Рішення № 111821628, 26.06.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/22/23 Справа №447/1438/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

26.06.2023 Миколаївський район ний суд Львівської області у складі: судді Павліва В.Р.,

з участю секретаря судового засідання Стронської Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції у Львівській області, ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

встановив:

17.05.2023 позивач звернувся в Миколаївський районний суд Львівської області з позовом та просив суд скасувати постанову серії БАД №778033 від 22.03.2023 винесену старшим сержантом поліції Гопяка Б.Я. про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову наводить наступне. 22.03.2023 він на автомобілі Opel Vektra, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі Київ-Чоп в своїй смузі із невеликою швидкістю, яка зумовлена тим, що попереду рухався автомобіль ВАЗ 2106 зі швидкістю близько 25км/год. Враховуючи дуже малу швидкість автомобіля попереду та хорошу видимість дороги в обидві сторони позивач здійснив обгін наїхавши на суцільну роздільну лінію смуг напрямків руху своїм автомобілем. Одразу після об`їзду був зупинений працівниками поліції, які повідомили про порушення правил дорожнього руху. Незважаючи на заперечення та клопотання про ознайомлення із доказами інспектором винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. 24.03.2023 ОСОБА_1 оскаржив постанову до начальника ВП №3 Львівського РУП №2.

15.03.2023 на адресу позивача надійшла відповідь т.в.о. начальника ВП №3 Миколи Степанюка відповідно до якої скаргу залишено без задоволення.

ОСОБА_1 вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним, оскільки не порушував ПДР, а скористався винятком із правил. Так, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1. для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год. Позивач просить скасувати оскаржувану ним постанову зважаючи на те, що віповідачем не було проведено повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а винесене рішення є неправомірним.

Ухвалою від 18.05.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у даній адміністративній справі.

ОСОБА_1 подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити, а розгляд справи просив проводити у його відсутності.

Представник відповідача Головного управління патрульної поліції у Львівській області та представник ВП №3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівські області в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подали.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2023 відносно ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 778033, відповідно до якої ОСОБА_2 на автодорозі Київ-Чоп керував автомобілем Opel Vektra, реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснив обгін попутнього автомобіля перетнувши вузьку суцільну лінію, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у розмі 340 грн.

Ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

В адміністративному позові позивач категорично заперечивсвою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема факт порушення ним правил дорожнього руху. Позивач вважає такою, що винесена без належних доказів, зокрема вказує, що поліцейським не взято до уваги те, що дозволяється перетинати лінію 1.1 для обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістюменше 30 км/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлех ст. 78 цього Кодексу.

Зокрема, частиною другою даної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ПДР, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Крім того відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вини позивача, у постанові про адміністративне правопорушення вказано, що до постанови додаються пояснення та відео, проте, такі суди не були надані.

Об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем ПДР відповідачем надано не було.

Тобто, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме щодо порушення останнім п. 8.5.1 ПДР. Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України), суд приходить до висновку, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим і належним доказом.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018, зокрема, що посилання в оскаржуваній постанові як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є недопустимим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122КУпАП є недоведеним.

У зв`язку з чим, суд вважає не доведеною вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП і, як наслідок, вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений ОСОБА_1 позов про скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 73-77, 121, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 122, 280 КУпАП, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 778033 від 22.03.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Головне управління патрульної поліції у Львівській області, юридична адреса: м. Львів, вул. Перфецького 19.

Відповідач 2: Відділ поліції №3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області, юридична адреса: вул. Шевченка, 1 м. Пустомити, Львівська обл., 81000.

Повний текст рішення складено 26.06.2023.

Суддя Павлів В. Р.