Постанова № 11181785, 06.09.2010, Варвинський районний суд Чернігівської області

КОПІЯ справа № 3-546/2010 р.

ПОСТАНОВ А

6 вересня 2010 року смт. Варва

Суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Павлов В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №3-546/2010 р., які надійшли від Варвинського РВ УМВС, по притягненню ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає АДРЕСА_1, приватного підприємця, до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Варвинського районного суду у вересні 2010 року надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.204 КУпАП.

Згідно протоколу 01 вересня 2010 року про адміністративне правопорушення серії ЧН № 84460 встановлено, що ОСОБА_1, являючись приватним підприємцем, зареєстрований і проживаючий АДРЕСА_1, незаконно працевлаштував чотирьох громадян Молдови, надавши їм місця реалізаторів промислових товарів, чим порушив порядок працевлаштування іноземних громадян.

В судове засідання ОСОБА_1 не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про одержання судової повістки. Окрім того, особою, що притягується до адміністративної відповідальності, було надано письмове клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 1/.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Роздільнянською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 04 лютого 2004 року зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 04056859 Ф0020586 /а.с.15/

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є громадянами Молдови, що підтверджується їх реєстраційними картами та паспортами /а.с.10-14/.

Відповідно до пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які містяться в матеріалах справи, вони працевлаштовані ОСОБА_1, як реалізатори промислових товарів, без оформлення в Державному центрі зайнятості разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції України).

На підставі частини першої статті 22 КЗпП України заборонена необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від місця проживання не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці мають право використовувати працю іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.1 Закону України "Про організації роботодавців", роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року № 3929-XII (далі Закон № 3929) іноземець особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, а особа без громадянства особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Статтею 7 Закону № 3929 передбачено, що іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 3929, а також частини другої статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (далі Закон № 803) іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише при оформленні в установленому порядку в державній службі зайнятості України дозволу на працевлаштування в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Статтею 8 Закону № 3929 установлено, що дозвіл на працевлаштування не потрібно іноземцям, які постійно проживають в Україні, тобто тим, які одержали в установленому порядку посвідчення на постійне проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року № 2028 затверджено Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні (далі Порядок), що набув чинності з 1 січня 2000 року. Порядок розроблено на підставі положень Законів № 3929 і № 803 з метою упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із запрошенням для роботи в Україні іноземців. У відповідності до п.2 Постанови Кабінету Міністрів, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України /роботодавець/, можуть використовувати працю іноземців лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Таким чином, законодавством України встановлено особливі умови реалізації іноземцями, які прибули в Україну на визначений термін, права на працю.

Обов'язок оформлення дозволів на працевлаштування працівників-іноземців покладено саме на роботодавців у разі використання праці іноземця на підставі вимог трудового законодавства, тобто при виникненні трудових відносин між сторонами.Відповідно до статті 8 КЗпП трудові відносини іноземних громадян, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях України (далі підприємство), регулюються законодавством України та міжнародними договорами України.

Таким чином, на іноземців, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцями України, повністю поширюються норми трудового законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Дозвіл на працевлаштування оформляється та видається Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя роботодавцеві, що запросив іноземця на певну посаду (за фахом), тобто конкретному роботодавцеві для працевлаштування іноземця на конкретне робоче місце або посаду. Приймати іноземців на роботу можуть платники страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, які зареєстровані в місцевих центрах зайнятості (п. 2 Порядку).

Відповідно до ч.1 ст. 204 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності встановленого порядку працевлаштування іноземців та осіб без громадянства.

Як вбачається з обставин справи, ОСОБА_1, з урахуванням положень ст. 24 КУпАП, фактично допустивши до роботи, уклав трудовий договір з громадянами Молдови - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Дана обставина підтверджується поясненими субєкта підприємницької діяльності в протоколі про адміністративне правопорушення, так і поясненнями ОСОБА_1 , що мається в матеріалах справи від 01.09.2010 року. Дані обставини викладено і в поясненнях громадян Молдови - ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Факт вчинення ОСОБА_1 також підтверджується протоколом від 01 вересня 2010 року про адміністративне правопорушення серії ЧН № 84460 /а.с. 3/.

Тому, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КУпАП, а саме порушення встановленого порядку працевлаштування іноземців

У відповідності до ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У відповідності до ст.ст. 24 та ч.1 ст. 204 КУпАП України за вчинення даного адміністративного правопорушення може бути застосований такий вид адміністративного стягнення як штраф.

На виконання положень ст. 33 КУпАП України при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що помякшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до ст.ст. 34 та 35 КУпАП України, обставин, що помякшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1, за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КУпАП України, суд враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність помякшуючих та обтяжуючих обставин, вважає за необхідне та достатнє для виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Керуючись ст.ст. 24, ч.1 ст.204, ст.ст. 221, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді - штрафу в розмірі 1700 грн.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний Чернігівської області.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов