Рішення № 11184662, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/34002.09.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИД-ТРИ"

про стягнення 49 592,61 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Філь Ю.М. –генеральний директор

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 45000,00 грн. заборгованості за договором №15/10-08 від 15.10.2008р. та 3600,00 грн. збитків від інфляції, 992,61 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2010р. порушено провадження у справі № 8/340, розгляд справи призначений на 02.09.2010р.

У судове засідання, призначене на 02.09.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

15.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс" (надалі –підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИД-ТРИ" (надалі –замовник) уклали договір №15/10-08 на виконання монтажних робіт (надалі– договір).

Згідно п.1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов’язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати робот из демонтажу ємкостей у кількості 11 штук.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість усіх робіт, що доручаються підрядку за договором, складає всього з ПДВ 45000,00 грн.

Термін оплати –протягом трьох банківських днів після виконання робіт та підписання актів виконаних робіт (п.3.1 договору).

Сторонами за договором були підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за липень 2009 року на суму 45000,00 грн. та акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року, які свідчать про повне виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином.

Відповідач в свою чергу власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 45000,00 грн.

02.04.2010р. позивач направив відповідачу лист №31/03-10 від 31.03.2010р. з вимогою оплатити заборгованість за договором.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 45000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 45000,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3600,00 грн. збитків від інфляції, 992,61 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 3600,00 грн. збитків від інфляції, 992,61 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3600,00 грн. збитків від інфляції, 992,61 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 42,49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИД-ТРИ" (01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, 11; код 33155968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс" (04211, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, 17, кв. 157; код 34709449) 45 000 (сорок п’ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 992 (дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 61 коп. трьох відсотків річних, 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 93 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич