Рішення № 11184961, 10.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 вересня 2010 року справа № 5020-1/111-4/183 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління „Електро ЛТД”

(Камишове шосе, 49, м. Севастополь, 99014)

до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”

(вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості в сумі 52198,99 грн.

                    Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивач (ТОВ Севастопольське РНУ "Електро ЛТД") – не з’явився;

відповідач (ВАТ "Севастопольський морський завод") - Ізмоденов Д.В. - представник, довіреність №б\н від 27.04.2010.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління „Електро ЛТД” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” про стягнення заборгованості в сумі 52198,99 грн.

Позов обґрунтований несплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 52198,99 грн. за договором №10/347-Ю від 12.02.2008 про виконання робіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Ухвалою від 26.08.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2010.

          Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №94 від 10.09.2010 у зв’язку з відбуттям судді господарського суду міста Севастополя Алсуф’єва В.В. у відрядження, в цілях дотримання процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та відповідно до вимог Інструкції з діловодства у господарських судах України, справа №5020-1/111 передана до провадження судді Погребняка О.С.

          Ухвалою суду від 10.09.2010 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., з привласненням справі №5020-1/111-4/183, справу призначено до розгляду у судовому засіданні 10.09.2010.

          До початку судового засідання позивач надав заяву (від 10.09.2010 №12874-д) в якій просить об'єднати в одне провадження справи №5020-1/037 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління „Електро ЛТД” до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” про стягнення заборгованості в сумі 80381,58 грн., з яких: 52198,99 грн. - основний борг, 28182,59 грн. –штрафні санкції та №5020-1/111 для прийняття справедливого рішення (арк.с. 60-61), мотивуючи її тим, що в матеріалах справи №5020-1/037 знаходяться письмові пояснення, копії документів, а також пояснення бухгалтера відповідача стосовно виконання умов означеного договору.

          Суд відхиляє заяву позивача з огляду на наступне.

          Згідно з частиною другою статті 58 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Однак, об’єднати в одне провадження вказані справи неможливо, оскільки справа №5020-1/037 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління „Електро ЛТД” до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” про стягнення заборгованості в сумі 80381,58 грн., з яких: 52198,99 грн. - основний борг, 28182,59 грн. –штрафні санкції розглянута господарським судом міста Севастополя 17.06.2010, по вказаній справі винесено рішення –у задоволенні позову відмовлено повністю.

          У судове засідання позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечував, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2008 між сторонами був укладений договір № 10/347-Ю, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) прийняв на себе зобов’язання з виконання робіт з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин до атмосфери від ВАТ “Севастопольський морський завод”.

У пункті 1.2. цього договору сторони погодили, що вартість робіт, які доручаються підряднику, визначається у відповідності із затвердженою замовником кошторисною документацією, яка є невід’ємною частиною даного договору та складає 86365,13 грн. (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят п’ять грн. 13 коп.), у тому числі ПДВ – 14394,19 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування авансу у розмірі 25% на розрахунковий рахунок підрядника (п. 1.3. договору,).

У відповідності з п. 1.4. договору наступна оплата здійснюється протягом 5-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт та одержання рахунку.

На виконання умов вказаного договору, позивач виконав передбачені умовами договору роботи. Ці роботи були прийняті відповідачем, про що були підписані відповідні акти: № 89 за квітень 2008 року на суму 17083,07 грн., № 121 за травень 2008 року на суму 17083,07 грн. та № 191 за вересень 2008 року на суму 52198,99 грн.

Вартість робіт, прийнятих за актами № 89 за квітень 2008 року та № 121 за травень 2008 року у загальному розмірі 34166,14 грн. оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджено відповідною банківською випискою, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. –15-16).

Однак в ході виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 52198,99 грн.

В якості доказів виконання робіт на означену суму позивачем представлений акт №191 виконаних робіт за вересень 2008 року на суму 52198,99 грн. (арк.с. 13), податкова накладна від 30.09.2008 на означену суду заборгованості (арк.с. 14), рахунок №00000130 від 03.06.2010 на суму 52198,99 грн. (арк.с. 37), отриманий відповідачем 02.07.2010 (арк.с. 35), а також рахунок №0000000280 від 18.07.2008 на суму 52198,99 грн. (арк.с. 38).

Враховуючи наявність несплаченої суми заборгованості, позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з відповідними позовними вимогами.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про виконання робіт.

Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Фактично між сторонами був укладений договір підряду.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за договором виконав повністю, що підтверджується актами виконаних робіт №№89, 121, 191 до договору №10/347-Ю від 12.02.2008.

Проте, відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання в повному обсязі не виконав.

Як вбачається з акту звірення взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами Договору (арк.с.58), заборгованість за актом №191 від 30.09.2008 у сумі 52198,99 грн. відповідачем станом на 02.09.2010 сплачена не була.

Отже, наявна заборгованість в сумі 52198,99 грн. підтверджується матеріалами справи.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав, у судовому засіданні 10.09.2010 позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечував.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 52198,99 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 14312370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління „Електро ЛТД” (Камишове шосе, 49, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 20754066) суму основного боргу у розмірі 52198,99 грн. (п’ятдесят дві тисячі сто дев’яності вісім грн. 99 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 14312370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління „Електро ЛТД” (Камишове шосе, 49, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 20754066) витрати по сплаті державного мита в сумі 522,00 грн. (п’ятсот двадцять дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 14.09.2010