Ухвала суду № 111880095, 28.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7203/23

УХВАЛА

28 червня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати наказ Одеської обласної прокуратури від 29.04.2020 p. № 793K; Визнати протиправними та скасувати наказ Одеської обласної прокуратури від 26.10.2021 p. № 2389K; поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області; стягнути з Одеської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552, місцезнаходження 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3) на користь Позивача, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2020 р. по день винесення рішення; стягнути з Держави України в особі Одеської обласної прокуратури матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) положеннями пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. № 113-IX, що визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 р. № 1-p(11)/2023, у сумі 1000 000,00 грн.; стягнути з Держави України в особі Одеської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552, місцезнаходження 65006, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3) моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) положеннями пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. № 113-IX, що визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 р. № 1-p(II)/2023, у сумі 300 000,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від відмовлено у відкритті провадження у справі №420/7203/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 р. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року, скасовано. Справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

23.06.2023 р. справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 року справу №420/7203/23 передано судді Харченко Ю.В.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується до суду Наказ Одеської обласної прокуратури від 29.04.2020 p. № 793K; Наказ Одеської обласної прокуратури від 26.10.2021 p. № 2389K.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи строк звернення до суду, зазначив, що Конституційним судом України 1 березня 2023 року прийнято рішення №1-р (ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня №113- IX та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення.

На думку позивача, враховуючи той факт, що норми п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ мають вирішальний вплив на законність прийняття рішення про звільнення прокурора з посади, та визнання їх такими, що не відповідають Конституції України, дають підстави вважати, що днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав є день ухвалення Конституційним судом України відповідного рішення, тобто 1 березня 2023 року.

З даного приводу суд зазначає, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (щодо гарантій незалежності прокурора) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

Пункт 6 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13липня2017 року2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у ст. 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 № 4819/49/19 «… аналіз норм розділу XII Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового Акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі N 922/1391/18).».

Суд зауважує, що у тексті рішення Конституційного суду України від 01.03.2023 № 1-рп(ІІ) /2023 СУ відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що пункт 6 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, рішення Конституційного Суду України немає ретроспективної дії у даних правовідносинах, тому посилання позивача на ухвалення Конституційним судом України 1 березня 2023 року рішення №1-р (ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня №113- IX не підлягають врахуванню при обчисленні строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що посилання на Рішення Конституційного суду України про визнання неконституційним положення закону не може слугувати поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Сторона позивача нівелює підстави для поновлення строку звернення до суду, та підстави для перегляду рішення за виключними обставинами.

Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Так, враховуючи ту обставину, що позивачем оскаржується Наказ Одеської обласної прокуратури від 29.04.2020 p. № 793K, а також Наказ Одеської обласної прокуратури від 26.10.2021 p. № 2389K, відповідно позивачем пропущений законодавчо встановлений строк звернення до суду.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії, встановивши позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом надання відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з належними, достатніми, допустимими доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачеві з метою попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог Ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до держави України в особі Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначені даним судовим рішенням недоліки, та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Харченко