 грн., нарахована на заборгованість за видатковою накладною № 1266 від 11.02.2022.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2995738,58 грн.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як було встановлено судом, авіапаливо, що є предметом укладеного між сторонами договору № LК-003 від 30.04.2021, зберігалося на території КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя». У подальшому, вказане авіапаливо було вилучено на користь Збройних Сил України.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, у зв`язку з вилученням авіапалива, останній не може здійснювати свою основну діяльність з торгівлі паливом, а також надавати комерційні послуги авіапасажирам через обмеження функціонування КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», що підтверджується сертифікатом № 2300-22-0175 про форс-мажорні обставини.

Суд зауважує, що неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.

У даному випадку, стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи, що прострочення зобов`язання виникло внаслідок вказаних вище обставин, які не залежали від відповідача, та в зв`язку з настанням яких відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання у строк, передбачений договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 відсотків.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 1497869,29 грн. пені.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 224603,69 грн. стягується з відповідача на користь позивача. Судовий збір стягується з відповідача, виходячи з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 22.06.2023, до закінчення судових дебатів у справі, представник позивача заявив, що ним будуть подані докази щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у встановлений законодавством строк.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька Хендлінгова Компанія" (вул. Блакитна буд. 4, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 36359075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (вул. Солом`янська, буд. 20-В, офіс 1037, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 39237508) 9434231 (дев`ять мільйонів чотириста тридцять чотири тисячі двісті тридцять одна) грн. 79 коп. основного боргу, 2263691 (два мільйони двісті шістдесят три тисячі шістсот дев`яносто одна) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 279917 (двісті сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 66 коп. 3% річних, 1497869 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 29 коп. пені, 224603 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот три) грн. 69 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28 червня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко