Рішення № 111823230, 28.06.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4041/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь цивільну справу №509/4041/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про відшкодування майнової шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПРАТ СК «Галицька» та просить стягнути на його користь страхове відшкодування у розмірі 74950 грн. і збитки за прострочення його виплати, що складаються з пені у розмірі 62899,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 26682,24 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 8076,12 грн. Також просив стягнути на його користь судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що22.08.2018 року, біля 11 години 20 хвилин, в межах смт. Великодолинське по автодорозі Одеса-Б.-Дністровський, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21083 з номерним знаком НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, не впевнився в безпеці маневру, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку та який від удару скоїв наїзд на електроопору. Обидва автомобілі в результаті ДТП отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року по справі №521/14894/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Автомобіль ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Галицька».

Згідно висновку №6309 від 01.10.2018 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої в результаті пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, визначається рівною його ринкової вартості до моменту ДТП та складає 83980 грн. Позивачем була розрахована вартість залишків вказаного автомобіля у якості металобрухту та кінцева сума страхового відшкодування у сумі 74950 грн., яку просить стягнути, а також витрати за прострочення виплати даного страхового відшкодування починаючи з 26.02.2019 року.

Ухвалою судді від 18.10.2022 року провадження по справі відкрито, призначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач будучи повідомленим належним чином в судове засідання не прибув, засобами Електронного Суду надіслав 23.05.2023 року заяву якою просив розглянути позов за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача ПРАТ СК «Галицька» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Поштова кореспонденція, яка надсилалася судом відповідачу за його зареєстрованою адресою повернута з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відзив протягом строку, встановленого судом відповідно до положень ч.1 ст. 278 ЦПК України, відповідач не подав та клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до матеріалів справи, 22.08.2018 року, біля 11 години 20 хвилин, в межах смт. Великодолинське по автодорозі Одеса-Б.-Дністровський, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21083 з номерним знаком НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, не впевнився в безпеці маневру, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку та який від удару скоїв наїзд на електроопору.

В результаті ДТП автомобіль, належний позивачеві, отримав пошкодження механічного характеру.

Вищевикладені обставини підтверджуються Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року по справі №521/14894/18, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП.

Повноваження позивача щодо права на отримання страхового відшкодування в результаті пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN GOLF судом досліджені та підтверджуються нотаріальною довіреністю з відповідним перекладом на державну мову.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 на час здійснення ДТП була застрахована в ПРАТ СК «Галицька», що підтверджується копією Полісу №АМ/2440100.

Згідно висновку №6309 експертного автотоварознавчого дослідження від 01.10.2018 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 1.9TDI, номерний знак НОМЕР_2 , визначається рівною його ринкової вартості до моменту ДТП 22.08.2018 року та складає 83980 гривень. Ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 1.9TDI, із врахуванням аварійних пошкоджень, на дату дослідження, визначається рівною вартості утилізації КТЗ (вартість металобрухту).

Враховуючи неможливість експертом визначити вартість автомобіля VOLKSWAGEN після ДТП, позивачем були самостійно зроблені розрахунки вартості залишків автомобіля у якості металобрухту, використовуючи відомості з публічного майданчика для торгів Prozorro. Згідно проведених розрахунків, вартість залишків транспортного засобу після ДТП у якості металобрухту складає 7029,90 грн.

Різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 76950 грн. 10 коп. (83980,00 грн. - 7029,90 грн).

Виходячи зі змісту п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом МУЮ та ФДМ України 24.11.2003 року за № 142/5/2092, за умови, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість ТЗ, вартість матеріального збитку визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ до ДТП.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону № 1961-IV - «Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди».

Відповідно до п. 2, ст. 30 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 своєї Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4 зазначив наступне: «Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8ЦК(аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Таким чином, постраждала сторона має самостійно визначитись щодо своєї згоди про визнання транспортного засобу фізично знищеним та зі способом щодо відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду i якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так i при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

У разі, коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості, перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Вказані орієнтири викладені також в багатьох постановах ВС, у яких зазначено, що якщо пошкоджений ТЗ не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж ТЗ визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП (постанови від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц, від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц, від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц, від 31 жовтня 2018 р справа № 343/2372/15-ц, від 12 грудня 2018 р, справа № 466/7010/16, від 18 грудня 2018 р, справа № 524/561/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц.

Як встановлено судом, правомірний володілець транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_2 , позивач у справі, не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, пошкоджене авто знаходиться у позивача, і останній просить здійснити йому відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Суд дійшов висновків, що досліджені розрахунки позивача щодо визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП зроблені арифметично вірно, будь-яких доказів на спростування розміру шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, стороною відповідача не надавалось.

Згідно Поліса №АМ/2440100 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким керував ОСОБА_2 , та який завдав шкоди транспортному засобу позивача, розмір франшизи становив 2000 гривень.

Відповідно до п. 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд вважає правильною позицією позивача щодо зменшення суми страхового відшкодування на розмір франшизи, так як страхова компанія не має сплачувати франшизу у сумі 2000 грн.

Таким чином, заявлені вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 74950 грн. 10 коп. підтверджуються матеріалами справи.

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Як зазначено в ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому в порядку, встановленому законодавством.

ПРАТ СК «Галицька» всупереч закону витрати за пошкодження транспортного засобу позивача ОСОБА_1 не відшкодував, наданий позивачем висновок №6309 від 01 жовтня 2018 року щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, а так само проведені позивачем розрахунки за яким розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобілю VOLKSWAGEN GOLF 1.9TDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 74950 гривень 10 копійок, не спростував.

Зазначені кошти підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з ПРАТ СК «Галицька».

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за період з 26.02.2019 по 29.09.2022 року виходячи з суми боргу 74950,10 грн.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19).

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17, Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України № 1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, враховуючи прострочення ПРАТ СК «Галицька» виплати позивачу страхового відшкодування, а також перевіривши правильність розрахунку, який в ході розгляду справи відповідачем не оспорювався та не спростований, суд доходить висновку про обґрунтованість визначених представником позивача позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 62899,32 гривень- пеня; 8076,12 гривень - 3 % річних від простроченої суми; 26682,24 гривень - втрати від інфляції.

Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРАТ СК «Галицька» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, інфляційних витрат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст. 141 ЦПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем сплачено 2000 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, що підтверджується копією квитанції від 11.09.2018 року, а також судовий збір у сумі 1726 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 4,10,133,141,259,263,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАЛИЦЬКА", код ЄДРПОУ: 22186790, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , майнову шкоду у розмірі 74 950 (сімдесят чотири тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 10 копійок.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАЛИЦЬКА", код ЄДРПОУ: 22186790, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , збитки за прострочення виплати страхового відшкодування, що складаються з пені у розмірі 62 899 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 32 коп., інфляційних втрат у розмірі 26 682 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 24 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 8 076 (вісім тисяч сімдесят шість) грн. 12 коп.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАЛИЦЬКА", код ЄДРПОУ: 22186790, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАЛИЦЬКА", код ЄДРПОУ: 22186790, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 1 726 (тисяча сімсот двадцять шість) гривень 08 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного р ішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий: Є. М. Панасенко