Рішення № 11185131, 15.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

15.09.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14 вересня 2010р. справа №14/118

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», вул. Любецька,68, м. Чернігів, 14021

Про стягнення 126 453грн. 63коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Жорова Л.М., головний юрисконсульт, довіреність №96/10 від 28.12.09р.

Від відповідача: Шеремок О.О., юрисконсульт, довіреність №18/60 від 12.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 108536грн.69коп. за поставлений природний газ згідно договору №18/38-06/09-1830 від 30.10.09р., 10 331грн.72коп. пені за період прострочки з 25.02.10р. по 25.08.10р., 5400грн.45коп. інфляційних втрат за період грудень 2009р. –березень 2010р., 2 184грн.77коп. три відсотки річних за період з 21.11.09р. по 25.08.10р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №18/1601 від 14.09.10р., в якому проти позову заперечував та зазначив, що розрахунки за спожитий природний газ безпосередньо залежать від надходження коштів від кінцевих споживачів, а саме релігійних організацій для опалення культових споруд, що поставлений за договором №18/38-06/09-1830 від 30.10.09р. природний газ не був переданий відповідачу у власність для використання у своїй діяльності, а переданий за цільовим призначенням для подальшої реалізації релігійним організаціям для опалення культових споруд. Відповідач вважає, що у нього відсутня вина у прострочці оплати за поставлений природний газ і відповідно до ст.614, 617 ЦК України відповідач не несе відповідальності за прострочення зобов’язання, що товариство відповідача відноситься до підприємств нафтогазової промисловості паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують збереження цілісності та надійності і ефективності функціонування Єдиної газотранспортної системи України і стягнення великих сум штрафних санкцій може привести до порушення сталого забезпечення споживачів природним газом.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача проти позову та вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

30.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки природного газу № 18/38-06/09-1830. Також, між сторонами 14.12.2009р. підписана додаткова угода №1 до договору поставки природного газу № 18/38-06/09-1830.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі) у 2009 році природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Відповідно до п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2009р.) газ, що постачається за даним договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

У п. 11.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися з 01.10.09р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг газу, який постачальник передає покупцеві в період з 01.10.09р. по 31.12.09р. в обсязі до 144,000тис.куб.м., в тому числі по місяцям жовтень –4,000тис.куб.м., листопад –60,000тис.куб.м., грудень –80,000тис.куб.м.

За умовами п.3.1 договору постачальник передає покупцю газ в загальному потоці газу в пунктах виміру газу, які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах виміру газу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

У п. 5.1. договору сторони визначили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2%, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить: Газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 2500куб.м на рік: при наявності газових лічильників 244,8039грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 284,0196грн., крім того, ПДВ 20%; Газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 6000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 447,7451грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 507,5490грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 12000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 1074,2157грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 1196,2745грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання перевищує 12000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 1312,4510грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 1458,0392грн., крім того ПДВ 20%;

За умовами договору (п.3.3) приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з жовтня по грудень 2009 року природний газ в обсязі 126,562тис.куб.м. на загальну суму 108 536,69грн., що підтверджується двохсторонніми актами передачі-приймання природного газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи (а.с.16-19), а саме згідно акту від 31.10.09р. за жовтень 2009р. в обсязі –4,071тис.куб.м. вартістю 3 872,50грн., акту від 30.11.09р. за листопад 2009р. в обсязі –45,814тис.куб.м. вартістю 41 434,92грн., акту від 09.12.09р. за період з 01 по 09 грудня 2009р в обсязі –22,261тис.куб.м. вартістю 18 356,57грн.; акту від 31.12.09р. за період з 10 по 31 грудня 2009р. в обсязі - 54,416тис.куб.м. вартістю 44872,70грн.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки з 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовує відповідач, останній свої зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу не виконав. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 108 536,69грн, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що борг в сумі 108 536,69грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження відповідача, що йому не був переданий у власність природний газ отриманий у 2009 році від позивача по договору поставки природного газу №18/38-06/09-1830 від 30.10.09р. спростовуються п.1.1., п.3.1 договору, оскільки відповідно до них позивач передає природний газ відповідачу саме у власність, і підписаними сторонами помісячними актами приймання - передачі газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві природного газу.

Окрім того, укладений між сторонами договір поставки природного газу №18/38-06/09-1830 від 30.10.09р. не містить будь-яких застережень щодо проведення відповідачем оплат за отриманий від позивача природний газ в залежності від надходження коштів від релігійних організацій.

У відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подано належних та допустимих доказів відсутності вини ВАТ «Чернігівгаз»в простроченні оплати за одержаний природний газ по договору поставки природного газу №18/38-06/09-1830 від 30.10.09р. З огляду на викладене, заперечення відповідача проти позову судом не приймаються до уваги у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 400грн.45коп. інфляційних втрат за період грудень 2009р. –березень 2010р., 2 184грн.77коп. три відсотки річних за період з 21.11.09р. по 25.08.10р.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, суд дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 5 400грн.45коп. інфляційних втрат за період грудень 2009р. –березень 2010р., 2 184грн.77коп. 3% річних за період з 21.11.09р. по 25.08.10р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 даного договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За умовами п.10.6 договору сторони домовилися, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 331грн.72коп. пені за період з 25.02.10р. по 25.08.10р.

У п.7.6 договору сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, що не суперечить приписам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок суд встановив, що при здійсненні нарахувань пені позивачем допущені арифметичні помилки, крім того позивач звернувся до суду за захистом порушених відповідачем прав 26.08.2010р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до суду, а тому з огляду на умови п.7.6 договору пеня за порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу підлягає стягненню з відповідача за період з 26.02.2010р. по 25.08.2010р. у сумі 10 256,38грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 108 536,69грн., в частині стягнення пені в сумі 10 256,38грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5400,45грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 2 184,77грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 1263,78грн. та 235грн.86коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 190, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»(вул. Любецька,68, м. Чернігів, р/р 260010100066 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054, ідентифікаційний код 03358104) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) 108536 грн.69 коп. боргу, 10 256 грн.38 коп. пені, 5 400 грн.45 коп. інфляційних втрат, 2 184грн.77 коп. три відсотки річних, 1 263 грн.78 коп. державного мита та 235 грн.86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 15.09.2010р.