Рішення № 111836696, 27.06.2023, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/282/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2023 р. Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №179422 від 13.02.2023 року за ч.2 ст.126 КУпАП і закриття справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 13.02.2023 поліцейським СРПП ВП №3 Вінницького РУП сержантом поліції Рекута Н.П. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №179422 за ч.2 ст.126 КУпАП. Вважає, що винесена постанова є незаконною та необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню. У постанові зазначається, що 13.02.2023 о 19:00год у с. Ріжок, водій керував автомобілем не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, а саме ніколи його не отримував, чим порушив п.п.2.4.а ПДР України. Позивач зазначає, що не керував транспортним засобом у день винесення постанови, а також відповідач не зупиняв транспортний засіб під керуванням позивача. Тому, на думку позивача, він не є водієм і не повинен був мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водночас, постанова не містить посилання на будь-які докази, що доводили б вину позивача. Зазначає, що справа мала розглядатись за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. При винесенні постанови не було надано можливості скористатися правовою допомогою адвоката, попри заявлене відповідне клопотання позивачем. Вважає, що відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, постанова є незаконною та необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 24.04.2023 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, зобов`язано позивача надати оригінал другого примірника постанови та оригінал конверта, у якому надійшов примірник, призначено розгляд по суті на 02.06.2023 із викликом сторін.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 02.06.2023 замінено неналежного відповідача поліцейського СРППВП №3Вінницького РУПсержанта поліціїРекута Н.П. на належного відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та відкладено розгляд справи на 27.06.2023.

08.06.2023 від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшло клопотання про залучення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області як співвідповідача у справі, однак, зважаючи на те, що ухвалою від 02.06.2023 замінено неналежного відповідача, судом ухвалено про недоцільність розгляду вказаного клопотання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника. Крім цього, надав суду витребувані оригінал другого примірника постанови та конверта, у якому надійшов примірник постанови.

Представник відповідачаГоловного управлінняНаціональної поліціїу Вінницькійобласті усудове засіданняне з`явився,про датута часрозгляду справибув повідомленийналежним чином. На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив наадміністративний позов,у якомуостанній просиввідмовити взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 .Відзив мотивованийтим,що ГУНП не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Зазначає, що відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення, передбачене ч.2 ст.126 КупАП, накладено у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов`язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серій БАВ №179422 від 13.02.2023. Доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини.

13.02.2023 поліцейським СРПП ВП №3 Вінницького РУП сержантом поліції Рекута Н.П., винесено постанов серії БАВ №179422, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. У постанові зазначено, що 13.02.2023 о 19год 00хв в с. Ріжок по вул. Вишнева, водій керував автомобілем не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, а саме, а саме ніколи його не отримував, чим порушив п.п.2.4.а ПДР України.

Згідно ч.1,2ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху» з наступними змінами.

Закон України «Про дорожній рух»регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Згідност.14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно підпункту «а» п.2.4 Правил дорожнього руху на вимогуполіцейського водійповинен зупинитисяз дотриманнямвимог цихПравил,а також пред`явити для перевірки документи, зазначені впункті 2.1.

Відповідно доп.2.1Правил водіймеханічного транспортногозасобу повиненмати присобі,в томучислі, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У відповідності до ч.2ст.126КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

На підтвердження правомірності складання постанови, відповідачем надано до суду відеозаписи, якими зафіксовано вищевказану подію, при цьому саме факту керування ОСОБА_1 автомобілем, працівниками поліції не зафіксовано.

Пунктом 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, встановлено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Однак, в порушення вказаних вимог Інструкції, відеозйомка велася не безперервно, а на фрагментах, які були записані поліцейськими, ОСОБА_1 в категоричній формі заперечувався факт керування транспортним засобом.

Водночас, оскаржувана постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення і як наслідок, в силу положень ст.73 та ст.74 КАС України, даний доказ не може вважатися належним та допустимим. А тому суд до уваги наданий відповідачем відеозапис (відеозапис з нагрудної камери поліцейського) не приймає.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24.01.2019 у справі № 592/5576/17, від 19.02.2020 у справі №524/1284/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.

Крім того, ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, пов`язаних із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, позбавляє суд також можливості перевірити дотримання поліцейським СРПП ВП №3 Вінницького РУП сержантом поліції Рекута Н.П. процедури розгляду ним зазначеної справи про адміністративне правопорушення та прийняття за результатами її розгляду оскаржуваної постанови, як і перевірити дотримання ним під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача права останнього, передбаченого ст. 268 КУпАП на надання правової допомоги. При цьому, позивач зазначає про порушення вказаного права, що, відповідно, належало суду перевірити, а при відсутності спростувань відповідачем зазначених тверджень позивача, наведених ним у позові, виходячи також з особливостей розгляду справ даної категорії за правилами чинного КАС України, суд має своїм обов`язком прийняти їх до уваги.

Варто зазначити, що ненадання працівником поліції можливості реалізувати право на отримання ефективної правничої допомоги є підставою для скасування оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Аналогічну правову позицію сформульовано Верховним Судом, зокрема у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.04.2020 року у справі № 524/3644/17 та у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року по справі № 524/9827/16-а.

Стосовно доводів відповідача про те, що візуальне спостереженняза дотриманнямправил дорожньогоруху працівникамиоргану Національноїполіції можебути доказом,яким зафіксовано, що позивач вчинив правопорушення, суд враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 де вказано, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Таким чином в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що відповідачем розглянуто справу про адміністративне правопорушення з порушенням вимог ст.276 КУпАП, оскільки, аналіз законодавчих норм (стаття 285 КУпАП, п. 5, 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395), дає підстави вважати, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.

В справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 року в справі № 204/8036/16-а.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ст.90КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 62 Конституції Українизакріплює принцип невинуватості особи та орієнтує на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Таким чином,вчинення позивачемадміністративного правопорушення,передбаченого ч.2ст.126 КУпАП не підтверджується належними доказами, а наведені ним обставини під час розгляду справи відповідачем не спростовані.

Згідно п.3ч.3ст.286КАС Україниза наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При таких обставинах та відсутності у справі доказів, котрі би відповідали критеріям належності та допустимості, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі про адміністративні правопорушення, на виконання вимог пункту 3 ч.3 ст.286 КАС України, що є обов`язком суду.

Згідно з ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80грн.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №179422 від 13 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 за частиною 2 статті 126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунокбюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 536,80(п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок)грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 40108672.

Суддя : Верещинська Я. С.