Рішення № 111875802, 13.06.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34769/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

Суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 757/34769/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України

відповідач 2: Вінницька обласна прокуратура

відповідач 3: ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідач 4: Вінницький апеляційний суд

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, ІНФОРМАЦІЯ_1, Вінницького апеляційного суду про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду,

представник позивача: ОСОБА_2.

представник відповідача 2: Гаврилюк О.М.

представник відповідача 4: Ціпотан Д.В.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, ІНФОРМАЦІЯ_1, Вінницького апеляційного суду про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду.

Позовна заява мотивована тим, що позивач незаконно перебував під слідством та судом з 05.09.2016 року по 22.02.2022 року, тобто 5 років 5 місяців і 18 днів, що позбавляло його можливості вести нормальний і звичний спосіб життя, а також призвело до душевних переживань, втрати авторитету серед оточення, погіршення стану здоров`я, руйнування професійних планів, негативного впливу на честь, гідність та його ділову репутацію.

Враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 22.02.2022 року вирок Вінницького апеляційного суду від 15.01.2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, яка була йому завдана незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності. Позивач вказує, що у зв`язку з незаконним переслідуванням з боку правоохоронних органів та прийняттям незаконних рішень судів, він зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвело до значних моральних страждань, зумовлених постійним стресом і страхом. Внаслідок тривалого розгляду кримінального провадження, незаконного засудження, позивач зазнав психологічних страждань, втратив зв`язок з усіма своїми друзями, рідними та близькими, поніс витрати для купівлі нового телефону та відновлення всіх додатків для спілкування. Разом з цим, належний ОСОБА_1 транспортний засіб, за довгий період обмеження вільного пересування позивача, втратив свій первісний вигляд та зазнав гниття, що також завдало додаткових витрат та переживань. Посилаючись на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі № 757/53996/17), позивач вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 3 645 900 грн., у зв`язку з чим останній звернувся до суду за відновленням та захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 року справу передано для розгляду судді Батрин О.В. (а.с. 134-135).

Ухвалою суду від 17.01.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху, та встановлено позивачу строк для надання доказів, які звільняють позивача від сплати судового збору або надання квитанції про сплату судового збору, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (а.с. 137).

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 23.12.2022 року відкрито провадження у справі та призначено в підготовче судове засідання на 09.03.2023 року (а.с. 140).

09.03.2023 року від представника відповідача 4 Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (а.с. 168-175), відповідно до якого розмір моральної шкоди, заявлений в позові ОСОБА_1 , виходить за межі розумної та достатньої сатисфакції та не відповідає вимогам розрахунку, встановленим ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Також зазначив, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом не дотримано порядку підсудності встановленої спеціальним законом, оскільки саме в суді першої інстанції (Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області) містяться матеріали кримінального провадження, на основі яких можна зробити висновок, як про наявність права, так і про сам розмір моральної шкоди, яка може підлягати відшкодуванню позивачу.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 181).

04.04.2023 року від представника відповідача 1 Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) надійшов відзив (а.с. 204-210), відповідно до якого відповідач Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди не завдавало, а тому не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій інших державних органів. Разом з цим, позивач не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Звернув увагу на те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги більш, ніж значним чином перевищують гарантований Законом мінімум моральної шкоди до відшкодування. За таких обставин, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

21.04.2023 від представника відповідача 3 ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив (а.с. 216-222), відповідно до якого вважає позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та безпідставною, із неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, зазначені в ній доводи не відповідають дійсним обставинам справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому зазначив про помилковість тверджень позивача про порушення його загального права, оскільки певне обмеження окремих аспектів приватного життя позивача було виправданим захистом національних інтересів - обґрунтованою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

25.04.2023 від представника відповідача 2 Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив (а.с. 237-249а), відповідно до якого здійснені органами досудового розслідування та прокуратури процесуальні дії не визнані незаконними. Таким чином, за відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Разом з цим, обставини, якими позивач обґрунтовує наявність моральної шкоди, не підтверджені ним належними допустимими та достатніми доказами. Зазначені бездоказові твердження позивача не обґрунтовують та не доводять визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 3 645 900 грн. За вказаних обставин, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов і просив задовольнити його у повному обсязі.

Представники відповідача 2 Гаврилюк О.М. , відповідача 4 Ціпотан Д.В. у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Представники відповідача 1, 3 у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленим належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено, що 05.09.2016 року під час перетину кордону, ОСОБА_1 затриманий на митному посту «Могилів-Подільський - Отач» за підозрою у контрабанді наркотичних речовин.

У той же день, слідчими Управління СБУ у Вінницькій області розпочато кримінальне провадження № 22016020000000047 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України, та проведено огляд місця події, під час якого вилучено автомобіль Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 , 1996 року випуску, технічний паспорт та мобільний телефон «iPhone SA1688», що належні на праві власності ОСОБА_1 .

У подальшому, після проведення опитування ОСОБА_1 , останнього було звільнено, у зв`язку з чим він виїхав до місця роботи в Польщу.

27.01.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України та в цей же день оголошено в міжнародний розшук, як такого, що ухиляється від слідства за вчинення тяжкого злочину.

30.03.2017 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За повідомленням Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, 09.05.2018 року ОСОБА_1 затримано на території Республіки Польща та поміщено під варту.

11.05.2018 підозрюваного звільнено з-під варти, на підставі рішення суду.

06.08.2019 ОСОБА_1 доставлено на територію України та видано компетентними органами Республіки Польща в порядку екстрадиції для подальшого притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду від 08.08.2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави в сумі 57 810 грн. та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення.

14.08.2019 ОСОБА_1 внесено заставу.

14.08.2019 року старшим слідчим слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області Побережним Д.А., за погодженням із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби прокуратури Вінницької області Кобилянським А.Г. повідомлено ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри.

14.08.2019 старшим слідчим слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області Побережним Д.А., за погодженням прокурора у провадженні Кобилянським А.Г. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 та передано до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для розгляду по суті.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22.02.2020 у справі № 138/2127/19 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України та виправдано (т. 1 а.с. 88-95).

Вироком Вінницького Апеляційного суду від 15.01.2022 у справі № 138/2127/19 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області - задоволено, вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22.02.2020 скасовано та ухвалено новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 68 КК України, у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі та застосовано спеціальну конфіскацію до речового доказу - автомобіля Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 , 1996 року випуску та технічного паспорту до нього № НОМЕР_2 ( т. 1 а.с. 109-120).

22.02.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду вирок Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 1 а.с. 124-132).

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР (далі - Закону) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

На підставі системного аналізу наведених норм права, суд дійшов висновку, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи від 27.01.2017 року по 22.02.2022 року, тобто з моменту повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до закриття кримінального провадження, у зв`язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України, в суді.

Моральна шкода підлягає майновому відшкодуванню з обрахуванням відповідно до тривалості періоду такого незаконного перебування під слідством та судом з обов`язковою прив`язкою до мінімального розміру заробітної плати, оскільки це передбачено законом.

Щодо оцінки обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 5 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року).

За приписами частин п`ятої, шостої статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд визнає доведеними позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за період з 27.01.2017 року по 22.02.2022 року, адже очевидним є той факт, що отримання повідомлення про підозру, проведення процедури екстрадиції, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд знаходить аргументованими доводи позивача, що такі події призвели до душевних переживань, втрати авторитету серед оточення, глобальних змін його життєвого укладу, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Закону не передбачено.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з січня 2017 року.

Проте сума відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні.

На правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ не поширюється.

Таке тлумачення указаних норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 16 січня 2019 року у справі № 334/3231/16-ц (провадження № 61-2273св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 591/6167/14-ц (провадження № 61-18564св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 213/1972/16-ц (провадження № 61-24662св18).

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням перебування позивача під слідством з 27.01.2017 року по 22.02.2022 рік, що становить 5 років 27 днів або 60 місяців і 27 днів гарантований державою можливий розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача складає 408 029 грн. 91 коп. (6 700 грн. (мінімальна заробітна плата за один місяць станом на час ухвалення судового рішення) х 60 місяців + 27 днів х 223,33 грн. (мінімальна заробітна плата за 1 день) = 402 000 + 6 029,91).

Водночас, положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Частинами першою та другою статті 12 Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди в разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому, в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення компетентних органів, направлених на адресу позивача з відповідними роз`ясненнями щодо права останнього на відшкодування шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Такий висновок суду відповідає аналогічним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.06.2018 р. у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13.06.2018 р. у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21.06.2018 р. у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25.07.2018 р. у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) сформульовано висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, позивач тривалий час перебував під слідством та судом, на нього було покладено певні обов`язки в період часу з 27.01.2017 року по 22.02.2022 рік, внаслідок чого були суттєво порушені його нормальні життєві зв`язки і позивач був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

При цьому суд враховує наявні в матеріалах справи дані про позбавлення волі позивача в рамках кримінального провадження та застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що підтверджується довідкою районного суду м. Гданськ від 28.11.2019 та ухвалою Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.08.2019 у справі № 127/21720/19, застосування до позивача інституту екстрадиції з Польщі на територію України, що завдало позивачу особливих страждань.

Тому, враховуючи встановленні фактичні обставини справи та наведені положення матеріального права, суд дійшов висновку про наявний факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивач перебував під слідством та судом з 27.01.2017 року по 22.02.2022 рік, що становить 5 років 27 днів або 60 місяців і 27 днів.

Таким чином, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди за період незаконного перебування позивача під кримінальним переслідуванням та судом у сумі 1 500 000 грн., що значно перевищує гарантований законодавством розмір відшкодування моральної шкоди, проте, на думку суду, за конкретних обставин цієї справи відповідає засадам розумності, справедливості та доведеності факту незаконного перебування позивача під слідством та судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 1 500 000 грн.

При цьому, посилання Державної казначейської служби України у відзиві на позов на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, суд відхиляє, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Сукупність зазначених умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Так, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті 1 Закону про відшкодування шкоди). Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (стаття 2 Закону про відшкодування шкоди).

Статтею 43 Бюджетного кодексу України установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з п. 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейської служби України. Державна казначейська служба України не є розпорядником коштів Державного бюджету України.

Таким чином, моральна шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, що відповідає заявленим позовним вимогам.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 4, 5, 12, 13, 16, 19, 81, 82,141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, ІНФОРМАЦІЯ_1, Вінницького апеляційного суду про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури та суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646

відповідач 2: Вінницька обласна прокуратура: 21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909

відповідач 3: ІНФОРМАЦІЯ_1: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4

відповідач 4: Вінницький апеляційний суд: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 6, код ЄДРПОУ 42257550

Суддя О.В.Батрин