Постанова № 111828093, 22.06.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6710/23

Провадження № 1-кс/752/4463/23

У Х В А Л А

22.06.2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023100000000448 від 05.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в :

старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

В обґрунтування клопотання зазначено про те, що Слідчим управлінням ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000448 від 05.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду виконуючого обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, будучи службовою особою уповноваженою на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вчинили дії направлені на розтрату майна - бюджетних коштів Київської міської ради на загальну суму 1 052 871, 66 грн., внаслідок укладання та виконання договору № 2614 від 26.04.2022 на закупівлю «Апаратура для радіотерапії, механотерапії електротерапії та фізичної терапії» у ТОВ «Компанія «Медіо» (код ЄДРПОУ 40223928) за завищеними цінами, що у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.

У зв`язку із цим, 29.05.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підозрюваний ОСОБА_5 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання слідчий не з`явився, подав заяву з проханням розглядати клопотання у його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та на підставі ч.4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Вивчивши клопотання, та матеріали, якими воно обгрунтовується, прихожу до наступних висновків.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КК України).

Питання арешту майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно із ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкція ст. 191 ч. 5 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Надані до суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної чи юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, підлягає задоволенню, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: