Рішення № 11185018, 13.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.10           Справа № 15/108-10. за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумиальянсбудсервіс”, м. Суми

про стягнення 11 229 грн. 36 коп.

           СУДДЯ                     Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кендюшенко А.О., довіреність №10-19/17-Д/68 від 15.04.2010р.

Від відповідача: не з‘явився

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 11 229 грн. 36 коп. заборгованості по договору про постачання електричної енергії №612 від 25.10.2007р., а саме: 5833 грн. 70 коп. заборгованість за активну електричну енергію, 4616 грн. 54 коп. заборгованість двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, 451 грн. 08 коп. пені, 66 грн. 03 коп. – 3% річних та 262 грн. 01 коп. інфляційних витрат.

Представник відповідача в дане судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав. Ухвала про порушення провадження у справі № 15/108-10 від 03.08.2010р., що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві, була повернуті поштою з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. Тому, суд зобов’язував позивача подати суду довідку про місце реєстрації відповідача станом на момент розгляду справи у суді.

На виконання ухвали суду від 16.08.2010р. позивачем в дане засідання суду не було подано довідку про місце реєстрації відповідача.

При цьому, відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонами за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що ухвали про справі направлялися відповідачу за адресою вказаною позивачем в позовній заяві, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору про постачання електричної енергією №612 від 25.10.2007р., укладеного між ВАТ «Сумиобленерго» та ТОВ «Сумиальянсбудсервіс», постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачу постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід‘ємними частинами.

Згідно п. 2.2.3 вказаного договору відповідач повинен оплачувати вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатку №4 до договору.

Відповідно п. 1 додатку №4 до договору розрахунковим вважається період з 23 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Покази розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об‘єктів і точок комерційного обліку фіксуються 23 числа кожного місяця та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони.

Згідно п.2 вказаного додатку №4 до договору споживач до 23 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. В разі неповної передоплати за минулий розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 днів з дня отримання рахунку.

В день надання акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії постачальник надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії.

Факт виконання умов договору №612 від 25.10.2007р. в грудні 2009 року підтверджується актом про обсяги переданої споживачу (спожитою споживачем) електричної енергії. За спожиту електроенергію відповідачу був виставлений до сплати рахунок №612 за грудень 2009р., який залишився не сплачений.

Відповідно до п. 2.2.4 договору №612 від 25.10.2007р. відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №5 до договору «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії вказані в додатку № 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу» до договору №612 від 25.10.2007р. і є договірними. Також у додатку № 1 до договору визначені дані про очікуваний обсяг постачання електроенергії споживачу на 2009 рік.

Внаслідок споживання відповідачем електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період (грудень 2009 року) позивачем було нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яка складає 4616 грн. 54 коп.

Відповідачу був виставлений рахунок №612 від 24.12.2009р. до сплати двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, який залишився не сплачений.

Вказані обставини підтверджуються листом на адресу відповідача про нарахування двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини та рахунком (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Станом на 01.06.2010р. заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить: 5833 грн. 70 коп. заборгованість за активну електричну енергію, 4616 грн. 54 коп. заборгованість двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач свої обов’язки по договору не виконує і розрахунок за спожиту електроенергію не здійснив, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 5833 грн. 70 коп. заборгованість за активну електричну енергію, 4616 грн. 54 коп. заборгованість двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Відповідно пункту 6 додатку №4 до договору у разі несвоєчасної оплати платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період за який здійснюються нарахування, 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Тому, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 451 грн. 08 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідно пункту 6 додатку №4 до договору.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 451 грн. 08 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору про постачання електричної енергією позивач просить стягнути з відповідача 66 грн. 03 коп. – 3% річних та 262 грн. 01 коп. інфляційних витрат (пункт 6 додатку №4 до договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 66 грн. 03 коп. – 3% річних та 262 грн. 01 коп. інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також не подано аргументованих заперечень щодо вимог позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими у повному обсязі та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумиальянсбудсервіс” (40000, м. Суми, вул. Харківська, б. 58/В, кв. 27, код 34012967) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго” (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, 7, код 23293513) 5833 грн. 70 коп. заборгованість за активну електричну енергію, 4616 грн. 54 коп. заборгованість двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, 451 грн. 08 коп. пені, 66 грн. 03 коп. – 3% річних та 262 грн. 01 коп. інфляційних витрат, 112 грн. 29 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                     О.Ю. Резніченко

Повне рішення cкладено 15.09.2010р.

Суддя