Рішення № 111886206, 28.06.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/383/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

позивача 2 Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

позивача 3 Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача 1 Солотвинської селищної ради, смт Солотвино, Закарпатська область

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича, м. Ужгород

про визнання недійсним та скасування рішень селищної ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участі представників сторін:

від прокуратури Ярош Р.І., прокурор;

від позивача 1 Сигидін О.І., самопредставництво;

від позивача 2 не з`явився;

від позивача 3 не з`явився;

від відповідача 1 не з`явився;

від відповідача 2 Колотуха І.О.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради звернувся до суду з позовом до Солотвинської селищної ради та фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича про визнання недійсним та скасування рішень Солотвинської селищної ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Позов заявлено з посиланням на ст. 526, 261, Цивільного кодексу України, статті 24, 25, 32 ЗУ «Про оренду землі», та статті 23, 24 ЗУ «Про прокуратуру».

Ухвалою суду від 24.06.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 19.07.2022 надійшла заява вх. №02.3.1-02/3674/22, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що прокурор усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 20.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.07.2022 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву.

05.10.2022 прокурор подав відповідь на відзив.

12.10.2022 відповідач 2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

08.11.2022 позивач 2 надав письмові пояснення.

24.11.2022 позивач 1 надав письмові пояснення.

29.11.2022 прокурор надав письмові пояснення.

08.12.2022 відповідач 1 надав письмові пояснення.

05.01.2023 прокурор надав письмові пояснення.

29.03.2023 прокурор надав письмові пояснення.

Ухвалою суду від 18.04.2022 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурор, діючи в інтересах позивачів, під час вивчення дотримання вимог земельного законодавства України на території Тячівського району, встановив, що у постійному користуванні Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради знаходяться дві земельні ділянки, загальною площею 14,83га, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998р. Вказаний державний акт є дійсним та не скасованим.

При цьому рішенням 29 сесії VII скликання Солотвинської селищної ради Тячівського району Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди № 722 від 24.04.2020р., надано дозвіл ФОП Колотуха І. О. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 1,0га в смт. Солотвино, вул. Озерна, б/н для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під орендованим нерухомим майном.

Рішенням сесії Солотвинської селищної ради № 788 від 24 вересня 2020 року припинено право постійного користування КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня», однак, воно на думку прокурора не було реалізовано.

24.09.2020р., Солотвинською селищною радою затверджено проект землеустрою рішенням № 789 та передано в оренду ФОП Колотуха І. О. земельну ділянку площею 0,9006га.

15 жовтня 2020 року на виконання рішення селищної ради укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328.

В той же час, як встановлено прокуратурою, передана в оренду земельна ділянка ФОП Колотуха І. О., накладається на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998р.

Добровільної відмови Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради від права постійного користування не було.

Враховуючи наведене, прокурор вказує, що є підстави вважати, що рішення Солотвинської селищної ради № 789 від 24 вересня 2020 року Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди та рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди № 722 від 24.04.2020р., є незаконними, що дає підстави вважати договір оренди земельної ділянки від 15.10.2020р., недійсним.

Правова позиція позивачів по справі.

З осіб в інтересах яких подано позов пояснення надала Закарпатська обласна рада. Висловлюючи свою позицію вказувала, що законодавство не наділяє обласні ради повноваженнями виступати в суді від імені комунальних підприємств, власником яких є обласна рада. Не будучи власником чи землекористувачем земельної ділянки, загальною площею 14,83га, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998р., Закарпатська обласна рада не мала достатніх правових підстав для звернення до суду щодо скасування рішення Солотвинської селищної ради № 788 від 24.09.2020р. Інші особи в інтересах яких подано позов, пояснень не надали однак надіслали заяви якими просили справу розглядати без їх участі.

Заперечення відповідача 1.

Свою позицію Солотвинська селищна рада обгрунтовує наступним. 31 січня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Колотуха І.О. і Комунальною установою Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради був укладений Договір № 03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відповідно до п.1.1. якого орендар отримав у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення загальною площею 220,6 м. кв., які складаються з будинків відпочинку літ. Е1, площею 158,8 м кв., літ. Д1, Є1, Ж1, З1 кожний площею 13,3 м кв., вбиральні літ. Г1 площею 8,6 м. кв., розташовані в смт. Солотвино, Тячівського району, вул. Озерна, 29. Вказані будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328. Дану земельну ділянку передали в оренду ФОП Колотуха І. О. на підставі рішення Солотвинської селищної ради № 789 від 24 вересня 2020 року Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди для обслуговування нерухомого майна будинків відпочинку, які перебували в останнього в оренді ( Договір № 03-13-01/97 від 31 січня 2020 року). На підставі вказаного рішення від 24 вересня 2020 року, між відповідачем1 та відповідачем 2 було підписано договір оренди земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки. Обидва документи від 15 жовтня 2020 року.

З метою передачі в користування (оренду) земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 поза конкурентних засадах, тобто без проведення земельних торгів, до договору оренди від 15 жовтня 2020 року безпідставно внесено будинок відпочинку, площею 41,70 м.кв, який належить ФОП Колотуха І. О., якого не було серед орендованого майна обласної алергологічної лікарні та його не існувало взагалі на вказаній земельній ділянці.

Таким чином, селищна рада вказує, що надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 на якій відсутні об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, відбулося з грубим порушенням вимог ст. 124, 134 ЗК України.

Заперечення відповідача 2.

Відповідач2 за позовом, подав відзив та заперечення на відповідь на відзив. Заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. На обгрунтування своєї правової позиції вказує, що згідно до умов договору оренди нерухомого майна орендар користувався майном на умовах договору оренди, для обслуговування орендованого нерухомого майна розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з метою використання її для рекреаційного призначення, оскільки орендував базу відпочинку.

Проект землеустрою був погоджений органом Держгеокадастру та архітектури Тячівського району, земельна ділянка пройшла державну реєстрацію в земельному кадастрі з відкриттям поземельної книги та присвоєнням кадастрового номеру 2124455900:02:003:1328. Таким чином, підстав відмовити у затвердженні проекту землеустрою Солотвинська селищна рада не мала. 24 вересня 2020 року рішенням Солотвинської селищної ради № 789 затверджено проект землеустрою та передано ділянку в оренду, строком на 25 років. 15 жовтня 2020 року на виконання рішення селищної ради укладено договір оренди землі та підписано акт прийому-передачі від 15.10.2020р. Про рішення № 788 від 24 вересня 2020 року Солотвинської селищної ради відповідач дізнався тільки після отримання позову з додатками.

На думку відповідача таке рішення Селищної ради про припинення права користування Солотвинської алергологічної лікарні пов`язано виключно з проблемою відсутності оригіналів документів на підставі яких розроблявся Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998р., відсутність оригіналів технічної документації на підставі якої виготовлений такий акт та відсутність рішення сесії від 22 грудня 1997 року № 40 Солотвинської селищної ради на підставі якого видавався такий акт. В іншому випадку Селещній раді було б відомо межі такого акту лікарні та враховано у своїй діяльності. З вказаного акту неодноразово виділялися земельні ділянки головними лікарями лікарні, частина землі здавалася селищною радою в оренду, тому встановити точну площу без оригіналу акту на звороті якого мали б фіксуватися всі вилучені з нього площі неможливо.

Єдиною підставою позову є надумане та голослівне твердження прокурора, що ділянка відповідача накладається на ділянку лікарні площею 14га. Однак, матеріалами позову прокурор сам спростовує таке твердження.

Жодним належним та допустимим доказом не доведено накладання ділянки відповідача на ділянку лікарні.

Навколо ділянки відповідача з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328, як вбачається на публічній кадастровій карті, розташовані інші ділянки які перебувають у приватній власності фізичних осіб.

Жодної ділянки площею 14,83га поблизу чи в районі вул. Озерної не існує.

Позбавляючи відповідача права оренди земельної ділянки з неіснуючих підстав, прокуратура порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ, що також вказує на незаконність таких дій позивача.

Вказує, що позиція селищної ради пояснюється зміною складу депутатів після виборів у жовтні 2020 року. Селищна рада вже намагалася позбавити його землі, приймала рішення про розірвання договору оренди з неіснуючих підстав та зверталась до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди землі.

В ході розгляду справи відповідач2 подав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду з підстав, що прокурор є неналежним представником осіб в інтересах яких подано позов і такі особи не позбавленні можливості самостійно захищати свої інтереси в суді.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2020 року згідно акту приймання-передачі затвердженого начальником Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради Малик Ю. майно Солотвинської обласної алергологічної лікарні передано в повному обсязі Комунальній установі Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради. Зокрема і майно(база відпочинку) по вул. Озерній, 29 в смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області. Даний факт також підтверджується листом директора лікарні Данко Л. від 17.01.2022р., за № 08/01.1-07., доданий до матеріалів пояснень Солотвинської селищної ради.

31 січня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Колотуха І.О. і Комунальною установою Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради був укладений Договір № 03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відповідно до п.1.1. якого орендар отримав у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення загальною площею 220,6 м. кв., які складаються з будинків відпочинку літ. Е1, площею 158,8 м кв., літ. Д1, Є1, Ж1, З1 кожний площею 13,3 м кв., вбиральні літ. Г1 площею 8,6 м. кв., розташовані в смт. Солотвино, Тячівського району, вул. Озерна, 29.

Рішенням 29 сесії VII скликання Солотвинської селищної ради Тячівського району Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди № 722 від 24.04.2020р., надано дозвіл ФОП Колотуха І. О. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 1,0га в смт. Солотвино, вул. Озерна, б/н для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під орендованим нерухомим майном.

Рішенням 32 сесії VII скликання Солотвинської селищної ради Тячівського району Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди № 789 від 24.09.2020р., затверджено проект землеустрою та передано в оренду ФОП Колотуха І. О. земельну ділянку площею 0,9006га.

15 жовтня 2020 року на виконання рішення селищної ради укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006га строком на 25 років та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки між Солотвинською селищною радою та ФОП Колотуха І. О.

Вважаючи вказані рішення Солотвинської селищної ради які стали підставою укладення договору оренди землі, незаконними, а договір оренди землі недійсним, прокурор оскаржив такі до суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Правовідносини сторін у цій справі стосуються договірних зобов`язань сторін як учасників господарських відносин щодо оренди земельної ділянки комунальної власності, регулюються відповідними приписами Цивільного, Земельного та Господарського кодексів України, а також Законом України „Про оренду землі".

За правилами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Приписами частин 2, 3 ст. 13 ЦК України регламентовано, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити, зокрема права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З положень частин 1, 2 ст. 215 ЦК України слідує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 203 ЦК України констатовано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. ст. 203 ЦК України), а за змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, яким сторони керувалися при укладанні договору оренди, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно приписів ст. 123 Земельного Кодексу України, в редакції чинні на момент затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду встановлювався наступний порядок.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, прокурор подав позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2020 року з підстав накладання переданої в оренду земельної ділянки площею 0,9006га на земельну ділянку площею 14га, яка перебуває на праві постійного користування Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради.

З досліджуваних матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою був погоджений висновком державної експертизи землевпорядної документації від 04.08.2020р., за № 734-20.

Жодних зауважень чи заперечень ні від органів Держгеокадастру, чи представників Солотвинської селищної ради на момент передачі земельної ділянки в оренду ФОП Колотуха І. О. матеріали справи не містять.

Тобто, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, про порушення процедури затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки на умовах оренди та підписання договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2020 року, які б свідчили про порушення ст.ст. 123, 124 Земельного Кодексу України.

Також суд констатує, що прокурором чи іншими позивачами в інтересах яких подано позов не надано належного доказу накладання земельних ділянок ФОП Колотуха І. О. та Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради.

Так, із наданих прокурором графічних матеріалів вбачається, як вказано на плані ділянки, що площа захоплення становить 2,0292га, при цьому на плані зображено різні земельні ділянки з різними кадастровим номерами, які начеб то накладаються на іншу земельну ділянку, без кадастрового номера.

Єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза (постанова КЦС ВС № 556/1437/19, від 13.07.2022)

Проте, сторонами по справі клопотання про призначення земельно-технічної експертизи не заявлялося.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, за заявою керівника Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради Малик Ю. Л. від 05.01.2021р сформовано земельну ділянку площею 5,2547га, в смт. Солотвино, вул. Добролюбова/Зарічна, 22, для обслуговування будівель закладів охорони здоров`я, що фактично, на думку суду свідчить про відсутність предмету спору по даному питанню, оскільки земельні питання Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради з Солотвинською селищною радою врегульовані та доказів про наявність спору між ними не має.

Крім того в матеріалах справи міститься рішення про припинення права постійного користування Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради № 788 від 24 вересня 2020 року Солотвинської селищної ради Тячівського району, яке є чинним та не скасованим.

З аналізу дат: припинення права постійного користування лікарні 24.09.2020р.та формування ділянки за заявою Малик Ю.Л. від 05.01.2021р., як керівника Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради до якої перейшло право розпорядженням майном лікарні по акту приймання-передачі від 24 січня 2020 року, тобто формування ділянки лікарні відбулося після припинення права постійного користування, вбачається відсутніть спору між Комунальною установою Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради та Солотвинською селищною радою щодо земельних питань Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради.

Суд констатує, що з врахуванням акту приймання-передачі майна лікарні від 24 січня 2020 року, належним позивачем щодо захисту майнових інтересів Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради є Комунальна установа Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради.

Враховуючи, що ні Комунальна установа Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, ні Солотвинська селищна рада не заперечили, щодо формування земельної ділянки лікарні площею 5,2547га під майном лікарні, прокурор не вірно визначив позивача по справі, у зв`язку з відсутністю порушених прав останнього..

Враховуючи, що прокурор обґрунтовував позов єдиною підставою, а саме накладанням ділянки ФОП Колотуха І. О. та Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради та не довів що таке мало місце станом на момент затвердження проекту землеустрою 24.09.2020р., та підписання договору оренди земельної ділянки 15 жовтня 2020 року, фактично суд констатує недоведеність підстав позову у даній справі.

Окремо суд звертає увагу на позивачів, яких прокурор залучив у справу.

У справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020) Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що: захищати інтереси держави повинні насамперед компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтеративним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п.п. 45, 47).

Законом України «Про прокуратуру передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема, представництва інтересів держави в суді у випадках визначених цим Законом.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетенційний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетенційний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, має повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи тзобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державник компаній, та інших суб`єктів господарювання, які ведуть господарську діяльність, як у даному випадку в інтересах Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради.

Разом з тим, Господарським судом Закарпатської області затверджена мирова угода від 21.12.2022 року, відповідно до п. 7 якої Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради не має претензій до ФОП Колотуха І. О. та ТОВ Палсір щодо майна розташованого по вул. Озерній, 29 в смт. Солотвино, Тячівського району Закарпатської області.

Крім того, комунальні установи не здійснюють владних управлінських функцій, не мають публічно-владних повноважень, не є державними органами, а тому звернення прокурора в їх інтересах є безпідставними.

Ні Закарпатська обласна рада, ні Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, ні Комунальне некомерційне підприємство «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради в даній справі не є особами чиї інтереси порушені та підлягають захисту прокурором в даній справі, що вказує на неналежний склад позивачів та той факт, що прокурор пред`явив позов в інтересах осіб чиї права не є порушеними, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд враховує, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, (подібний висновок міститься у постанові суду касаційної інстанції від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19).

Враховуючи, що прокурор пред`явив позов в інтересах неналежних позивачів, клопотання про залишення без розгляду позову заявлене відповідачем2 до задоволення не підлягає.

Щодо закриття провадження в частині позовних вимог.

Вирішуючи питання про закриття провадження у частині позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках. Згідно із ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Так, за змістом частин 1-3, статті 116 ЗК України в редакції від 01.01.2017, яка діяла на момент звернення позивача до суду, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Суд зазначає про те, що відповідний порядок передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

Отже, при прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах, тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у подібних справах, зокрема у постановах: від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 р. у справі № 826/5737/16 та від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17.

З огляду на викладене провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення Солотвинської селищної ради № 722 від 28 квітня 2020 року яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду, яка знаходиться в смт. Солотвино, вул. Озерна, б/н. підлягає закриттю.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження по справі в частині позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним рішенням 29 сесії VII скликання Солотвинської селищної ради Тячівського району Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди № 722 від 24.04.2020 закрити.

2. В задоволенні решти вимог Тячівської окружної прокуратури - відмовити повністю.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 29.06.2023

Суддя Андрейчук Л. В.