Рішення № 111849153, 27.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8665/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 квітня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі №420/5338/20 на загальну суму виплати (заборгованості) - 42390,8 грн.; на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року по справі №420/15017/21 на суму виплати (заборгованості) - 175612,55 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі №420/5338/20 на загальну суму виплати (заборгованості) - 42390,8 (сорок дві тисячі триста дев`яносто гривень вісімдесят копійок); на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року по справі №420/15017/21 на суму виплати (заборгованості) - 175612,55 (сто сімдесят п`ять тисяч шістсот дванадцять гривень п`ятдесят п`ять копійок).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі №420/5338/20 та від 19.10.2021 року по справі №420/15017/21 адміністративні позови ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку пенсії задоволено. На виконання рішень суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_2 : на виконання рішення суду від 07.09.2020 року по справі №420/5338/20 загальна сума виплати

(заборгованості) склала 42390,8 грн.; на виконання рішення суду від 19.10.2021 року по справі №420/15017/21 сума виплати (заборгованості) склала 175612,55 грн. та зазначені заборгованості ОСОБА_2 виплачені не були.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено актовий запис №12346 від 19 грудня 2022 року та видано свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 Серії І-ЖД.

ОСОБА_1 (далі - позивач) є рідним сином ОСОБА_2 та протягом 2021 та 2022 років проживав разом з батьком та здійснював за ним догляд, оскільки ОСОБА_2 був інвалідом війни 2 групи та потребував стороннього догляду, що підтверджується копією акту про здійснення догляду. Крім того, позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 згідно заповіту від 08 грудня 2004 року, засвідченого приватним нотаріусом Каленюк В.С. та зареєстровано в реєстрі за №5055.

15 березня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області щодо отримання донарахованої суми пенсії згідно вищезазначених рішень суду, які не були виплачені померлому ОСОБА_2 за життя, а отже є недоотриманою пенсією.

Листом № 6800-6018/Т-02/8-1500/23 від 29.03.2023 року ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь, згідно з якою відмовлено ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії батька, оскільки, на думку відповідача, відсутні правові підстави.

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду з даним позовом.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки позивач не є стягувачем по справам № 420/5338/20, № 420/15017/21, тому для виплати недоотриманої доплати до пенсії за зазначеними рішеннями суду правові підстави відсутні.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

17 травня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/17741/23), який було направлено позивачу в порядку передбаченому ч.3 ст162 КАС України.

Станом на 27 червня 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5338/20 від 30.07.2020 року: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2018 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років до 70 % відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року у справі № 420/5338/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_2 , згідно якого загальна сума доплати пенсії склала 42390,80 грн. (а.с. 14).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі № 420/15017/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №ЮО109748 від 08.06.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року та зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №ЮО109748 від 08.06.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі № 420/15017/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_2 , згідно якого загальна сума доплати пенсії склала 175 612,55 грн. (а.с. 13).

Зазначені заборгованості ОСОБА_2 виплачені не були.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено актовий запис №12346 від 19 грудня 2022 року та видано свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 Серії НОМЕР_3 , наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та протягом 2021 та 2022 років проживав разом з батьком та здійснював за ним догляд, оскільки ОСОБА_2 був інвалідом війни 2 групи та потребував стороннього догляду, що підтверджується копією акту про здійснення догляду (а.с. 5-10).

Крім того, позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 згідно заповіту від 08 грудня 2004 року, засвідченого приватним нотаріусом Каленюк В.С. та зареєстровано в реєстрі за №5055 (а.с. 11-12).

15 березня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою щодо отримання донарахованої суми пенсії згідно вищезазначених рішень суду, які не були

виплачені померлому ОСОБА_2 за життя, а отже є недоотриманою пенсією.

Листом № 6800-6018/Т-02/8-1500/23 від 29.03.2023 року ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії батька, з посиланням на те, що позивач не є стягувачем по справам № 420/5338/20 та № 420/15017/21.

Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі.

Джерела права та висновки суду

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262).

Статтею 61 Закону №2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Відповідно до положень частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1)

Згідно з пунктом 4 Порядку №3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Таким чином, законодавцем передбачено окремий порядок виплати неотриманої за життя суми пенсії визначеним колом його близьких осіб в межах шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.

Відповідно до абз.1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абз. 3 п. 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Абзацом 1 ч. 2, частиною 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, тобто після нарахування є власністю пенсіонера.

Суд звертає увагу сторін, що конституційне право на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов`язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі «Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року. Порушенням «мирного володіння майном», яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об`єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб`єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та протягом 2021 та 2022 років проживав разом з батьком та здійснював за ним догляд, оскільки ОСОБА_2 був інвалідом війни 2 групи та потребував стороннього догляду, що підтверджується копією акту про здійснення догляду (а.с. 5-10).

Крім того, позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 згідно заповіту від 08 грудня 2004 року, засвідченого приватним нотаріусом Каленюк В.С. та зареєстровано в реєстрі за №5055 (а.с. 11-12).

Наявність родинного зв`язку між позивачем та померлим ОСОБА_2 як батьком ОСОБА_1 відповідач не заперечує, оскільки такий зв`язок підтверджений належним чином, копії відповідних документів були надані відповідачу при зверненні позивача з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого.

Зі змісту листа № 6800-6018/Т-02/8-1500/23 від 29.03.2023 року вбачається, що позивач звернувся із відповідним зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у встановлений шестимісячний строк. Відтак позивач, має право на отримання недоодержаної пенсії його померлого батька - ОСОБА_2 відповідно ст.61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , як сину померлого пенсіонера - ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю у загальному розмірі 218 003,35 грн. на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду по справам № 420/5338/20, № 420/15017/21.

При цьому, суд зауважує, що нормою Закону № 2262 запроваджено спеціальне правило публічного законодавства, у силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера; 3) дружині (чоловіку) померлого пенсіонера; 4) членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера, тобто має існувати таке, що набрало законної сили за життя пенсіонера рішення суду про спонукання пенсійного органу до нарахування пенсії і виплати боргу за пенсією.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім`ї спадкодавця незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті.

Тобто, позивач, як член сім`ї, має право на виплату суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, незалежно від того чи є він спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , при цьому норма статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає можливості здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, так як направлена на безспірне отримання таких коштів.

Також вказані висновки підтримав П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.02.2022 року по справі №420/18827/21.

З огляду на зазначене, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії його померлого батька - ОСОБА_2 в загальному розмірі 218 003,35 грн. (двісті вісімнадцять тисяч три гривні тридцять п`ять копійок) на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду по справам № 420/5338/20, № 420/15017/21.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, у загальному розмірі 218 003,35 грн. (двісті вісімнадцять тисяч три гривні тридцять п`ять копійок), на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду по справам № 420/5338/20, № 420/15017/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, у загальному розмірі 218 003,35 грн. (двісті вісімнадцять тисяч три гривні тридцять п`ять копійок), на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду по справам № 420/5338/20, № 420/15017/21.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов