Рішення № 111837684, 28.06.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6668/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 р., ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: МТСБУ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди, в якій просить стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 147902,55 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 14.08.2020 р., з яких: матеріальних збитків у розмірі 137902,55 грн., моральної шкоди - 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.08.2020 р., о 18:30 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "ЗАЗ Lanos", н.з. НОМЕР_1 , на 25 км. автодороги Н-33 "Одеса-Білгород-Дністровський-Монаши", при в`їзді до с.Барабой Овідіопольського району Одеської області, не надав дорогу автомобілю марки "AUDI A6", н.з. НОМЕР_2 , який рухався по дорозі, у результаті чого, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.16.11 ПДР, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.11.2020 р. відповідача ОСОБА_3 визнано винним та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постанова набрала чинності 23.11.2020 р.

Відповідно до звіту №56-08-20 від 27.08.2020 р., автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитків, завданих автомобілю, сума завданого матеріального збитку позивачу ОСОБА_1 становить 129902,55 грн. Понесені додаткові витрати: - на визначення матеріального збитку згідно вищевказаного звіту у сумі 1500,00 грн.; - на послуги евакуатора 1500,00 грн.; - на надання правової допомоги адвоката на суму 5000,00 грн.

Також ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., яка має компенсувати ті емоціні страждання, які довелося перенести позивачу, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортноою пригодою.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.03.2023 р. замінено відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що відповідно до положеньст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановленіст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положеньст. 281 ЦПК України.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 14.08.2020 р., о 18:30 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "ЗАЗ Lanos", н.з. НОМЕР_1 , на 25 км. автодороги Н-33 "Одеса-Білгород-Дністровський-Монаши", при в`їзді до с.Барабой Овідіопольського району Одеської області, не надав дорогу автомобілю марки "AUDI A6", н.з. НОМЕР_2 , який рухався по дорозі, у результаті чого, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.16.11 ПДР, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.11.2020 р. відповідача ОСОБА_3 визнано винним та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постанова набрала чинності 23.11.2020 р.

Відповідно до звіту №56-08-20 від 27.08.2020 р., автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитків, завданих автомобілю, сума завданого матеріального збитку позивачу ОСОБА_1 становить 129902,55 грн. Понесені додаткові витрати: - на визначення матеріального збитку згідно вищевказаного звіту у сумі 1500,00 грн.; - на послуги евакуатора 1500,00 грн.; - на надання правової допомоги адвоката на суму 5000,00 грн.

За нормою частини четвертої ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою цієї ж статті визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є винуватцем ДТП та заподіяв майнову шкоду позивачу ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 первинний відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно копії спадкової справи на його майно № 825/2021, спадкоємцем після смерті останнього є ОСОБА_2 , яку 01.03.2023 р. суд залучив до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

Згідно статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з`ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами статті 1282 ЦК України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 468/2121/14-ц.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

Судом встановлено, що станом на 14.08.2020 р. автомобілі марки "ЗАЗ Ланос", н.з. НОМЕР_1 та "Ауді А6", н.з. НОМЕР_2 не були забезпечені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., яка має компенсувати ті емоціні страждання, які довелося перенести позивачу, зокрема: нервовий стрес, переживання позивача за завдання пошкоджень автомобілю, відсутність будь-яких дій з боку ОСОБА_3 , витрати на паливо на поїздки до адвокатів, експертів.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в 10000,00 грн., виходячи з того, що: ДТП та її наслідки, які привели до порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями ОСОБА_3 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями останньої.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем у зв`язку із пошкодженням майна, характер немайнових втрат позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити, в розмірі 10000,00грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 137,141, 247, 259, 263- 265, 268, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 грошову суму у розмірі 147902,55 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 14.08.2020 р., з яких: матеріальних збитків у розмірі 137902,55 грн., моральної шкоди - 10000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кочко В.К.