Постанова № 11185475, 02.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4322/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Глущенко Я.Б..,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Вечер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001742307/3 від 10.12.2008 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що відповідач провів перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року.

На підставі акту перевірки № 5615/623-05-07989865 від 22.04.2008 року, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001742307/0 від 07.05.2008 року, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 78298,50 грн.

Після адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0001742309/3 від 10.12.2008 року, сума податкового зобов'язання за основним платежем і санкціями була зменшена до 52035,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, встановлено віднесення сум податку на додану вартість, що були сплачені при придбанні позивачем легкового автомобіля УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал) у розмірі 16148,33 грн. в лютому 2007 року.

Відповідно пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно з частинами 3, 4, 6 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки надано технічний паспорт, згідно з яким автомобіль УАЗ 3163-030 МД визначено як легковий (легковий універсал).

Даний автомобіль не проходив перереєстрацію в звязку з переобладнанням транспортного засобу в порядку, встановленому Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, та не відповідає ознакам спеціалізованого транспорту, визначеним Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що позивачем в порушення пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на суму ПДВ, що сплачений при придбані легкового автомобіля, в розмірі 16148,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою позивача також встановлено, що протягом вересня, листопада 2005 року, квітня-травня 2006 року та березня 2007 року, позивач декларував обсяг звільнених від оподаткування ПДВ операцій. При цьому в квітні-травні 2006 року, березні 2007 року розподіл сум податку на додану вартість з придбаних товарів, робіт послуг, які беруть участь як в оподатковуваних, так і неоподатковуваних операціях, не здійснювався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суму частки товарів (робіт, послуг), які використовуються як в оподатковуваних операціях, так і неоподатковуваних операціях, в оподатковуваних операціях звітного періоду можливо визначити тільки при виведенні фінансового результату, а згідно зі ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий результат визначається один раз у календарний квартал.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а не Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з пп. 7.8.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до хибного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, у звязку з чим невірно вирішив спір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 07 вересня 2010 року.

Головуючий суддяКоротких А.Ю.

Судді:Глущенко Я.Б.

Федорова Г.Г.