Ухвала суду № 111873978, 29.06.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/1996/22

Провадження № 1-кп/229/500/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міськийсуд Донецької областів складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі: ОСОБА_4

за участю прокурора: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

розглянувши матеріали кримінального провадження № 22022050000000727 від 17.05.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , за обвинуваченням за ч.2 ст. 111 КК України.

29 червня 2023 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області 26 квітня 2023 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено, дія якого закінчується 29 червня 2023 року.

В обґрунтування свого клопотання прокурор вказав, що обвинувачення (підозра) ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 ; протоколом огляду мобільного телефону марки «HUAWEI»моделі «CRO-U00» вилученого в ході особистого обшуку ОСОБА_7 під час його затримання; протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_7 ; протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_7 , протоколом огляду мережі інтернет.

Перебуваючи наволі ОСОБА_7 буде в змозі знищити, сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтовано обвинувачувати ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України.

У подальшому, 24.02.2022 о 05 год 10 хв, Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання продовження (застосування) щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.

ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення ЄСПЛ вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи та за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.Підставою продовження (застосування) запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Метою та підставами продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, перешкоджати судовому розгляду іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вищевказані ризики на сьогодні об`єктивно продовжують існувати та можуть бути реалізовані обвинуваченим у разі його перебування не в місцях попереднього ув`язнення, без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовження, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повністю відповідатиме вимогам КПК України та інтересам суспільства.

При цьому необхідно врахувати той факт, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину в період воєнного стану, під час якого, внаслідок військових дій військовослужбовців та керівництва Російської Федерації, поширювана ним інформація може завдатишкоди суверенітетові, обороноздатності, територіальній цілісності та недоторканності України.

Звертають увагу на той факт, що ОСОБА_7 проживає у м. Бахмут Донецької області, де на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може спричинити до тимчасової окупації м. Бахмута та призвести до ухилення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

Також ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У зв`язку з вищевикладеним, більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, а саме особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу, вказавши за його необґрунтованість, не надано доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Захисник просив змінити запобіжний захід на більш м`який особисте зобов`язання.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, а клопотання захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина другастатті 177 КПК України).

До таких ризиків частина першастатті 177 КПК Українивідносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 176 КПК Українидо запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу(частина першастатті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першоюстатті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3ст. 199 КПКоднією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою суду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28КПКУкраїни є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин того кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_7 , а саме вчинення особливо тяжкого злочину, за яке, у разі доведеності вини, може бути призначено покарання від п`ятнадцяти років до п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_7 перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні; неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що відсутні докази щодо звернення осіб, які поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також не може бути застосований у відношенні останнього, зважаючи на воєнний стан, місце його проживання та реєстрації є м Бахмут Донецької області , а це територія на якій відбуваються активні бойові дії.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд зазначає, що тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а саме позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, спростовують доводи захисника та обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Зоглядуна викладене,судприходитьдо переконання,щонаведеніпрокурором ризикиєдійснимита триваючими,івонивиключають наданийчасможливість обранняміризапобіжного заходущодообвинуваченогона більшм`який.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід суду, щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету.

Суд вважає, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.

При цьому суд вважає, що такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України вбачається, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу. Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»). Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України). У відповідності до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.176-178,181,184,193-199,314-315,336, 376, ст 20-5 перехідних положень КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді у вигляді тримання під вартою на 60діб , але не більше ніж до 28 серпня 2023 року включно та утримувати його в Держаній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4) .

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 28 серпня 2023 року

В клопотанні захиснику про зміну запобіжного заходу на більш м`який особисте зобов`язання відмовити .

Призначити судовий розгляд на 25 серпня 2023 року о 9 год. 00 хв. по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Повідомити учасників кримінального провадження про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Провестисудове засіданняу кримінальномупровадженні відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України дистанційно в режимі відеоконференції, з іншогоприміщення, а саме: з Держаної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)

Доручитислужбовій особі Держаної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цієї установи та участь у ній учасників судового провадження, а саме, обвинуваченого ОСОБА_7 судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції на 9 год. 00 хв., 25 серпня 2023 року, в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області, а також, здійснити дії, передбаченіч. 4ст. 336 КПК України.

Ухвала в частині вирішення питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий суддя (підпис) ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2