Рішення № 111878382, 13.06.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/32659/22

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Матвєєвої В.К.,

представника позивача Жмуцького М.В., представника відповідача Шевчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (а.с.37-42), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № UА101000/2022/000169/2 від 22.11.2022 про коригування митної вартості товарів, винесене Житомирською митницею.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачем при митному оформленні автомобіля надано всі необхідні документи, як наслідок вимога відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості не ґрунтуються на вимогах чинного митного законодавства.

Ухвалою від 01.02.2023 (а.с.83) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов (а.с.92-143), в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог, вказуючи, що позивачем при митному оформлені транспортного засобу не були подані документи, які містили розбіжності, не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплати за товар.

Ухвалою від 22.05.2023 (а.с.171) справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач відповіді на відзив не подав.

В судовому засіданні:

- представник позивача позов підтримав та просив його задовільними;

- представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, з метою здійснення митного оформлення вантажного автомобіля, що був у використанні, марки NISSAN, модель NV400, що був в експлуатації, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення - 2000, дата введення в експлуатацію - 01.12.2000 (далі - Автомобіль), митному органу 21.11.2022 декларантом ОСОБА_2 подано митну декларацію № 22UA101020042627U6 (а.с.115-116), в якій зазначені одержувачем ОСОБА_3 , особою, відповідальною за фінансове врегулювання зазначений - ОСОБА_1 ; митна вартість за першим методом (за ціною договору).

Згідно графи митної декларації № 22UA101020042627U6 до неї додано:

- рахунок-фактура від 16.11.2022 (а.с.46-47), із зазначенням вартості товару без ПДВ - 12563 євро, згідно якого оплата здійснюється протягом 7 днів після отримання рахунку;

- договір купівлі-продажу від 16.11.2022 (а.с.48-49), відповідно до якого позивачем було отримано Автомобіль та сплачено за нього 12563 євро;

-акт про проведення огляду Автомобіля від 19.11.2022 № UA205110/2022/009092 (а.с.118-119);

-свідоцтво про експлуатацію транспортного засобу від 01.10.2018 № НОМЕР_2 (а.с.56-59), в якому власником з 16.11.2022 вказаний ОСОБА_3 ;

-довідка про транспортні витрати від 21.11.2022 (а.с.123);

-копія митної декларації країни відправлення № 22DЕ485193081992ЕO від 16.11.2022 (а.с.52-55).

Як вбачається з вищевказаного договору купівлі-продажу від 16.11.2022, позивачем, як покупцем, було сплачена продавцю ( ОСОБА_4 ) вартість Автомобіля.

Як вбачається з вищевказаного свідоцтво про експлуатацію транспортного засобу, на момент продажу 16.11.2022 Автомобіля, Autohauz Lohmann не було його власником.

Вищевказана копія митної декларації країни відправлення № 22DЕ485193081992ЕO від 16.11.2022 не підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки у даному документі не зазначена вартість Автомобіля.

При здійсненні митного контролю, відповідачем було проведено консультації з декларантом, в ході яких з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару, було запропоновано надати інформацію щодо вартості схожих товарів, за результатами яких додаткових документів надано не було (а.с.132-135).

Відповідно до пунктів 4,5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є:

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

При митному оформленні Автомобіля, декларантом митному органу не було надано документів, передбачених пунктами 4,5 ч. 2, пунктами 1,2 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість Автомобіля. Не було таких документів надано і суду.

За результатами перевірки митної декларації, відповідачем було відмовлено в її прийнятті (а.с.140-141) та прийнято рішення № UА101000/2022/000169/2 від 22.11.2022 про коригування митної вартості товарів (а.с.136-137), яким митну вартість Автомобіля визначено в сумі 15000 євро за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 02.06.2022 № UА206020/2022/009403 у зв`язку з неможливістю застосування таких другорядних методів визначення митної вартості, як методів 2а та 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта цінової інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методів 2в та 2г з причини відсутності основи для віднімання та додавання вартості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірних взаємовідносинам, суд зазначається, що вони регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання МК Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до положень пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b), оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм вказаного Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно частин 5, 6 ст. 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МК України. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МК України. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як встановлено судом, декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення - за першим методом (за ціною договору).

Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України (ч. 6 ст. 54 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, потрібно зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10.10.2019 у справі №803/776/17.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості них товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З системного аналізу наведених вище норм, випливає, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірно проведеного розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 4 ст. 53 МК України; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості та ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17 та № 240/10401/19 від 16 серпня 2022 року.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Застосований відповідачем резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, суд не стягує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 2481,00 грн (а.с.4).

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 27 червня 2023 року