Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/11623/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 22.05.2022 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.02.2023 за № 212450011239 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на умовах, передбачених п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 08.02.2023 року у відповідності до поданої заяви.
29.05.2023 ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення про відмову в призначені пенсії за вислугу років, є незаконним. Позивач вказує, що вважає застосування пенсійним органом положень п. «е» ст.55 Закону №1788 в редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та Закону №911-VIII від 24.12.2015 безпідставним, оскільки на час подання заяви про призначення пенсії (08.02.2023) діяла інша редакція вказаної норми. Зазначає, що згідно із пунктом «е» ст.55 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час подання заяви) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Редакція вказаної норми Закону №1788 вказана з урахуванням рішення Конституційного суду № 2-р/2019 від 04.06.2019, яким положення статті 55 Закону №1788 в редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та Закону №911-VIII від 24.12.2015 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Вказує, що як на 11.10.2017 так і на 08.02.2023 ОСОБА_1 має спеціальний стаж працівника охорони здоров`я та соціального забезпечення більше 25 років. Відповідачем-1 не заперечується, а навпаки підтверджується, що станом на 08.02.2023 року ОСОБА_1 має спеціальний стаж як працівника охорони здоров`я та соціального забезпечення - 26 років 4 місяці 16 днів.
09.06.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вх №ЕС/5865/23 надійшов відзив на позов, в якому відповідачем з посиланням на пункт 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV та п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній станом на 11.10.2017, зазначено, що вимоги позивача щодо зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України ««Про пенсійне забезпечення» є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області 19.06.2023 за вх №ЕП/23019/23 надійшов відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправних дій, щодо позивача не допущено, оскільки жодних рішень стосовно заяви ОСОБА_1 відповідачем не приймалось. Відповідно до принципу екстериторіальності розгляду заяв, рішення щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років № 212450011239 від 16.02.2023 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. Вказано, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 29.03.1990 на ім`я позивача, та наданими довідками, до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту е статті 55 Закону зараховано весь страховий стаж, що становить 35 років 10 місяців 10 днів, спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 становить 26 років, 4 місяці, 16 днів. Тобто, ОСОБА_1 станом на 11.10.2017, не має необхідного спеціального стажу роботи для призначення їй пенсії за вислугу років.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.02.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.02.2023 №212450011239 відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років в зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Зокрема, у вказаному рішенні зазначено: «Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пенсію за вислугу років за умови, якщо особи на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років, передбачену статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, за наявності спеціального стажу, визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за Переліком закладів і установ охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. Право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, які мали вислугу років на відповідних посадах - на 11.10.2017 року (на дату введення в дію Закону) - 26 років 6 місяців.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
До страхового стажу зараховано всі періоди.
Страховий стаж особи становить 35 років 10 місяців 10 днів.
Спеціальний стаж роботи на 11.10.2017 становить 26 років 4 місяці 16 днів.
Вирішено: на підставі пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити у призначенні пенсії за вислугою років в зв`язку з відсутністю спеціального стажу».
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
У силу вимог статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач у період з 22.09.1990 по 07.02.2023 працювала у різних установах на посадах медсестри/медичної сестри/сестри медичної, та як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, спеціальний стаж роботи позивача до 11.10.2017 становить 26 років 4 місяці 16 днів.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Однак, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (далі - Закон № 213-VIII) було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Таким чином, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.
З відзивів на позов вбачається, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, пенсійний орган виходив з того, що у відповідності до пункту 2-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 та, в даному, випадку становити не менше 26 років 6 місяців. Станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років як працівника охорони здоров`я становить 26 років 4 місяці 16 днів.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно з п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №440/1286/20.
На даний час, Закон № 2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років як працівника охорони здоров`я становить 26 років 4 місці 16 днів.
Водночас, як вже зазначалось судом, відповідно до п. «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Отже, у спірних правовідносинах спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону № 1788-XII, станом на 11.10.2017 становить від 25 до 30 років.
Відтак, суд приходить до висновку, що на момент звернення до відповідача позивач станом на 11.10.2017 має спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону № 1788-XII 26 років 4 місці 16 днів, а тому суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1073,60 грн. судового збору.
Зважаючи на задоволення судом основної вимоги позивача, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1073,60 грн, оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 10, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.02.2023 № 212450011239 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на умовах, передбачених п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 08.02.2023 року у відповідності до поданої заяви.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 1800, код ЄДРПОУ 21366538);
- Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057).
Суддя О.А. Вовченко
Судове рішення № 111880054, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 28.06.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/11623/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: